Cullinan Mine

Cullinan Mine
На честьКуллінан Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна ПАР Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняГаутенг Редагувати інформацію у Вікіданих
25°40′31″ пд. ш. 28°30′50″ сх. д. / 25.675277777778° пд. ш. 28.513888888889° сх. д. / -25.675277777778; 28.513888888889
ОператорPetra Diamondsd і Premier (Transvaal) Diamond Mining Co.d Редагувати інформацію у Вікіданих
Корисні копалиниалмази
Рік будівництва1902
Технологічні характеристики
Типрудник Редагувати інформацію у Вікіданих
Запаси
Сайтpetradiamonds.com/our-business/our-operations/cullinan-mine/​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Cullinan Mine у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Cullinan Mine. Карта розташування: Ґаутенг
Cullinan Mine
Cullinan Mine
Cullinan Mine. Карта розташування: Земля
Cullinan Mine
Cullinan Mine
Мапа

Cullínan Míne, копальня «Куллíнан» (до 2003 року — Premiér Míne, копальня «Прем'є́р») — алмазне родовище у Південно-Африканській Республіці, розташована в провінції Ґаутенґ, приблизно за 1–2 км на північний схід від міста Куллінан і близько за 40 км на схід від Преторії. Є джерелом близько чверті відомих у світі алмазів ювелірної якості масою понад 400 каратів, зокрема рідкісних блакитних (тип IIb) і високоякісних безбарвних (тип IIa).[1][2][3][4]

Історія експлуатації родовища

У 1902 році сер Томас Куллінан (англ. Sir Thomas Cullinan), майстер-будівельник і старатель, проводив пошуки важкомінеральних фракцій у річкових відкладах, що зрештою привело до відкриття алмазів і заснування копальні «Прем'єр». За внесок у розвиток промисловості Південної Африки та гірничої галузі згодом був посвячений у лицарі та отримав звання лицаря-бакалавра. Він також був співзасновником і головою Промислової палати Трансваалю, а також членом Законодавчих зборів Трансваалю та першого Союзного парламенту (1910). Місто Куллінан та алмазний кар’єр були названі на його честь.[5]

Компанія Premier Transvaal Diamond Mining Company була формально зареєстрована 1 грудня 1902 року, а відкритий видобуток розпочався у 1903 році.[6] Перший період експлуатації тривав до початку Першої світової війни, коли видобуток було тимчасово зупинено; у січні 1916 року роботи відновилися і тривали до 1932 року, коли їх припинили через кризу в алмазній промисловості.[7]

Роботи відновилися у 1945 році, а з 1946 року шахта перейшла до підземної розробки.[8] У 1979 році розпочався новий етап розробки родовища, пов’язаний із видобутком нижче габрового сіллу — близько 70-метрового геологічного інтрузиву некорисних порід, який перетинає кімберлітову трубку приблизно на глибині 400 м. Видобуток із цього горизонту розширив ресурсну базу шахти та продовжив термін її експлуатації.[9]

Розвиток і зміна власності

У листопаді 2003 року на честь свого сторіччя копальню «Прем'єр» було перейменовано на «Куллінан».

У листопаді 2007 року De Beers Consolidated Mines — південноафриканський підрозділ алмазної компанії De Beers — погодився продати алмазну шахту «Куллінан» консорціуму на чолі з компанією Petra Diamonds, другим за розміром виробником алмазів у Південній Африці після De Beers, за 1 мільярд рандів, що виплачувався готівкою.[10]

У 2008 році компанія Petra Diamonds придбала 37% частку в родовищі у De Beers. Наприкінці 2009 року Petra Diamonds збільшила свою частку до 74% після придбання пакета Al Rajhi, ставши мажоритарним власником і оператором родовища.[11]

Геологічна характеристика

Перші технічні та геологічні описи родовища були опубліковані вже в перші роки експлуатації, зокрема в роботах початку XX століття, що документують умови залягання кімберлітової трубки та організацію видобутку.[12][13]

Родовище представлене кімберлітовою трубкою діатремного типу, морфологія якої наближена до конічної («морквоподібної») форми. Вона сформувалася внаслідок глибинної мантійної вулканічної активності у докембрії.[14]

Сучасні дослідження уточнюють вік кімберлітової системи приблизно як 1,15 млрд років, що значно перевищує вік більшості інших південноафриканських кімберлітів і відповідає мезопротерозойському етапу розвитку регіону.[15]

Структура має складну багатофазну будову, що містить магматичні та вулканокластичні породи, а також мантійні ксеноліти. У межах глибин розробки площа алмазоносного рудного тіла становить близько 15–16 га.[16] Площа поверхневого прояву трубки становить близько 32–42 га залежно від методики визначення її меж: близько 32 га — за консервативною оцінкою (ядро трубки), тоді як 40–42 га — за розширеним трактуванням із урахуванням периферійної (контактної) зони. На глибині вона звужується (близько 21 га на ~500 м та близько 15 га на глибинах понад 1000 м). Спостерігається тенденція до збільшення вмісту алмазів у породі з глибиною, що може бути пов’язано зі зменшенням частки включень вмісних порід.

У межах трубки родовища виділяють діатремну та гіпабісальну фації кімберліту, представлені відповідно брекчійованими утвореннями та масивним свіжим кімберлітом (англ. blue ground), який у приповерхневих умовах переходить у вивітрілий англ. yellow ground; у польовій та шахтарській практиці ці різновиди також описуються як коричневі, сірі та чорні типи, з наявністю мантійних ксенолітів.[17] [18]

Об’єкт є одним із найбільш вивчених кімберлітових родовищ Південної Африки.[19]

Геотехнічні особливості

Родовище характеризується складними умовами стійкості гірського масиву, зумовленими великою глибиною розробки та наявністю зон зміненої та слабко зцементованої породи. Складна багатофазна будова діатреми, представлена чергуванням брекчійованих і масивних кімберлітових різновидів, зумовлює різку неоднорідність механічних властивостей масиву та істотні зміни міцності порід у межах родовища.[20][21]

У межах трубки наявні зони вулканокластичних порід і ксенолітів, що формують ділянки зниженої механічної стійкості та підвищеної тріщинуватості. Властивості масиву істотно змінюються з глибиною, де більш міцні масивні різновиди кімберліту поступово переходять у фрагментовані та слабко зцементовані породи діатремної фації, що відповідають кореневій зоні структури родовища.[22]

У процесі довготривалої експлуатації відзначаються:

Ці процеси зумовлюють поступову зміну геометрії історичного відкритого кар’єру та впливають на геомеханічну стабільність масиву і безпеку прилеглої інфраструктури.[23]

Петрологічні особливості

З петрологічного погляду родовище характеризується наявністю порід і мінералів мантійного походження, зокрема гранатових гарцбургітів та лерцолітів, які представлені у вигляді ксенолітів у кімберлітовій трубці та є важливими індикаторами глибинних процесів формування магми.[24][25][26]

Промислова характеристика родовища

Копальня характеризується високою часткою великих кристалів алмазу та є одним із провідних світових джерел блакитних алмазів.[27]

Родовище «Куллінан» відоме значною кількістю великих алмазів ювелірної якості, зокрема понад 800 каменів масою понад 100 каратів та близько 140 каменів масою понад 200 каратів, що робить його одним із найбагатших джерел надвеликих алмазів у світовій практиці видобутку.[28]

Станом на період відкритої розробки кар’єру розміри виробок становили приблизно 884 × 427 м, а глибина перевищувала 213 м.[29]

Гірничі роботи

Експлуатацію родовища здійснює компанія Petra Diamonds. Основною виробничою зоною є ділянка C-Cut.

Сучасна розробка (станом на 2020-ті роки) здійснюється підземним способом на глибинах близько 880 м із застосуванням системи блокового обвалення (англ. block caving) та технологій рентгенівського сортування гірничої маси.

У межах операцій зафіксовано зростання продуктивності видобутку з приблизно 3,7 млн т у 2018 фінансовому році до близько 4,6 млн т у 2021 році. У 2021 році було отримано близько 1,8 млн каратів сирої алмазоносної маси (англ. Run-of-Mine) та 182 тис. каратів під час переробки відвалів.

Розвиток родовища здійснюється як довгострокова програма поглиблення та розширення підземних виробничих блоків. Компанія Petra Diamonds реалізувала програму розширення копальні, спрямовану на збільшення обсягів виробництва з приблизно 0,92 млн до близько 2,6 млн каратів на рік (планові показники на кінець 2010-х років).

Поточний гірничий план (станом на 2020-ті роки) передбачає ведення видобутку щонайменше до 2030 року. Водночас, з урахуванням залишкових ресурсів родовища, очікується, що фактичний строк експлуатації може бути продовжений і після 2030 року.

Загальний потенційний строк експлуатації родовища оцінюється як понад 50 років.[30][31]

Технології видобутку

Копальня «Куллінан» є одним із рудників, де за часів управління компанією De Beers вперше на промисловому рівні було впроваджено рентгенівські системи сортування руди безпосередньо на первинній стадії дроблення.[32]

Проєкт C-Cut

Проєкт C-Cut був ініційований за часів управління De Beers і передбачав поглиблення шахти та перехід до розробки глибших горизонтів родовища на рівнях до 1100–1200 м.

У межах початкової фази проєкту було пройдено два шахтні стовбури глибиною до близько 1200 м та створено інфраструктуру для переходу до підземного методу блокового обвалення.

Після переходу контролю до Petra Diamonds проєкт став основою подальшого розвитку глибокої підземної розробки та був інтегрований у довгостроковий план експлуатації родовища.

У результаті розвитку гірничих робіт активна площа кімберлітової трубки на глибинах понад 1000 м зменшується до приблизно 15 га.

У планах розвитку проєкту C-Cut розглядається довгострокове збільшення виробництва до рівня до 9 млн т руди на рік у разі повного розкриття глибших горизонтів родовища.[33][34][35]

Ресурси і запаси

Загальні ресурси родовища, оцінені на основі геологічної моделі, становлять приблизно 336 млн т алмазоносної руди із середнім вмістом близько 0,458 кар./т, що відповідає приблизно 154 млн каратів алмазів (геологічна ресурсна оцінка).

За офіційними оцінками компанії (станом на 2021 рік), загальні мінеральні ресурси становлять близько 149,82 млн каратів, тоді як сумарні ресурси разом із резервами оцінюються приблизно у 152,50 млн каратів. Зокрема, окремі звіти компанії можуть наводити значення близько 154,9 млн карат як валові ресурси (англ. gross resource), що відображає іншу модель оцінки та рівень включення матеріалу в ресурсну базу.Різниця між оцінками зумовлена застосуванням різних методик підрахунку та економічних припущень (бортовий вміст корисного компонента (англ. cut-off), ціни, вилучення), а також рівнів класифікації ресурсів і запасів.

Глибина залягання ресурсів досягає приблизно 1073 м. Родовищу властиві значні додаткові невикористані ресурси, які в різних сценаріях оцінюються у сотні мільйонів каратів залежно від меж економічної доцільності видобутку.

За оцінками компанії, поточні плани експлуатації можуть виходити за межі 2030 року, а фактичний строк розробки родовища потенційно може тривати ще кілька десятиліть — щонайменше до кінця 2040-х років. Загальний потенційний строк експлуатації оцінюється як понад 50 років за умови повного освоєння ресурсної бази.[36][37]

Гемологічні особливості

Родовище «Куллінан» є одним із найважливіших у світі джерел великих ювелірних алмазів (понад 100 каратів) виняткової маси та чистоти. Значна частина знайдених алмазів належить до безбарвних (тип IIa) та рідкісних блакитних (тип IIb) різновидів, що мають високу цінність у гемології.

Родовище також відоме як одне з провідних світових джерел блакитних алмазів, забарвлення яких зумовлене домішками бору в кристалічній ґратці.

Особливу наукову та ювелірну цінність мають надвеликі кристали, з яких були отримані огранені камені світового рівня, зокрема Centenary Diamond, Millennium Star та інші великі діаманти, що входять до складу коштовностей британської коронної колекції.[38][39]

Виробничі показники

Родовище є одним із відомих світових джерел алмазів ювелірної якості. Саме тут було знайдено найбільший у світі ювелірний алмаз — «Куллінан» масою 3 106 каратів.[40]

Копальня характеризується високою часткою великих кристалів алмазу та є одним із провідних світових джерел блакитних алмазів.[41]

Родовище «Куллінан» відоме значною кількістю великих алмазів ювелірної якості, зокрема понад 800 каменями масою понад 100 каратів і близько 140 — масою понад 200 каратів.[42]

За весь період експлуатації родовища було видобуто понад 350 млн т алмазоносної руди, з яких отримано близько 120 млн каратів алмазів. Додатково переробка відвальних матеріалів дала ще близько 20 млн каратів алмазів.[43]

У 2000-х роках продуктивність копальні становила близько 3,5 млн т руди на рік із середнім вмістом алмазів приблизно 0,61 кар./т. У 2005 році тут було видобуто 1,3 мільйона каратів з 4,6 мільйона тонн руди.

У період підземної розробки спостерігалося зростання виробництва:

  • 2018 фінансовий рік — 1 368 720 каратів
  • 2019 фінансовий рік — 1 655 929 каратів

Зростання було забезпечене збільшенням обсягів переробки рядової (невідсортованої) руди (ROM) з приблизно 3,7 млн т до 4,1 млн т.

Середній вміст алмазів у рядовій руді (ROM) зріс з 35,9 кар./100 т у 2018 фінансовому році до 38,6 кар./100 т у 2019 фінансовому році, із подальшою стабілізацією в діапазоні приблизно 38–42 кар./100 т.

Середня реалізована ціна алмазів, видобутих на родовищі, у середині 2020-х років становить понад 90 USD за карат (залежно від структури продукції та якості партій).[44]

У 2025 фінансовому році родовище демонструвало такі операційні показники:

  • 4,7 млн т — обсяг видобутої алмазоносної руди
  • 29,7 кар./100 т — середній вміст алмазів у рядовій руді (ROM)
  • 1,45 млн карат — загальний обсяг видобутку алмазів
  • 96 дол. США/карат — середня ціна реалізації алмазів
  • 136,0 млн дол. США — виторг[45][46]

Відомі знахідки та діаманти родовища

У 1905 році поблизу поверхні (на глибині близько 9 м) на території ферми Elandsfontein 480 JR було знайдено алмаз «Куллінан» масою 3106 каратів — найбільший у світі ювелірний алмаз. Його виявив 25 січня 1905 року керівник зміни рудника Фредерік Веллс (англ. Frederick Wells), який помітив кристал у стінці кар’єру на глибині близько 5,5 м і витягнув його з вивітреної породи ножем. Знахідка одразу привернула широку увагу преси, а алмаз отримав назву на честь Томаса Куллінана — засновника рудника та голови компанії.

Проблема реалізації настільки великого і цінного алмазу ускладнювалася відсутністю потенційного покупця, тому за пропозицією прем’єр-міністра Трансваалю Луїса Боти було вирішено придбати його коштом уряду та передати як дар британському королю Едварду VII. Після тривалих обговорень угоду було схвалено у серпні 1907 року, а 9 листопада 1907 року алмаз урочисто вручено королю з нагоди його 66-річчя як символ лояльності населення Трансваалю.

Камінь був огранований у компанії Joseph Asscher & Co. в Амстердамі, у результаті чого було отримано дев’ять основних каменів і 96 менших фрагментів. Хоча окремі ознаки свідчать про те, що він міг бути частиною більшого кристала, жодної відсутньої частини цього гіпотетичного кристала так і не було знайдено. Два найбільші діаманти — «Куллінан I» (Cullinan I, 530,2 карата) і «Куллінан II» (Cullinan II, 317,4 карата) — були передані королю 21 листопада 1908 року.[47][48]

«Куллінан I», відомий також як «Велика Зірка Африки» (англ. Great Star of Africa), встановлений у скіпетрі Суверена та зберігається в Лондонському Тауері. «Куллінан II», відомий як Мала зірка Африки (англ. Lesser Star of Africa), встановлений в Імперській державній короні та також експонується в Тауері. Обидва камені увійшли до складу коштовностей британської корони та стали частиною коронних регалій.

«Куллінан I» і «Куллінан II» використовувалися під час коронації короля Георга V 22 червня 1911 року та застосовуються під час державних церемоній, зокрема відкриття парламенту. Менші фрагменти, зокрема «Куллінан III» (94,4 карата) і «Куллінан IV» (63,6 карата), відомі як «Бабусині скалки» (англ. Granny’s Chips), інколи поєднувалися в брошку.[49]

У 1954 році на жирових сепараційних столах (англ. grease tables) збагачувальної фабрики родовища було виявлено великий алмаз розміром приблизно 51 × понад 25 × 19 мм (довжина × ширина × товщина). Знахідка масою 426,5 карата була віднесена до числа визначних алмазів, видобутих у родовищі. Пізніше алмаз був огранований у грушоподібний діамант масою 128,25 карата з 144 гранями та у 1957 році отримав комерційну назву «Крижана королева» (англ. Ice Queen). У 1958 році процес огранювання було висвітлено в публікації журналу National Geographic Magazine. Згодом камінь був придбаний грецьким мільярдером Ставросом Ніархосом і демонструвався на окремих виставках; після його смерті у 1996 році місцеперебування алмазу залишається невідомим.[50][51]

«Premier Rose» є одним із найбільших безбарвних діамантів ювелірної якості (типу D, Flawless), отриманих на родовищі. У березні 1978 року на шахті «Прем’єр» було виявлено 353,9-каратний кристал складної трикутної форми, який пройшов усі стадії збагачення та був остаточно вилучений на жирових сепараційних столах збагачувальної фабрики. Після огранювання маса каменю склала 137,02 карата у грушоподібній формі. Як і деякі інші визначні знахідки родовища, зокрема алмаз Ніархоса, він був вилучений на фінальній стадії процесу збагачення.[52]

Особливе місце серед алмазів родовища займає алмаз «Сентенарі» (англ. Centenary Diamond), початковий кристал якого було знайдено 17 липня 1986 року на шахті «Прем’єр» із використанням електричної рентгенівської системи вилучення. Спочатку 599-каратний необроблений кристал мав складну форму і довгий час залишався засекреченим через труднощі його огранювання. Після складного процесу оброблення, який поєднував традиційні та сучасні технології, у 1991 році він набув маси 273,85 карата у грушоподібній формі та став найбільшим сучасним безбарвним діамантом ювелірної якості з характеристиками D-color та Flawless. Камінь має 164 грані та додаткові 83 грані в зоні рундиста, що робить його одним із найскладніше огранованих діамантів у світі. Після представлення компанією De Beers до 100-річчя її діяльності він був визнаний одним із найвизначніших сучасних алмазів ювелірної якості, отриманих із цього родовища.[53][54][55]

Родовище також є одним із найважливіших джерел блакитних діамантів. Частина каменів із нього увійшла до колекції з 11 рідкісних блакитних діамантів, представленої у 2000 році в Лондонському Куполі Тисячоліття (англ. Millennium Dome), яка була сформована компанією De Beers як частина колекції Millennium Jewels. До неї входили, зокрема, «Зірка тисячоліття» (англ. Millennium Star) масою 203,04 карата після огранювання (777 каратів у необробленому вигляді) та «Серце вічності» (англ. Heart of Eternity) масою 27,64 карата.

«Зірка тисячоліття» був отриманий із необробленого алмазу масою 777 каратів і після огранювання набув грушоподібної форми з масою 203,04 карата. Він належить до найкрупніших бездефектних діамантів типу D-Flawless і вважається одним із найвидатніших прозорих діамантів у світі. Камінь став центральним елементом колекції Millennium Jewels, яка загалом містила 11 рідкісних блакитних діамантів сукупною масою близько 118 каратів після огранювання.

«Серце вічності» є 27,64-каратним серцеподібним діамантом насиченого «високого блакитного» (англ. vivid blue) кольору, одного з найрідкісніших відтінків природних алмазів. Камінь був представлений у 2000 році як частина тієї ж колекції Millennium Jewels і походить із родовища Cullinan Mine, яке є одним із найважливіших джерел блакитних алмазів у світі.[56]

Окремо серед великих пізніших знахідок виділяється алмаз Unknown Brown (1083 карати), що належить до числа найбільших відомих алмазних кристалів у світі. У травні 2008 року на аукціоні Christie’s у Гонконгу було продано огранований діамант масою 101,27 карата, походженням із родовища Куллінан; камінь досяг ціни понад 6,2 млн доларів США і є одним із найвідоміших комерційних каменів, отриманих із цього родовища після відкриття алмазу «Куллінан».[57]

Туризм і культурна спадщина

Район Куллінана використовується як осередок промислового туризму, пов’язаного з історією алмазодобувної промисловості Південної Африки. Шахта та прилегла територія містять туристичні маршрути, оглядові майданчики та музейні експозиції. Серед об’єктів промислової спадщини району також виділяється музей McHardy House Mini-Museum, який через фотографії та особисті речі першого генерального менеджера шахти дає уявлення про побут і життя в ранній період розвитку родовища.[58][59][60]

Примітки

  1. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds. Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  2. ↑ Premier Mine. Google Arts & Culture (англ.).
  3. ↑ Premier Mine (Google Maps view). Virtual Globetrotting (англ.).
  4. ↑ Premier Mine. Virtual Globetrotting (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  5. ↑ Sir Thomas Cullinan. South African History Online. Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  6. ↑ Premier Transvaal Diamond Mining Company. Companies South Africa (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  7. ↑ The History of Diamond Mining and Diamonds in South Africa. South African Diamond and Precious Metals Regulator. 28 вересня 2022. Архів оригіналу за 25 квітня 2026.
  8. ↑ Cullinan Diamond Mine. SA-Venues (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  9. ↑ The History of Diamond Mining and Diamonds in South Africa. South African Diamond and Precious Metals Regulator. 28 вересня 2022. Архів оригіналу за 25 квітня 2026.
  10. ↑ De Beers sells Cullinan mine. Sowetan (англ.). 23 листопада 2007. Архів оригіналу за 17 квітня 2026.
  11. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  12. ↑ R. A. F. Penrose (1 квітня 1907). The Premier Diamond Mine, Transvaal, South Africa (PDF). Economic Geology (англ.). doi:10.2113/gsecongeo.2.3.275.
  13. ↑ Premier (Transvaal) Diamond Mining Co., Ltd. (1910). Notes on the Premier Diamond Mine: Transvaal Province (англ.).
  14. ↑ Whitehead, Kerryn; Richardson, Steve; Gurney, John J (2005). A geochemical study of diamonds from Cullinan diamond mine, South Africa. UCT Open Repository.
  15. ↑ Ashish Dongre, Sebastian Tappe (2019). Kimberlite and carbonatite dykes within the Premier diatreme root (Cullinan Diamond Mine, South Africa): New insights to mineralogical-genetic classifications and magma CO₂ degassing. ScienceDirect.
  16. ↑ Matthew Field, Johann Stiefenhofer, Jock Robey, Stephan Kurszlaukis (2008). Kimberlite-hosted diamond deposits of southern Africa: A review. Ore Geology Reviews (англ.). doi:10.1016/j.oregeorev.2007.11.002.
  17. ↑ Ashish Dongre, Sebastian Tappe (2019). Kimberlite and carbonatite dykes within the Premier diatreme root (Cullinan Diamond Mine, South Africa): New insights to mineralogical-genetic classifications and magma CO₂ degassing. ScienceDirect.
  18. ↑ Whitehead, Kerryn; Richardson, Steve; Gurney, John J (2005). A geochemical study of diamonds from Cullinan diamond mine, South Africa. UCT Open Repository.
  19. ↑ Reginald A. Daly (1925–10). Carbonate Dikes of the Premier Diamond Mine, Transvaal (Shaler Memorial Series). The Journal of Geology (англ.).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  20. ↑ Ashish Dongre, Sebastian Tappe (2019). Kimberlite and carbonatite dykes within the Premier diatreme root (Cullinan Diamond Mine, South Africa): New insights to mineralogical-genetic classifications and magma CO₂ degassing. ScienceDirect.
  21. ↑ Whitehead, Kerryn; Richardson, Steve; Gurney, John J (2005). A geochemical study of diamonds from Cullinan diamond mine, South Africa. UCT Open Repository.
  22. ↑ Ashish Dongre, Sebastian Tappe (2019). Kimberlite and carbonatite dykes within the Premier diatreme root (Cullinan Diamond Mine, South Africa): New insights to mineralogical-genetic classifications and magma CO₂ degassing. ScienceDirect.
  23. ↑ Ashish Dongre, Sebastian Tappe (2019). Kimberlite and carbonatite dykes within the Premier diatreme root (Cullinan Diamond Mine, South Africa): New insights to mineralogical-genetic classifications and magma CO₂ degassing. ScienceDirect.
  24. ↑ M. Mathias, J. C. Siebert, P. C. Rickwood (1970). Some aspects of the mineralogy and petrology of ultramafic xenoliths in kimberlite. Contributions to Mineralogy and Petrology.
  25. ↑ Cullinan Mine. Mindat.org (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2026.
  26. ↑ Whitehead, Kerryn; Richardson, Steve; Gurney, John J (2005). A geochemical study of diamonds from Cullinan diamond mine, South Africa. UCT Open Repository.
  27. ↑ Cullinan (Premier) Diamond Mine, Northern Gauteng. ShowMe South Africa (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  28. ↑ Interesting Facts. Cullinan Diamond Tours (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  29. ↑ Cullinan Mine. Mindat.org (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2026.
  30. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  31. ↑ Cullinan Diamond Mine, Gauteng. Mining Technology (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  32. ↑ Our Heritage and History. Cullinan Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  33. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  34. ↑ Cullinan Diamond Mine, Gauteng. Mining Technology (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  35. ↑ Our Heritage and History. Cullinan Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  36. ↑ Our Mines. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  37. ↑ Cullinan Diamond Mine, Gauteng. Mining Technology (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  38. ↑ Matthew Field, Johann Stiefenhofer, Jock Robey, Stephan Kurszlaukis (2008). Kimberlite-hosted diamond deposits of southern Africa: A review. Ore Geology Reviews.
  39. ↑ Cullinan Mine. Mindat.org (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2026.
  40. ↑ Interesting Facts. Cullinan Diamond Tours (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  41. ↑ Cullinan (Premier) Diamond Mine, Northern Gauteng. ShowMe South Africa (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  42. ↑ Interesting Facts. Cullinan Diamond Tours (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  43. ↑ Cullinan Diamond Mine. SA-Venues (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  44. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  45. ↑ Cullinan Mine. Petra Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  46. ↑ Cullinan Diamond Mine, Gauteng. Mining Technology (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  47. ↑ James Shigley (25 червня 2020). Historical Reading List: The Cullinan Diamond. GIA (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2026.
  48. ↑ Famous Diamonds. Cape Town Diamond Museum (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2026.
  49. ↑ Our Heritage and History. Cullinan Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  50. ↑ The History of Diamond Mining and Diamonds in South Africa. South African Diamond and Precious Metals Regulator. 28 вересня 2022. Архів оригіналу за 25 квітня 2026.
  51. ↑ Famous Diamonds. Cape Town Diamond Museum (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2026.
  52. ↑ Famous Diamonds. Cape Town Diamond Museum (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2026.
  53. ↑ Centenary Diamond. ChemEurope Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2026.
  54. ↑ Grant Mobley (19 березня 2026). The Centenary Diamond and the Three-Year Quest to Cut a 599-Carat Miracle. Natural Diamonds (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2026.
  55. ↑ Centenary Diamond: Carat Weight, Value & Complete History. MensJewelry (англ.). 2026. Архів оригіналу за 18 квітня 2026.
  56. ↑ Famous Diamonds. Cape Town Diamond Museum (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2026.
  57. ↑ Interesting Facts. Cullinan Diamond Tours (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  58. ↑ Premier Diamond Mine Tours. Waterberg Transfers (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  59. ↑ Cullinan (Premier) Diamond Mine, Northern Gauteng. ShowMe South Africa (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
  60. ↑ Premier Diamond Mine Day Tours. Africa Explore (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.

Джерела

  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  • Premier Mine. Grokipedia (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2026.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.