Quercus ichnusae
| ?Quercus ichnusae | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. ichnusae |
| Біноміальна назва | |
| Quercus ichnusae Mossa, Bacch. & Brullo, 1999 | |
| Посилання | |
 Віківиди: | Quercus ichnusae |
 EOL: | 1151538 |
| IPNI: | 1012539-1 |
 МСОП: | 78923893 |
 NCBI: | 2720247 |
Quercus ichnusae — вид рослин з родини Букові (Fagaceae); ендемік Сардинії (Італія). Етимологія: Ichnusa — давня назва Сардинії[1].
Опис
Це листопадне дерево до 25 м заввишки[2]. Кора блідо-коричнево-сірувата, нерівномірно і злегка борозниста поздовжньо. Листки вузько-довгасті до довгасто-зворотнояйцюватих, 6–15 × 2.8–9 см, блискучі зверху; 4–7 пар часточок; ніжка листка 0.9–2.3 см завдовжки. Жолудь: горіх 1.5–3.5 см завдовжки, 1–2 см у діаметрі; укладений на 1/3–2/3 в чашечку діаметром 1.4–2.3 см[1].
Квітне в березні; плоди достигають у жовтні[1].
Середовище проживання
Цей вид ендемічний для Сардинії (Італія), де він росте між 400 і 1200 м над рівнем моря[3][2].
Росте в горбистих і гірських районах[2].
Використання
Немає інформації[2].
Загрози й охорона
Єдиною нинішньою загрозою для цього виду вважають лісові пожежі, які часто трапляються протягом літа на всьому острові[2].
Вид зустрічається в кількох заповідних районах[2].
Примітки
- ↑ а б в Mossa L., Bacchetta G., Brullo S. Quercus ichnusae (Fagaceae), a new species from Sardinia // Israel journal of plant sciences. — 1999. — Вип. 47. — № 3. — С. 199–207. (англ.)
- ↑ а б в г д е Gorener V. (2017). Quercus ichnusae. The IUCN. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 25.08.2020. (англ.)