Phyllobius virideaeris
| ?Філобіус зелений | |
|---|---|
 Phyllobius virideaeris. Національний природний парк "Олешківські піски", травень 2021 року | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Довгоносикоподібні (Curculionoidae) |
| Родина: | Довгоносики (Curculionidae) |
| Підродина: | Ентиміни (Entiminae) |
| Триба: | Phyllobiini |
| Рід: | Phyllobius |
| Підрід: | Subphyllobius |
| Вид: | virideaeris |
| Біноміальна назва | |
| Phyllobius virideaeris (Laicharting), 1781) | |
Філóбіус зелéний (Phyllóbius virideaéris (Laicharting) — жук з родини довгоносиків.
Зовнішній вигляд
Основні ознаки[1]:
- жук має 3,5–5 мм завдовжки;
- тіло вкрите яскраво-зеленими округлими лусочками з металевим полиском.
- щетинки у проміжках надкрил дуже короткі, ледь помітні;
- джгутик вусиків товстий, його 4-7-й членики не довші від своєї ширини;
- ноги товсті, жовтуваті, стегна часто біля середини чорнуваті.
Лусочки мають зовні та всередині певну мікро- і наноструктури, із якими взаємодіє світло. Колір та блиск лусочок виникає внаслідок падіння і відбиття світла на них[2].
Таксономія
Всередині виду виділено три підвиди: Ph. virideaeris cineripennis Gyllenhal, 1834, Ph. virideaeris pedestris Schilsky, 1911 та Ph. virideaeris virideaeris Laicharting, 1781. Для останнього встановлено 15 назв, синонімічних вказаній[3]
Поширення
Вид поширений майже по всій Палеарктиці від Іспанії та Алжиру на заході до Східного Сибіру й Китаю — на сході; на півночі — до Великої Британії та Норвегії[3]
В Україні реєструвався в Львівській, Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Київській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, та Черновицькій областях[4].
Спосіб життя
Мешканець мішаних лісів, розріджених чагарникових та лучних біотопів, трапляється також серед рудеральної рослинності в балках, гірських районах[5]. Імаго активні з квітня до червня включно. Жуки активні вдень. Вони є поліфагами на деревах, кущах та травах — деревії, полину, ймовірно — інших айстрових, на щавлі[6].
В Україні жуків реєстрували на березі бородавчастій, вербі та тополі [4]. Личинка жука мешкають у ґрунті і живиться корінням[7].
Значення у природі та житті людини
Подібно до інших біологічних видів, довгоносик чорний є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Шкодочинність виду на культивованих рослинах не помічена.
Примітки
- ↑ Арнольди Л. В. , Заславский В. А., Тер-Минасян М. Е. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 485—621. В кн. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ Tamanis, E., Mihailova I., Kokina B., Valainis U., Gerbreders V., Balalaikins M., Barševskis A., Ogurcovs A. 2014. Surface structure and photonic nanoarchitectures in scales of weevils. Acta Biol. Univ. Daugavp., 14 (2): 207—215. — https://www.researchgate.net/publication/271214673_Surface_structure_and_photonic_nanoarchitectures_in_scales_of_weevils [Архівовано 6 червня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Alonso-Zarazaga, M.A., Barrios, H., Borovec, R., Bouchard, P., Caldara, R., Colonnelli, E., Gültekin, L., Hlaváþ, P., Korotyaev, B, Lyal, C.H.C., Machado, A., Meregalli, M., Pierotti, H., Ren, L., Sanchez-Ruiz, M., Sforzi, A., Silfverberg, H., Skuhrovec, J., Tryzna, M., Velazquez de Castro, A.J. & Yunakov, N.N. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. S.E.A., Zaragoza, 2017. — 729 pp.
- ↑ а б Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
- ↑ Burakowski B., Mroczkowski, M., Stefańska J. Katalog Fauny Polski. Tom XXIII, zeszyt 19. Chrząszcze — Coleoptera. Ryjkowce — Curculionidae, część 1. Warszawa: 1993.
- ↑ Piesik D. Seasonal abundance of insects occurring on Rumex confertus willd., as an interesting approach to the use of biological control agents \\ Electronic Journal of Polish Agricultural Universities, 2004, 7 (2). http://www.ejpau.media.pl/volume7/issue2/biology/art-05.html [Архівовано 6 червня 2021 у Wayback Machine.])
- ↑ Smreczyński, S. Klucze do oznaczania owadów Polski. Część XIX Chrząszcze — Coleoptera z. 98b. Ryjkowce — Curculionidae. Podrodziny Otiorhynchidae, Brachyderinae. Warszawa: Polskie Towarzystwo Entomologiczne, PWN, 1966, s. 50–53