Oloplotosus
| ?Oloplotosus | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Остаріофізи (Ostariophysi) |
| Ряд: | Сомоподібні (Siluriformes) |
| Родина: | Вугрехвості соми (Plotosidae) |
| Рід: | Oloplotosus Weber, 1913 |
| Посилання | |
| Oloplotosus | |
| Oloplotosus | |
Oloplotosus (Олоплотосус) — рід риб родини вугрехвості соми ряду сомоподібні. Має 3 види. Наукова назва походить від грецьких слів holos, тобто «повний», та plotos — плавання.
Опис
Загальна довжина представників цього роду коливається від 15 до 20 см. Голова невеличка. Очі маленькі. Є 4 пари коротких вусів, з яких вуси на нижній щелепі довші за 1 пари верхньощелепних вусів. Тулуб кремезний, вугреподібний. Хвостове стебло сильно стиснуто з боків. Спинний плавець високо піднято, вузький та короткий в основі, з 1 жорстким та 5 м'якими променями. Грудні та черевні плавці маленькі. Жировий, хвостовий та анальний плавці поєднано, з яких анальний є найдовшим (101—116 променів). Хвостовий плавець широкий, загострений на кінці.
Забарвлення голови коричневе, тулуб й плавці сіруваті, вкриті численними й дрібними темно-коричневими або чорними цяточками.
Спосіб життя
Це демерсальні риби. Два види зустрічаються у швидких потоках з кам'янистими ґрунтами. Один вид (O. torobo) зустрічається лише в озері, де ховається серед водної рослинності біля мулистого дна. Цей вид уподобав глинясті ґрунти. Тримаються значної глибини. Живляться дрібними донними безхребетними.
Розповсюдження
Є ендеміками острова Нова Гвінея, зокрема водиться в річках Теді, Флай, Соро та озері Кутуба.
Види
- Oloplotosus luteus
- Oloplotosus mariae
- Oloplotosus torobo
Джерела
- Allen, G.R., 1991. Field guide to the freshwater fishes of New Guinea. Publication, no. 9. 268 p. Christensen Research Institute, Madang, Papua New Guinea.
.svg.png)