Original Dixieland Jass Band

Original Dixieland Jass Band
Основна інформація
Жанр	джаз
Роки	з 1936
Країна	США
Лейбл	Columbia Records, Victor Talking Machine Company, Vocalion Records
Склад	Нік ЛаРокка, Eddie Edwardsd, Larry Shieldsd, Henry Ragasd, Tony Sbarbarod і J. Russel Robinsond
Original Dixieland Jass Band у Вікісховищі

The Original Dixieland Jass Band (ODJB або «Оригінальний діксілендський джазовий оркестр») — американський джазовий колектив у стилі діксіленд, що створив перші джазові записі у 1917 році. «Livery Stable Blues» став першим виданим записом джазової музики. ODJB створив кілька джазових стандартів, серед яких найвідомішим був «Tiger Rag». 1917 року гурт змінив назву на Original Dixieland Jazz Band.

Гурт складався з п'яти музикантів, які грали в гуртах Папи Джека Лейна. ODJB називали себе «творцями джазу». Це був перший гурт, який почав записувати джазові композиції і мав хіти в цьому жанрі. Лідер гурту та корнетист Нік ЛаРокка стверджував, що ODJB заслуговують на визнання як перший гурт, який комерційно записав джаз, і перший гурт, який утвердив джаз як музичну ідіому чи жанр.

Оригінальний квінтет розпався у 1926 році. 10 років потому, у 1936 році, Нік ЛаРокка (Nick LaRocca) знову зібрав більшість учасників колишнього квінтету, щоб створити новий свінг‑бенд, у якому брали участь члени ODJB. Повний квінтет було возз'єднано у 1936 році, і йому вдалося досягти значних успіхів. Після цього ансамбль остаточно розпався у 1938-му.

У 1916 році промоутер із Чикаго запросив кларнетиста Елсіде Нуньєза та барабанщика Джонні Стайна до Чикаго виконувати музику в стилі Нового Орлеана. На цей час колишній гурт Brown's Band From Dixieland під керівництвом тромбоніста Тома Брауна вже успішно працював у цьому жанрі^[1]. Після того, як Нуньєс і Стайн прийняли пропозицію, до них приєднались тромбоніст Едді Едвардс, піаніст Генрі Рагас та корнетист Френк Крістіан. Але швидко Крістіан покинув ансамбль, і замість нього в останню хвилину взяли Ніка ЛаРокку.

3 березня 1916 року музиканти розпочали свою роботу в кафе Schiller's у Чикаго під назвою Stein's Dixie Jass Band. Гурт успішно виступав і отримував вигідніші пропозиції в інших місцях. Оскільки Штайн був єдиним музикантом, що мав іменний контракт, решта гурту розпалася, і поїхала до Нового Орлеана до барабанщика Тоні Сбарбаро, а 5 червня почала грати під назвою The Dixie Jass Band. У ЛаРокки та Нуньєса виник конфлікт, і 30 жовтня Tom Brown's Band та ODJB домовилися про обмін кларнетистами, так Ларрі Шилдс опинився у Original Dixieland Jass Band. Гурт зацікавив театрального агента Макса Харта, який забронював його на виступи у Нью-Йорку. На початку 1917 року гурт почав грати на танцях у Reisenweber's Cafe на Колумбус-Серкл на Мангеттені.

Кілька інших новоорлеанських гуртів вже виступали в Нью-Йорку раніше, але вони були радже частиною водевілів. ODJB грали на танцях і тому стали першим «джасовим» гуртом, який отримав популярність у Нью-Йорку, а потім почав записувати треки. В цей час американська індустрія звукозапису була зосереджена переважно на північному сході, переважно в Нью-Йорку та Камдені, Нью-Джерсі.

29 січня 1917 року в Нью-Йорку гурту запропонували пройти прослуховування в Columbia Graphophone Company. Записів із прослуховування, що пройшло 31 січня 1917 року, так і не публікували^[2].

Після створення гурту, вони записали два треки для Victor Talking Machine Company: «Livery Stable Blues» та «Dixieland Jass Band One-Step». Записи були зроблені 26 лютого 1917 року в студії Victor у Нью-Йорку і випущені під кодом-номером Victor 18255 у травні того ж року^[3]. Ці видання стали першими комерційними джазовими пластинками. Перші записи отримали велику популярність і стали одними з перших способів ознайомлення

американської аудиторії з джазовою музикою^[4][5].

Після випуску «One Step» автор Джо Джордан подавав позов до суду, оскільки у композиції містилися елементи його регтайм-твору «That Teasin' Rag» 1909 року. Згодом назву запису змінили на «Introducing 'That Teasin' Rag' by Joe Jordan». Судовий позов щодо авторства «Livery Stable Blues» призвів до того, що суддя визнав мелодію «суспільним надбанням».

Після успіху альбому на Victor Records, ODJB у травні повернулися до Columbia, записавши дві збірки популярних мелодій, обраних лейблом: «Darktown Strutters' Ball» та «(Back Home Again in) Indiana» під кодом A-2297.

Після успіху ODJB було з'явилися численні джазові гурти, які копіювали його стиль. Також гурти були запрошені з Чикаго та Каліфорнії (наприклад, Frisco Jass Band), що хотіли долучитися до джазового буму. Гурти різних стилів та їхні керівники, такі як Вілбур Світман, називали свої групи «джасовими» або «джазовими». Ерл Фуллер, керівник нью-йоркського гурту, отримав наказ від керівництва закладу, де він виступав, створити «джасовий» гурт.

В. К. Генді записав одну з найперших кавер-версій на мелодії ODJB, випустивши «Livery Stable Blues» у виконанні Handy's Orchestra of Memphis для лейблу Columbia в 1917 році. У 1918 році пісню «When You Hear That Dixieland Jazz Band Play» Шелтона Брукса, «короля регтайму», було опубліковано в Чикаго. Це була данина поваги Dixieland Jazz Band, який був представлений на обкладинці^[6][7].

Коли в 1917 році стиль новоорлеанського джазу захопив Нью-Йорк із появою Original Dixieland Jazz Band, Джиммі Дюранте вперше почув виступ ODJB у Reisenweber's Cafe на Колумбус-Серкл. Дюранте був вражений і запросив їх виступити в клубі Alamo в Гарлемі, де Джиммі грав на фортепіано. Дюранте попросив свого друга, Джонні Стайна, попереднього барабанщика та лідера гурту, зібрати гурт музикантів із Нового Орлеана для акомпанементу його виступу в Alamo. Стайн зібрав гурт із музикантів із колективів Laine у Новому Орлеані, але без піаніста Дюранте. У кінці 1918 року вони записали дві сторони платівки для Okeh під назвою New Orleans Jazz Band. Через кілька місяців ці ж треки були записані для Gennett як Original New Orleans Jazz Band. У 1920 році той самий гурт знову записався для Gennett як Jimmy Durante's Jazz Band. Пізніше гурт перейменувався на Durante's Jazz and Novelty Band.

І ЛаРокка, і Сбарбаро народилися у сім'ях імігрантів із Сицилії^[8]. Столиця Сицилії, Палермо, давно торгували бавовною та цитрусовими з Новим Орлеаном, що дозволило встановити пряме судноплавне сполучення між двома портовими містами^[8]. Це сприяло масовій міграції сицилійців до Нового Орлеану та інших міст США у кінці XIX — початку XX століття. З міграцією з'явилося сицилійське музичне звучання, яке було інтегровано з регіональною афроамериканською музикою. Гурт вирішив використати цей симбіоз^[9].

1917 року, після свого першого запису для лейблу Victor, ODJB записалися для Columbia Records та Aeolian-Vocalion, після чого 1918 року повернулися до Victor. Тромбоніста Едвардса призвали на Першу світову війну в 1918 році, його місце посів Еміль Крістіан, а піаніст Генрі Рагас помер від грипу під час пандемії грипу 1918 року, і його замінив піаніст і композитор Дж. Рассел Робінсон.

Композиції Робінсона для гурту, записані та випущені в 1920 році, включають класичні «Margie» та «Palesteena (Lena from Palesteena)», вони були одними з найпопулярніших та найпродаваніших хітів 1920 року. «Aggravatin' Papa» була написана разом з автором текстів Роєм Терком та Адді Брітт і записана Альбертою Хантер у 1923 році з танцювальним оркестром Флетчера Хендерсона, а також Бессі Сміт, Софі Такер, Флоренс Міллс, Люсіль Хегамін та Перл Бейлі. Робінсон також співпрацював з Роєм Терком над композиціями «Sweet Man O' Mine» та «A-Wearin' Away the Blues», а також написав «Mama Whip! Mama Spank! (If Her Daddy Don't Come Home)» для блюзової та джазової співачки Меймі Сміт та її джаз-бенду в 1921 році, які були випущені на лейблі Okeh. Робінсон був членом гурту до 1923 року, він повернувся до гурту 1936-го.

Пісню «Margie» написав Дж. Рассел Робінсон із Коном Конрадом, а автором слів став Бенні Девіс. «Margie» записували Луї Армстронг, який також виконав кавер на пісню гурту «Tiger Rag», Рей Чарльз, Ел Джолсон, оркестр Дюка Еллінгтона та його гурту 1935 року, гурт Billy Kyle Swing Club Band, Клод Гопкінс, Ред Ніколс, Джанго Рейнхардт, Джордж Пакстон, гурт Dutch Swing College Band, Фетс Доміно, Сідні Беше, Дон Редман, Кеб Калловей, Джим Рівз, Джин Крупа та Бенні Гудман.

«Margie» стала дев'ятим хітом ODJB у 1921 році за участі Дж. Рассела Робінсона, який грав на фортепіано. Едді Кантор записав найбільш хітову версію цього твору, що залишалася на першому місці хітпарадів протягом п'яти тижнів того року. Пісню представили в фільмі The Eddie Cantor Story і стала темою однойменного телесеріалу, що виходив у 1961—1962 роках. Крім того, Кантор записав композицію ODJB «Palesteena (Lena from Palesteena)».

У 1920 році Джин Родеміч та його оркестр посіли № 7 зі своєю версією «Margie». У 1921 році Тед Льюїс і його оркестр посіли четверте місце, а Френк Круміт — сьоме. У 1934 році Клод Гопкінс і його оркестр, зайняли п'яте. У 1939 році Дон Редман і його оркестр досягли п'ятнадцятого місця, виконуючи кавер-версію пісні ODJB.

Серед інших виконавців, що записали «Margie»: Дейв Брубек, Бікс Байдербеке, Бінг Кросбі, Джо Стаффорд, Ерролл Гарнер, Оскар Петерсон, Чарлі Шейверс, Джиммі Сміт, Джо Венуті, Рей Барретто та Шеллі Манн. Джиммі Лансфорд записав пісню в 1938 році в аранжуванні Сі Олівера за участю Траммі Янга.

Інші музиканти Нового Орлеана, включаючи Нуньєса, Тома Брауна та Френка Крістіана, за прикладом ODJB також поїхали до Нью-Йорка, щоб грати джаз. ЛаРокка запросив гурт до Лондона, де були єдиним новоорлеанським джазовим гуртом у мегаполісі. Виступ гурту 7 квітня 1919 року^[10] на Лондонському іподромі став першим офіційним джазовим виступом будь-якого гурту у Сполученому Королівстві^[11], після чого відбувся виступ для короля Георга V у Букінгемському палаці. Концерт розпочався не дуже вдало: аристократія, серед якої був французький маршал Філіп Петен, дивилася на гурт крізь оперні біноклі, не розуміючи контексту. Однак публіка розслабилася після того, як король засміявся та голосно зааплодував їхньому виконанню «The Tiger Rag». Британський тур завершився тим, що лорд Харрінгтон переслідував гурт до доків Саутгемптона, розлючений тим, що його донька мала роман із вокалістом гурту^[12][13]. У Лондоні вони зробили ще двадцять записів для британської філії Columbia. У Лондоні вони записали другу, більш комерційно успішну версію свого хіта «Soudan» (також відомого як «Oriental Jass»).

Гурт повернувся до США у липні 1920 року і гастролював країною ще чотири роки. В цей час гурт виконував більш комерційний стиль музики, до аранжувань додавали саксофон, що було характерно для інших популярних оркестрів. Джазовий піаніст і композитор Френк Сіньйореллі, який працював над джазовими стандартами «A Blues Serenade» (записаними Гленном Міллером і Дюком Еллінгтоном), «Gypsy» та «Stairway to the Stars», ненадовго приєднався до ODJB у 1921 році.

У листопаді 1925 року Нік ЛаРокка оголосив про відхід з музичного бізнесу. Його замінив 19‑річний трубач Генрі Левін, який у 1940 році представив репертуар у радіошоу NBC The Chamber Music Society of Lower Basin Street. Після відходу ЛаРокки, Тоні Сбарбаро, єдиний оригінальний учасник ODJB, став керівником оркестру. У складі ODJB були: Тоні Сбарбаро (барабани), Генрі Левін (труба), Арті Сіберг (кларнет), Ел Каплан (тромбон) та Вайлдер Чейз (фортепіано).

У лютому 1926 року гурт завершив контракт з нью-йоркським Cinderella Ballroom і розпався, на цей час його стиль вільного джазу вважався старомодним. Учасники гурту роз'їхалися з Нью-Йорку. Нік ЛаРокка повернувся до будівельного бізнесу в Новому Орлеані. Кларнетист Ларрі Шилдс переїхав до Чикаго, а потім до Нового Орлеана, де працював у видавництві Біблій. Тромбоніст Едді Едвардс мав газетний кіоск у Нью-Йорку. Барабанщик Тоні Сбарбаро тепер був механіком. Піаніст Дж. Рассел Робінсон працював на радіо музичним керівником мережі NBC.

У жовтні 1935 року Тоні Сбарбаро записав треки для Vocalion з власним квінтетом, який назвав Original Dixieland Jazz Band. На початку 1936 року Нік ЛаРокка і Ларрі Шилдс зустрілися в Новому Орлеані, після чого продовжили виступи в місцевих клубах і на приватних заходах. ЛаРокка, оцінюючи аудиторію танцювальної музики, прослухав останні свінгові платівки і вирішив, що ODJB може зацікавити їхніх слухачів. Він створив свінг‑оркестр із 14 учасників, до складу якого входили чотири члени ODJB: сам ЛаРокка, Ларрі Шилдс, Дж. Рассел Робінсон і Тоні Сбарбаро. У вересні 1936 року Nick LaRocca and The Original Dixieland Band записали дев'ять треків для Victor. Професійні критики схвалили нові біг‑бендові версії старих хітів, а прогрес у вигляді електричного запису за допомогою мікрофонів значно покращив якість звучання у порівнянні зі старими акустичними записами. Кларнетист Ларрі Шилдс отримав особливо позитивні відгуки: «Тут є одна з небагатьох можливостей почути і оцінити самого Шилдса», — писав «The Record Changer». Він був визнаний одним із найсильніших кларнетистів у своїй групі.

Оригінальний квінтет виконав «Skeleton Jangle» без біг-бенду. Запис пройшов настільки добре, що Victor Records запросили квінтет назад до студії, щоб записати ще п'ять пісень. Victor зарахували ці записи до «The Original Dixieland Five», щоб уникнути плутанини з платівками «Original Dixieland Band». Бенні Гудмен (який був присутній на записі квінтету у Victor) запросив гурт виступити на своєму радіошоу, де ODJB став сенсацією. Гурт провів концерт у відомому нью-йоркському театрі Paramount у квітні 1937 року, через місяць після вражаючого виступу Гудмена в Paramount^[14]. Victor навіть поєднали новий запис Гудмена «St. Louis Blues» із записом Original Dixieland Five «Clarinet Marmalade» на тому ж диску з 78 обертами на хвилину.

Возз'єднання ODJB отримало широкий розголос, зокрема, їх включили до кінохроніки Марш часу, яка відтворювала перший сеанс запису групи та показувала їхній успішний виступ у Бостоні 31 грудня 1936 року. Кен Мюррей найняв гурт наприкінці 1936 року для туру гастролів. У січні 1937 року до гурту додали скрипаля Гаррі Барта^[15]. Після завершення співпраці з Мюрреєм, виступами гурту займався досвідчений менеджер Ед Кіркебі. У липні 1937 року гурт виступав на відкритті розкішного клубу Frontier Fiesta у Форт-Ворте, штат Техас. Влітку гурт виступав на виставці Dallas‑Fort Worth Exposition, а 1 жовтня повернувся до Нью-Йорка грати в нічному клубі Old New York. Під кінець туру виникли розбіжності щодо керівництва ЛаРокки, розгніваний Гаррі Барт залишив колектив 7 серпня після відмови у проханні підвищити зарплатню. Після цього ЛаРокка та Едвардс розпочали суперечки. 17 січня 1938 року ЛаРокка повідомив як учасників гурту, так і профспілку музикантів у Нью-Йорку про розпад ODJB. Гурт офіційно розпався 1 лютого 1938 року.

Після цього два гурти почали змагатися за звання Original Dixieland Jazz Band. Едвардс, Шилдс та Сбарбаро провели ще один запис із Victor Records 18 лютого 1938 року за участю вокалістки з Нью-Йорка Лоли Бард. Вони записали шість пісень. Навесні 1938 року гурт Едвардса гастролював на півдні США. Два інші учасники, ЛаРокка та Робінсон, виступали в Нью-Йорку^[16].

Після відходу Ніка Ла Рокки з музичної сцени більшість учасників ODJB продовжили роботу. У листопаді 1943 року Тоні Сбарбаро, який претендував на право власності на назву ODJB, повернув Едді Едвардса (а також слідкував за Ларрі Шилдсом), щоб виступати з Original Dixieland Jazz Band у сценічній постановці Солі Гурока «Tropical Review» у Форресті, штат Нью-Йорк^[17]. У 1944 році нова версія «Tiger Rag» була випущена як V‑Disc 214 за участю Едвардса та Сбарбаро під назвою ODJB; «Sensation Rag» була випущена як V‑Disc 214B2. V‑Discs були некомерційними записами, що видавалися лише для збройних сил США. У 1946 році Тоні Сбарбаро (тепер користуючись ім'ям Тоні Спарго) очолив новий гурт «The Emperors of Jazz», що складався з восьми учасників, серед яких був випускник ODJB Фрекон Сіньйореллі на фортепіано^[18]. Дж. Рассел Робінсон переїхав до Каліфорнії та продовжував писати пісні, заснувавши власне видавництво Southern California Music у 1952 році.

У 1960 році була опублікована книга «The Story of the Original Dixieland Jazz Band». Автор керувався спогадами Ніка Ларокки, які іноді відрізнялися від спогадів з інших учасників. З оригінального складу лише Тоні Сбарбаро дожив 50-річчя The Story of the Original Dixieland Jazz Band. Ларрі Шилдс помер у 1953 році, Нік ЛаРокка — у 1961 році, Едді Едвардс та Дж. Рассел Робінсон — у 1963 році, а Тоні Сбарбаро — у 1969 році. Повернувшись до Нового Орлеана, ЛаРокка багато років ліцензував керівника оркестру Філа Зіто на використання назви ODJB. Син Ніка ЛаРокки, Джиммі ЛаРокка, продовжує керувати гуртами під назвою The Original Dixieland Jazz Band, торговою маркою якої є ЛаРокка-молодший.

ODJB був першим гуртом, який успішно записав джазові треки, створивши джаз як новий музичний жанр. Луї Армстронг також визнав важливість ODJB.

У 1917 році гурт вперше з'явився у німому фільмі під назвою The Good for Nothing (1917), режисером якого був Карлайл Блеквелл, що також зіграв головну роль Джека Беркшоу. Сценарій написав Александр Томас; над фільмом також працювали Евелін Грілі та Кейт Лестер. Продюсером був Вільям Брейді, а фільм розповсюджувався компанією World Pictures. У ролях були Нік ЛаРокка на корнеті, Ларрі Шилдс на кларнеті, Генрі Рагас на фортепіано та Тоні Сбарбаро на барабанах. Фільм вийшов 10 грудня 1917 року; продюсером була компанія Peerless Productions.

Нік ЛаРокка та відновлений гурт Original Dixieland Jass Band виконали «Tiger Rag» у «The March of Time» під назвою «Birth of Swing», який вийшов у кінотеатрах США 19 лютого 1937 року^[19].

Композиція гурту «Tiger Rag» 1917 року стала одним із найпопулярніших джазових стандартів. До 1942 року було випущено 136 кавер-версій «Tiger Rag». З того часу вона залишається стандартом. Перший реліз, «Livery Stable Blues», включав інструменти, що імітували амфібію, також музиканти мали ударну установку, дерев'яні коробочки, тронки, гонги та «китайські гарбузи». Це музичне нововведення являло один із перших подібних експериментів у джазі. Ця музика була експериментом зі зміни тональних якостей

інструментів, а гуркіт дерев'яних блоків порушував ритм. Музика була дуже жвавою порівняно з поп-музикою того часу.

Багато мелодій, спочатку записаних Original Dixieland Jass Band, зокрема «Tiger Rag» та «Margie», були повторно записані провідними джазовими гуртами і оркестрами ХХ століття. «Tiger Rag» був виконаний такими артистами, як Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон, Гленн Міллер і Бенні Ґудмен. Пісня стала популярною серед багатьох коледжів і університетів, чий талісманом був тигр. У біографії «Джон Колтрейн: Його життя та музика» (1999), написаній Льюїсом Портером, зазначено, що класична пісня ODJB «Margie» була характерною для Джона Колтрейна і часто виконувалася ним на початку кар'єри. «Tiger Rag», «Margie», «Clarinet Marmalade», «At The Jazz Band Ball», «Sensation Rag» і «Fidgety Feet» залишаються частими елементами репертуару сучасних дідзиленд‑ і традиційних джазових гуртів. Їхні мелодії були опубліковані у спільній роботі з учасниками ансамблю, включаючи лідера Ніка Ла Рокку.

Оригінальний запис «Tiger Rag» посідав перше місце в хіт-параді протягом двох тижнів у чартах US Hit Parade із 11 грудня 1918 року. Брати Міллз записали «Tiger Rag» у 1931 році з текстом і провели чотири тижні на першому місці в чартах у 1931—1932 роках зі своєю версією пісні ODJB. Композиція Едді Едвардса «Sensation Rag» (також відома як «Sensation») була виконана на знаковому джазовому концерті Бенні Гудмена 1938 року в Карнегі-Холі, що вийшов на альбомі The Famous 1938 Carnegie Hall Jazz Concert.

Треки ODJB записували й інші музиканти, такі як Fletcher Henderson and His Orchestra, один із найпопулярніших і найвпливовіших джазових гуртів 1920-х років.

• «Beale Street Mama» — J. Russel Robinson, записано Гендерсоном 1923 року для Paramount.
• «Clarinet Marmalade» — запис 1926 року, видано на Vocalion і Brunswick. 1931 року Гендерсон записав нову версію для Columbia.
• «Livery Stable Blues» — запис 1927 року, видано на Columbia
• «Fidgety Feet» — Nick LaRocca, запис 1927 року, видано на Vocalion
• «Sensation» — запис 1927 року, видано на Vocalion
• «Tiger Rag» — запис 1931 року, видано на Crown
• «Aggravatin' Papa» — співпраця з Робінсон, запис 1923 року з Alberta Hunter на вокалі
• «Singin' the Blues (Till My Daddy Comes Home)» — запис 1931 року з Rex Stewart на корнеті

Бікс Байдербеке записав дев'ять композицій авторства ODJB, з 1924 по 1930 рік: «Fidgety Feet», його перший запис 1924 року, «Tiger Rag», «Sensation», «Lazy Daddy», «Ostrich Walk», «Clarinet Marmalade», «Singin' the Blues» з Френкі Трамбауером та Едді Ленгом, «Margie» та «At the Jazz Band Ball».

Серед основних записів гурту на платівці на 78 обертів за хвилину (на Victor, Columbia та Aeolian Vocalion) є наступні:

1. «Dixie Jass Band One-Step»/«Introducing That Teasin' Rag»/«Livery Stable Blues», 1917, Victor 18255. Другий випуск, спершу бік А мав назву «Dixieland Jass Band One-Step».
2. «At the Jazz Band Ball»/«Barnyard Blues», 1917, Aeolian Vocalion A1205
3. «Ostrich Walk»/«Tiger Rag», 1917, Aeolian Vocalion A1206
4. «Reisenweber Rag/Look at 'Em Doing It Now», 1917, Aeolian Vocalion 1242
5. «Darktown Strutters' Ball»/«(Back Home Again in) Indiana», 1917, Columbia A2297; запис «Darktown Strutters' Ball» включено до Зали слави Греммі 8 лютого 2006 року
6. «At the Jazz Band Ball» (версія 1918 року)/«Ostrich Walk» (версія 1918 року), 1918, Victor 18457
7. «Skeleton Jangle»/«Tiger Rag» (версія 1918 року), 1918, Victor 18472
8. «Bluin' the Blues»/«Sensation Rag», 1918, Victor 18483
9. «Mournin' Blues»/«Clarinet Marmalade», 1918, Victor 18513
10. «Fidgety Feet (War Cloud)»/«Lazy Daddy», 1918, Victor 18564
11. «Lasses Candy»/«Satanic Blues», 1919, Columbia 759
12. «Oriental Jazz» (or «Jass»), 1919, записано 24 листопада 1917 року і видано як Aeolian Vocalion 12097 у квітні 1919 з «Indigo Blues»
13. «At the Jazz Band Ball» (версія 1919 року)/«Barnyard Blues» (версія 1919 року), 1919, записана в Лондоні, England, 16 квітня 1919 року, English Columbia 735
14. «Soudan» (also known as «Oriental Jass» and «Oriental Jazz»), 1920, записана в Лондоні у травні 1920 року, видана на британській Columbia 829
15. «Margie»/«Singin' the Blues»/«Palesteena», 1920, Victor 18717
16. «Broadway Rose»/«Sweet Mama (Papa's Getting Mad)»/«Strut, Miss Lizzie», 1920, Victor 18722

1. «Home Again Blues»/«Crazy Blues»/«It's Right Here For You (If You Don't Get It, Tain't No Fault O' Mine)», 1921, Victor 18729
2. «Tell Me/Mammy o' Mine», 1921, записано в Британії, видано як Columbia 804
3. «I'm Forever Blowing Bubbles»/«My Baby's Arms», 1921, Columbia 805
4. «I've Lost My Heart in Dixieland»/«I've Got My Captain Working for Me Now», 1921, Columbia 815
5. «Sphinx/Alice Blue Gown», 1921, Columbia 824
6. «Jazz Me Blues/St. Louis Blues», 1921, Victor 18772
7. «Royal Garden Blues»/«Dangerous Blues», 1921, Victor 18798
8. «Bow Wow Blues (My Mama Treats Me Like a Dog)», 1922, Victor 18850
9. «Toddlin' Blues»/«Some of These Days», 1923, Okeh 4738

1. «I'm Sittin' High on a Hilltop» (vocal by Terry Shand)/«I Live for Love» (вокал Russ Morgan) 1935, Vocalion 3084
2. «You Stayed Away Too Long/Slipping Through My Fingers», 1935, Vocalion 3099

1. «Tiger Rag»/«Bluin' the Blues», 1936, Victor 25403
2. «Clarinet Marmalade», 1936, Victor 25411-B
3. «Who Loves You?»/«Did You Mean It?», 1936, Victor 25420, вокал Chris Fletcher
4. «Ostrich Walk»/«Toddlin' Blues», 1936, Victor 25460
5. «Fidgety Feet», 1936, Victor 25668-B. випущена лише 1937 року
6. «Old Joe Blade», 1936, Victor 26039-B, vocal by J. Russel Robinson. Випущена лише 1938 року

1. «Tiger Rag» (версія 1943 року), 1944, V-Disc 214B1, issued June, 1944, з Eddie Edwards і Tony Sbarbaro
2. «Sensation» (версія 1943 року), 1944, V-Disc 214B2, з Eddie Edwards і Tony Sbarbaro
3. «Shake It and Break It»/«When You and I Were Young, Maggie», 1946, Commodore C-613

У 1977 році класичний хіт ODJB «Singin' the Blues», написаний з піаністом Дж. Расселом Робінсоном, включили до Зали слави Греммі у записі 1927 року Frankie Trumbauer and His Orchestra за участю Бікса Байдербеке на корнеті та Едді Ленга на гітарі в парі Okeh 40772-B, записаному 4 лютого 1927 року.

3 квітня 1992 року уряд Нового Орлеана видав книгу на честь гурту. У 2003 році запис пісні «Tiger Rag» гурту ODJB 1918 року був внесений до Національного реєстру записів Бібліотеки Конгресу США. У 2006 році запис пісні «Darktown Strutters' Ball» гурту, випущений 1917 року як сингл A2297 за версією Columbia, внесли до Зали слави Греммі. The Original Dixieland Jazz Band включили до Зали слави Греммі.

• Новий Орлеан
• Луї Армстронг
• Новоорлеанський джаз