Quercus berberidifolia
| ?Quercus berberidifolia | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. berberidifolia |
| Біноміальна назва | |
| Quercus berberidifolia Liebm., 1854 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Quercus berberidifolia |
 Віківиди: | Quercus berberidifolia |
 EOL: | 1151756 |
| IPNI: | 295854-1 |
 ITIS: | 507263 |
 МСОП: | 194068 |
 NCBI: | 1266315 |
Quercus berberidifolia — вид рослин з родини букових (Fagaceae); поширений у Каліфорнії, США й Нижній Каліфорнії, Мексика.
Опис
Це невеликий напіввечнозелений чагарник від 1.5 до 4.5 м, з кількома стовбурами. Цей вид уникає посухи завдяки глибокій кореневій системі[1][2][3]. Кора сіра, луската. Гілочки сірі або іржаві, жорсткі. Листки 1.5–3 × 1–2 см, від еліптичних до зворотно-яйцюватих; основа усічена або дистанційно закруглена; верхівка дещо загострена; краї зубчасті, колючі (2–7 пар зубів); зверху блискуче зелені та голі; сірувато-зелені, воскові, слабо запушені; ніжка листка волохата, 2–4 мм завдовжки. Жолуді 1.5–3 см, поодинокі або парні, бочкоподібні, коричневі; дозріває 1 рік[1].
Цвіте навесні[2].
Середовище проживання
Ендемік узбережжя Каліфорнії, США (у т. ч. присутній на Канальних островах) й півночі Нижньої Каліфорнії, Мексика[4][3].
Зростає в чапаралях, дубових рідколіссях і хвойних рідколіссях; на висотах 100–1800 м[3].
Використання
Це важливий корм для оленів. Багато видів ссавців та птахів використовують в їжу жолуді. Рослина служить як тепловий захист і для місцевих видів, і для худоби[3].
Загрози й охорона
В даний час видається, що найбільшою загрозою для Quercus berberidifolia є його часта гібридизація з багатьма іншими видами білих дубів у Каліфорнії. Деякі приклади включають: Q. dumosa, Q. durata, Q. john-tuckeri, Q. turbinella, Q. engelmannii, Q. lobata, Q. garryana[3].
Примітки
- ↑ а б Oaks of the World. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 28.09.2020. (англ.)
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28.09.2020. (англ.)
- ↑ а б в г д Beckman E. (2020). Quercus berberidifolia. The IUCN. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 28.09.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 28.09.2020. (англ.)