RMS Laconia (1921)

	Пасажирське судно RMS «Лаконія»
Історія
Назва:	RMS «Лаконія» (1921)
Власник:	Cunard Line/Cunard-White Star Line
Оператор:	Військово-морські сили Великої Британії
Замовлений:	Cunard Line
Будівник:	Swan, Hunter & Wigham Richardson, Волсенд
Будівельний номер:	1125
Спуск на воду:	9 квітня 1921
Завершений:	січень 1922
Перше плавання:	25 травня 1922
На службі:	1922-1942
Ідентифікатор:	(до 1934); (з 1934);
Доля:	12 вересня 1942 року затоплений торпедною атакою німецького підводного човна U-156
Статус:	затоплений
Основні характеристики
Клас і тип:	пасажирське судно-лайнер/допоміжний крейсер
Водотоннажність:	19 695 GRT
Довжина:	183,3 м
Ширина:	22,5 м
Висота:	12,4
Осадка:	10 м
Потужність:	2 x
Двигуни:	6 парових турбін Wallsend Slipway & Engineering Company
Швидкість:	16 вузлів
Місткість:	2200 пасажирів

«Лаконія»

Район загибелі «Лаконії»

«Лаконія» (англ. RMS Laconia (1921) — британське пасажирське судно-океанський лайнер, побудований компанією Swan, Hunter & Wigham Richardson у Волсенді на замовлення компанії Cunard Line, як наступник попередньої «Лаконії» 1911—1917 років. Нове судно було спущено на воду 9 квітня 1921 року і здійснило своє перше плавання 25 травня 1922 року з Саутгемптона до Нью-Йорка. З початком Другої світової війни його переобладнали в озброєний торговельний крейсер, а згодом у десантний корабель. Лайнер був затоплений у Південній Атлантиці 12 вересня 1942 року U-156 корветтен-капітана Вернера Гартенштайна. Деякі оцінки кількості загиблих свідчать про те, що під час затоплення «Лаконії» загинули понад 1658 осіб. Гартенштайн ініціював порятунок пасажирів і екіпажу «Лаконії», до якої залучили додаткові німецькі підводні човни, що стало відомим як інцидент з «Лаконією».

Історія служби

4 вересня 1939 року через початок війни з нацистською Німеччиною Британське адміралтейство реквізувало «Лаконію» та переобладнало її в допоміжний озброєний крейсер. До січня 1940 року вона була оснащена вісьмома шестидюймовими і двома тридюймовими гарматами. Після випробувань біля острова Вайт він взяв на борт золоті злитки і 23 січня відплив до Портленда у США. Наступні кілька місяців судно провело, супроводжуючи конвої до Бермудських островів і до пунктів призначення у середній Атлантиці, де вони приєднувалися до інших конвоїв.

9 червня корабель сів на мілину в басейні Бедфорд біля Галіфакса, отримавши значні пошкодження, і ремонт не був завершений до кінця липня. У жовтні його пасажирські каюти розібрали, а деякі зони заповнили бочками з маслом, щоб забезпечити додаткову плавучість, щоб він міг довше залишатися на воді в разі торпедування.

У період з червня по серпень 1941 року «Лаконія» повернулася до Сент-Джона, Нью-Брансвік, була переобладнана, а потім повернулася до Ліверпуля, щоб використовувати колишній лайнер як військовий транспорт до кінця війни. 12 вересня 1941 року він прибув до Бідстонського доку, Беркенгед, і був прийнятий Cammell Laird and Company для переобладнання. На початку 1942 року робота була завершена, і протягом наступних шести місяців «Лаконія» здійснювала військові рейси на Близький Схід. В одному з таких рейсів корабель використовувався для перевезення військовополонених, переважно італійців. Допоміжний крейсер прибув спочатку до Кейптауна, а потім взяв курс на Фрітаун, дотримуючись зигзагоподібного курсу та здійснюючи протичовнові ухиляння вночі. На момент інциденту вона перевозила переважно італійських військовополонених з Кейптауна до Фрітауна під командуванням капітана Рудольфа Шарпа. На борту корабля перебували 463 офіцери та екіпаж, 87 цивільних осіб, 286 британських солдатів, 1793 італійських полонених і 103 польських солдати, які охороняли полонених^[1].

Останній рейс

О 22:00 12 вересня 1942 року німецький підводний човен U-156 патрулював біля узбережжя західної Африки, на півдорозі між Ліберією та островом Вознесіння. Командир підводного човна, корветтен-капітан Вернер Гартенштайн, помітив великий британський корабель, який плив один, і атакував його. Озброєні кораблі, а це означало більшість торговельних і військових транспортних засобів, були законними цілями для нападу без попередження. «Лаконія» підпадала під цю категорію, і о 10:22 вечора радист передав повідомлення на діапазоні 600 м (500 кГц): «SSS SSS 0434 South / 1125 West Laconia torpeded». «SSS» був кодом, який означав «атакований підводним човном». Були передані додаткові повідомлення, але немає записів про те, що вони були отримані будь-яким іншим судном або станцією.

О 21:11 «Лаконія» затонула носовою частиною, її корма піднялася до вертикального положення, а багато італійських полонених все ще були на борту. Перспективи для тих, хто втік з корабля, були лише трохи кращими; акули були звичайним явищем у цьому районі, а рятувальні човни дрейфували в середині Атлантики з невеликою надією на порятунок.

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

↑ Tucker, Spencer C. (6 вересня 2016). World War II: The Definitive Encyclopedia and Document Collection [5 volumes]: The Definitive Encyclopedia and Document Collection. ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-969-6.

Посилання

The Laconia Incident. на uboat.net.(англ.)
The Laconia Incident(англ.)
The Sinking of the Laconia and the Survival of Tony Large(англ.)
The Laconia Incident Home / The Laconia Incident

04°34′ пд. ш. 11°25′ зх. д. / 4.567° пд. ш. 11.417° зх. д. / -4.567; -11.417

Література

Kludas, Arnold (1976). Great Passenger Ships of the World, 1913—1923. Vol. II. Cambridge: Patrick Stephens.
Duffy, James P. The Sinking of the Laconia and the U-boat War: Disaster in the Mid-Atlantic (University of Nebraska Press, 2013) 129 pp.

[1] Tucker, Spencer C. (6 вересня 2016). World War II: The Definitive Encyclopedia and Document Collection [5 volumes]: The Definitive Encyclopedia and Document Collection. ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-969-6.

[1]