Pleurocleonus
| ?Pleurocleonus | |
|---|---|
 Pleurocleonus sollicitus Gyllenhal, 1834 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Довгоносикоподібні (Curculionoidea) |
| Родина: | Довгоносики (Curculionidae) |
| Підродина: | Lixinae |
| Триба: | Cleonini |
| Рід: | Pleurocleonus
Motschulsky, 1860 |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pleurocleonus |
 Віківиди: | Pleurocleonus |
 EOL: | 3363907 |
 NCBI: | 2899301 |
Pleurocleónus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
Жуки цього роду мають середній та досить великий розмір: 9.5-18 мм у довжину. Основні ознаки[1]:
- головотрубка зверху із двома серединними кілями, між якими є борозенка;
- 1-й членик джгутика вусиків довший за 2-й;
- передньоспинка з перетяжкою по боках поблизу прямого переднього краю, її задній край кутовидно витягнутий до щитка;
- надкрила при основі ширші за передньоспинку, опуклі зверху, їхні боки паралельні, проміжки між чіткими крапковими борозенками вкриті сіруватими загостреними волосоподібними лусочками, є голі чорні штрихоподібні плями;
- стегна та гомілки лише з внутрішнього боку мають щетинки, які стирчать, 1-й та 2-й членики задніх лапок видовжені, лапки знизу мають шипи, кігтики не зрослися.
Фотографії видів цього роду дивись на[2] та[3].
Спосіб життя
Невідомий, вказувалося лише про живлення одного виду — Pleurocleonus sollicitus — на полину[1].
Географічне поширення
Ареал роду тяжіє до західної частини Півдня Палеарктики — від Молдови до Далекого Сходу[4]. Два види цього роду зареєстровані в фауні України[5], причому у Pleurocleonus sollicitus через Україну проходить західна межа ареалу.
Класифікація
У роді Pleurocleonus описано 3 види[4]. Перелік їх наведено нижче, види української фауни виділені кольором:
- Pleurocleonus bicarinatus (Gebler. 1830) — Казахстан, Киргизстан, Західний та Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід, Південна Корея
- Pleurocleonus quadrivittatus (Zoubkoff. 1829) — від Молдови до Західного Сибіру, Казахстану та Киргизстану
- Pleurocleonus sollicitus (Gyllenhal, 1834) — Україна, Південь Європейської частини Росії, Казахстан, Киргизстан, Західний та Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід
Примітки
- ↑ а б Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 60-62
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://blog.daum.net/hangusuk/1352[недоступне посилання]
- ↑ а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 4492. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm