Mountain Madness

Mountain Madness
ТипLTD
Правова формафірма Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьальпінізм Редагувати інформацію у Вікіданих
СпеціалізаціяПригодницький туризм
Засновано1984 
Засновник(и)
Штаб-квартираВайт-Сентер (Вашингтон), Сіетл, штат Вашингтон
Ключові особи
Послуги
Власник(и)Марк Ганлогсон
mountainmadness.com

Mountain Madness (укр. Гірське безумство/божевілля) — американська компанія, що спеціалізується на пригодницькому туризмі, зокрема трекінгу та скелелазанні.

Історія

Фішер і Краузе

Компанію «Mountain Madness» заснували у 1984 році гіди-альпіністи Скотт Фішер, Вес Краузе та Майкл Еллісон. Назву придумав Фішер ще на початку 1970-х років вирішивши, що одного дня у нього буде служба гірських гідів саме під такою назвою. Фішер займався діяльністю в Сіетлі, Краузе зосередив свої зусилля на Африці, Еллісон же невдовзі продав свою частку партнерам і зайнявся іншими справами[1].

Керуючи «Mountain Madness», Фішер став відомим своїми сходженнями на найвищі гори світу без використання додаткового кисню. Разом з Воллі Бергом вони стали першими американцями, які підкорили Лхоцзе, четверту за висотою гору світу (8516 м), розташовану поруч з Еверестом[2], з Едом Вістурсом же Фішер став першими американцями, які підкорили К2 (8611 м) без додаткового кисню[3].

Під час свого керівництва експедиціями «Mountain Madness» до різних країн, Фішер очолював соціальні та екологічні ініціативи, спрямовані на допомогу мешканцям цих країн. Як керівники Екологічної експедиції Сагарматха (англ. Sagarmatha Environmental Expedition) 1994 року, Фішер та Роб Гесс підкорили Еверест без додаткового кисню. Пізніше того ж року Американський альпійський клуб нагородив усіх учасників цієї експедиції премією Девіда Брауера за охорону природи (англ. David Brower Conservation Award) — «щорічною нагородою, що визнає лідерство та відданість справі збереження гірських регіонів у всьому світі»[4]. Фішер також очолював експедицію «Climb for CARE» 1996 року на Кіліманджаро (5895 м), зібравши для благодійної організації майже мільйон доларів США[5].

У 1996 році, після 23 років альпінізму та 12 років керівництва «Mountain Madness» Скотт Фішер, що очолював експедицію на Еверест, загинув на спуску з вершини внаслідок катастрофічної хуртовини[6].

Родина Боскофф

У 1997 році, через рік після смерті Фішера, «Mountain Madness» придбали Кіт Боскофф та його дружина Крістін[7][8][9]. У 1999 році Кіт скоїв самогубство, залишивши свою вдову Крістін самостійно керувати «Mountain Madness»[7]. Того року вона близько трьох місяців керувала експедиціями та планувала зустріти 2000 рік на вершині гори Кіліманджаро з групою клієнтів-альпіністів[10].

«Mountain Madness» розширила свої пропозиції щодо пригодницьких подорожей, включивши до них новий жанр: «пригодницькі походи» (англ. adventure treks), що включають як трекінг, так і скелелазіння[9]. Компанія отримала акредитацію від Американської асоціації гірських гідів[11] як підтвердження зобов'язання щодо «високих технічних стандартів, сильних програм та якісного персоналу залучених та зацікавлених інструкторів та гідів зі скелелазіння»[12].

Восени 2006 року, через дев'ять років після початку її роботи на посаді власниці та керівника «Mountain Madness», Крістін Боскофф загинула разом з іншим гідом «Mountain Madness» Чарлі Фаулером внаслідок лавини під час сходження на гору Геньєнь поблизу монастиря Ленггу у провінції Сичуань на південному заході Китаю[13][14][15]. Її тіло знайшли лише в 2007 році.

Марк Ганлогсон

У 2008 році керівництво «Mountain Madness» взяв на себе Марк Ганлогсон, який з 1993 року працював у цій компанії гірським гідом, а 2000 року був менеджером з операційної діяльності[16][17][18].

Наразі «Mountain Madness» зосереджується на експедиціях на Сім вершин, школах альпінізму та трекінгу[19].

Власники і гіди

  • Скотт Фішер (загинув у 1996 році)
  • Анатолій Букреєв (загинув у 1997 році)
  • Кіт Боскофф (помер у 1999 році)
  • Крістін Боскофф (загинула у 2007 році)
  • Чарлі Фаулер (загинув у 2007 році)
  • Марк Ганлогсон (нинішній власник)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Birkby, 2008.
  2. ↑ Birkby, 2008, p. 207.
  3. ↑ Birkby, 2008, p. 237.
  4. ↑ Africa, Kilimanjaro, Breach Icicle (PDF). American Alpine Journal. 26 (58): 224. 1984. ISSN 0065-6925. OCLC 654858472. Процитовано 13 вересня 2015.
  5. ↑ Birkby, 2008, p. 289.
  6. ↑ Birkby, 2008, pp. 304—313.
  7. ↑ а б Christine Boskoff Making It Happen Jane Courage January 30 2007
  8. ↑ Matlick, Justin (14 травня 2006). Boskoff builds Mountain Madness into more than just Mount Everest ascents - Puget Sound Business Journal. Bizjournals.com. Процитовано 13 вересня 2015.
  9. ↑ а б Company History - Mountain Madness. Mountainmadness.com. Процитовано 13 вересня 2015.
  10. ↑ People — December 06, 1999 Vol. 52 No. 22 — Aiming High By Pam Lambert
  11. ↑ Accredited Businesses. AMGA.com. Процитовано 13 вересня 2015.
  12. ↑ Accreditation. AMGA.com. Процитовано 13 вересня 2015.
  13. ↑ Courage, Jane. Chris Boskoff. Rockandice.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 13 вересня 2015.
  14. ↑ Yardley, William (10 липня 2007). WORLD BRIEFING - ASIA - China - Body of Climber Is Found. The New York Times. Процитовано 13 вересня 2015.
  15. ↑ Douglas, Ed (23 грудня 2006). Fatal accident ... or murder?. The Guardian. Процитовано 13 вересня 2015.
  16. ↑ Helly Hansen Forges Three-Year Partnership with Mountain Madness. Hellyhansen.com. Процитовано 13 вересня 2015.
  17. ↑ Adventure Travel Ratings: Mountain Madness. National Geographic Adventure Magazine. Архів оригіналу за 25 січня 2009. Процитовано 13 вересня 2015.
  18. ↑ Meet the Winners 2013. Wanderlust.co.uk. 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 вересня 2015.
  19. ↑ Expedition Trek Alpine Rock Ice Climbs and Ski Avalanche School - Climb, Trek, and Ski Worldwide. Mountainmadness.com. Процитовано 13 вересня 2015.

Бібліографія

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.