Nocturnus

Nocturnus (лат. «Нічний»), нині Nocturnus AD, — флоридський дез-метал гурт, заснований у Тампі, штат Флорида, у 1987 році барабанщиком і вокалістом Майком Браунінгом (ексучасником Morbid Angel)^[1].

Гурт Nocturnus був заснований у 1987 році барабанщиком і вокалістом Майком Браунінгом після розпаду його старого гурту «Incubus». Крім нього, до гурту увійшли колишній гітарист Incubus Джино Маріно та колишній басист Agent Steel Річард Бейтман. Зрештою, гурт почав працювати над матеріалом і додав другого гітариста, Вінсента Кроулі. Цей перший склад записав одне однойменне демо в 1987 році. Кроулі пішов (згодом створивши Acheron), і його замінив тоді ще невідомий 18-річний вундеркінд-гітарист Майк Девіс, двоюрідний брат Маріно. Невдовзі після цього Бейтман також пішов, щоб приєднатися до Nasty Savage.

У 1988 році до складу Nocturnus приєдналися новий басист Джефф Естес та клавішник Луїс Панзер. Прихід Панзера зробив гурт унікальним на дез-метал сцені та створив атмосферу, яка посилювала зміст їхніх текстів та іміджу, що ставали дедалі більше науково-фантастичними^[1]. Цей склад випустив демо «Science of Horror». У 1989 році Маріно пішов, і його замінив давній друг і сусід Девіса, Шон МакНенні. Оскільки і Девіс, і МакНенні були дуже технічними музикантами, їхні швидкі та часто дуельні гітарні соло стали ще однією фірмовою рисою гурту^[1].

У 1989 році, значною мірою завдяки дружбі Майка Девіса з гітаристом Morbid Angel Треєм Азагтотом, Nocturnus гурт підписав контракт з лейблом Earache Records. Гурт записав свій дебютний альбом «The Key» з Томом Моррісом і випустив його в 1990 році^[1]. Альбом, наповнений унікальною концепцією поєднання окультизму та наукової фантастики (суміш впливів Браунінга та Девіса відповідно), віртуозною гітарною грою та клавішними у «космічному» стилі, зумів стати хітом дез-металу, породивши такі треки, як «Standing In Blood» та «BC/AD (Before Christ/After Death)». Альбом також містив бек-вокал у виконанні вокаліста Massacre Кема Лі. У всьому світі було продано 70 000 копій.

Під час запису альбому в Джеффа Естеса розвинулася алкогольна залежність, яка негативно вплинула на його навички гри на бас-гітарі, і Майк Девіс зрештою грав більшу частину бас-гітари на альбомі. Невдовзі після цього Естеса звільнили, а його місце зайняв Джим О'Салліван. З О'Салліваном у складі гурт гастролював на підтримку альбому The Key у 1991 році на розігріві у Bolt Thrower, перш ніж вирушити в тур «Grindcrusher» з Morbid Angel, Napalm Death та Godflesh. О'Саллівана звільнили одразу після турів.

У 1992 році гурт вирішив знайти штатного вокаліста, щоб дозволити Браунінгу зосередитися виключно на грі на барабанах, а також тому, що Earache пообіцяв гурту зняти музичний кліп, якщо вони знайдуть «справжнього» фронтмена. На посаду основного вокаліста запросили колишнього вокаліста Tortured Soul Дена Іззо^[1]. Також гурт найняв сесійного басиста Кріса Андерсона для участі в роботі над своїм наступним альбомом «Thresholds».

Оскільки Браунінг став менше брати участь у написанні пісень гурту, у новому альбомі тексти пісень гурту рухаються в набагато більш науково-фантастичному напрямку. Музично альбом був менш нестримним і більш різноманітним, ніж «The Key» , і включав інструментальний трек («Nocturne in Bm»), акустичні гітари в «Arctic Crypt» та екзотичну перкусію в «Tribal Voudon». Альбом продався меншим тиражем, ніж «The Key», але був загалом схвально сприйнятий критиками та шанувальниками за свій амбітний та унікальний прогресивний напрямок. «Alter Reality» був випущений як сингл з музичним відео. Гурт отримав нового постійного басиста, Емо Мовері (колишнього учасника Malediction), і провів європейський тур, хоча гурт був незадоволений тим, що внаслідок недостатнього промоушену з боку Earache вони мало заробили на турі.

Після повернення гурту до Сполучених Штатів, музичні розбіжності між Майком Браунінгом та рештою учасників гурту ставали дедалі очевиднішими. Це призвело до того, що Шон МакНенні та Луїс Панцер, за спиною Браунінга, забезпечили собі права на назву гурту «Nocturnus»; вони також під цією назвою підписали контракт з Майком Девісом, але не з Іццо та Мовері. Невдовзі після цього Браунінга звільнили з гурту, і ворожнеча між табором МакНенні-Панцера та Браунінга триває і понині. Браунінга замінив Джеймс Марчінек.

Новий склад Nocturnus почав записувати нові пісні для третього альбому, до якого увійшли пісні «Mummified», «The Invertebrate Plague», «The Great Spot» та «Orbital Decay», усі з яких були написані Девісом, МакНенні та Панцером. Однак приблизно в цей час гурт почав втрачати підтримку лейблу Earache, і їхній контракт було розірвано. Новий склад випустив мініальбом з двох пісень під назвою в 1993 році, який містив перероблену ранню пісню «Possess The Priest» та нову «Mummified». Панцер, МакНенні та Марцінек після цього покинули гурт, і він фактично розпався. Протягом цього часу більшість учасників гурту практично зникли з музичного поля, за винятком спільнох роботи Майка Девіса з Треєм Азагтотом над проєктом, який так і не був випущений.

Наприкінці 1990-х Шон МакНенні та Луї Панцер знову почали грати разом, пишучи рифи в стилі ембієнт-метал і зрештою вирішили, що ці нові ідеї можуть спрацювати як новий матеріал для Nocturnus. До складу гурту були знову прийняті Майк Девіс та Емо Мовері разом із новим барабанщиком Ріком Бізарро. У 1999 році Nocturnus випустили свій камбек-альбом «Ethereal Tomb» на лейблі Season of Mist. Альбом мав більш вишукане та ембієнтне звучання, ніж попередні роботи гурту. У 2002 році гурт знову розпався.

Після розпаду Nocturnus найактивнішим колишнім учасником був Емо Моуері, який грав у таких гуртах, як «Leash Law» у Флориді. У певний момент Луїс Панцер відновив старий гурт під назвою «Cry Blue», який Майк Браунінг описав як «музику в стилі Стінга», хоча було відомо, що він був залучений до індустрії програмного забезпечення і жив у Північній Кароліні. Наразі він є виконавчим директором North Carolina 8-1-1^[2]. Браунінг був залучений у широкий спектр проєктів, зараз — After Death, стиль якого схожий на менш технічний Nocturnus. Інші учасники гурту, наскільки відомо, неактивні в музиці, а колишній гітарист Майк Девіс здобув особливу містичність — у 2008 році поширювалися неправдиві чутки про його смерть, і його часто помилково приписують до гри на гітарі в сольному гурті Роба Гелфорда, помилково плутаючи з басистом Гелфорда з таким самим ім'ям.

Після розпаду гурт випустив два релізи: «The Nocturnus Demos» (збірку записів гурту до епохи Earache), та «Farewell To Planet Earth» (DVD з живими виступами з різних періодів). Наприкінці 2008 року Браунінг гастролював зі своїм власним гуртом After Death під назвою Nocturnus для двох ексклюзивних концертів у Великій Британії (у Бірмінгемі та у Лондоні, а також кілька європейських концертів^[3]

У травні 2013 року Earache Records розпочали кампанію на Kickstarter, щоб зібрати кошти на перевидання альбому «Thresholds» вперше з моменту офіційного виходу в 1992 році, використовуючи оригінальну майстер-стрічку DAT, і успішно досягли своєї мети в липні^[4]. Також у 2013 році After Death ще раз виступили під назвою Nocturnus під час мексиканського туру. 24 вересня 2013 року було оголошено, що Nocturnus зіграють на Maryland Deathfest 2014 і повністю виконають альбом «The Key». Невдовзі після цього гурт відродився як Nocturnus A.D., куди увійшли всі учасники After Death.

24 травня 2019 року Nocturnus AD випустили свій четвертий студійний альбом «Paradox» на лейблі Profound Lore Records^[5].>.

Звучання Nocturnus описували як «сміливе та прогресивне». Гурт був відомий своїми текстами на науково-фантастичну тематику та використанням клавішних, що було практично нечувано в екстремальному металі того часу. Про тексти пісень гурту говорили, що вони «[пропонують] освіжаючу альтернативу переважаючим на той час у дез-металі захопленням сатанізмом та кривавими сценами»^[6][7][8]. Дебютний альбом гурту 1990 року деякими вважається першим альбомом у стилі прогресивний дез-метал^[9][10][11]. Гурт казав: «Існує межа того, наскільки швидко можна грати і наскільки важкою може бути музика, щоб усе не звучало однаково, або щоб усе не перетворилося на суцільний шум, тому, знаєте, можливо, ми відкрили цілу нову гілку напрямку [...] у музиці. [...] Поки вона продовжує розширюватися, а гурти продовжують експериментувати та робити різні речі, вона не зникне»^[12].

• Майк Браунінг – барабани, основний вокал (1987–1992, 2013–дотепер)
• Деміан Гефтел – гітара (2013–дотепер
• Беліал Коблак – гітара, бек-вокал (2013–дотепер)
• Джош Холдрен – клавішні (2017–дотепер)
• Кайл Сокол – бас (2023–дотепер)

• Майк Девіс – гітара (1988–1993, 1999–2002)
• Шон МакНенні – гітара (1989–1993, 1999–2002)
• Луїс Панцер – клавішні (1988–1993, 1999–2002)
• Емо Моуері – бас (1992–1993, 1999–2002), основний вокал (1999–2002)
• Кріс Бінік – барабани (2002)
• Ден Іццо – основний вокал (1991–1993)
• Джино Маріно – гітара (1987–1988; помер у 2017)
• Вінсент Кроулі – гітара (1987)
• Річард Бейтман – бас (1987; помер у 2018)
• Джефф Естес – бас (1988–1991)
• Джим О'Салліван – бас (1991) (лише на концертах)
• Кріс Андерсон – бас (1991) (лише сесійно)
• Джеймс Марцінек – барабани (1992–1993)
• Рік Бізарро – барабани (1999–2002)
• Nocturnal – клавішні (2013–2017)
• Джейсон Кісс – клавішні (2017)
• Деніел Такер – бас (2013–2022)

• 1990 The Key
• 1992 Thresholds
• 1999 Ethereal Tomb
• 2019 Paradox (as Nocturnus AD)
• 2024 Unicursal (as Nocturnus AD)

• 1993 Nocturnus

• 1987 Nocturnus (demo)
• 1988 The Science of Horror (demo)
• 2004 The Nocturnus Demos (compilation)

• 2004 Farewell to Planet Earth (DVD)