Sine Mora

Sine Mora
Розробник

Digital Reality

Grasshopper Manufacture
Видавець

Microsoft Studios (XBLA)

Kalypso Media (PC)
Дистриб'юторSteam, Nintendo eShop, Google Play, App Store і PlayStation Store Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр(и)shoot 'em up
ПлатформаXbox 360, PlayStation Vita, PlayStation 3, Microsoft Windows, iOS, Android
Дата випуску

Xbox 360
21 березня 2012
Microsoft Windows
9 листопада 2012
PlayStation 3, PlayStation Vita
США 20 листопада 2012
Європейський Союз 21 листопада 2012
IOS
16 липня 2013
Android

13 серпня 2013
Режим гриоднокористувацька гра[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська[1], німецька[1], французька[1], італійська[1], іспанська[1] і португальська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вік. обмеженняESRB: M PEGI: 16+
Творці
ПродюсерСуда Ґоїті Редагувати інформацію у Вікіданих
Композитор(и)Ямаока Акіра Редагувати інформацію у Вікіданих
Технічні деталі
Носійцифрова дистрибуція
Офіційний сайт Редагувати інформацію у Вікіданих

Sine Mora (з лат. Без затримки) — відеогра жанру shoot 'em up, розроблена Digital Reality та Grasshopper Manufacture для Xbox 360, Microsoft Windows, PlayStation 3, PlayStation Vita, iOS і Android. Гра виконана в 2,5-D графіці, тобто, використовує тривимірну графіку, але сам ігровий процес відбувається в площині. За стилем Sine Mora належить до дизельпанку і має похмуру атмосферу, попри яскраве оформлення і персонажів-звірів.

Ігровий процес

Літак гравця (червоний) в повітряному бою

Гравець керує літаком, який рухається у вертикальній площині та бореться з численними ворогами. Перед початком рівня повідомляється за якого пілота доведеться грати і специфікацію його літака. Гра не надає шкали здоров'я/міцності персонажа, замість неї введена концепція часу, що залишається до вибуху літака і постійно зменшується, особливо після ворожих влучань. За знищення ворогів і підбирання бонусів навпаки — додається. Крім того самим перебігом часу можна керувати, за потреби сповільнюючи його плин, що дозволяє уникати влучань і зіткнень.[2]

На рівнях зустрічаються різнокольорові сфери, що при збиранні їх дають корисні можливості. Червона сфера посилює основну зброю, максимум до 9 рівня. Синя сфера заповнює смужку уповільнення часу. Помаранчева сфера додає кілька секунд до таймера. Фіолетова сфера дає другий шанс при вичерпанні часу — ще кілька секунд. Зелена сфера дає заряд альтернативної зброї. Бірюзова сфера — енергетичний щит.

У грі є два основні режими: «Історія» (англ. Story) і «Аркадний» (англ. Arcade). Режим «Історії» показує повний сюжет з відеовставками і діалогами. «Аркадний» — просто проходження вже відкритих в «Історії» рівнів, де можна вибрати будь-якого пілота і літак. Тут є вибір з кількох спеціальних можливостей, крім сповільнення часу наявні «прокрутка» його назад і тимчасова невразливість. Є кілька рівнів складності, але в режимі «Історії» доступно тільки «Нормальний» (англ. Normal) і «Виклик» (англ. Challenging). Тільки на «Виклику» можливо отримати «справжній» фінал. В аркадному додаються «Важкий» (англ. Hard) і «Неможливий» (англ. Insane) рівні складності. Додаткові режими — це «Штурм заліку» (англ. Score Attack) і «Тренування на босі» (англ. Boss Training), які дозволяють тренуватися на будь-якій складності. Після проходження «Історії» стає доступною енциклопедія світу гри.

Озвучення діалогів виконане угорською мовою. Прослідковуються слов'янські назви босів: Kolobok, Matoushka і Papa Carlo.

Сюжет

Події гри обертаються навколо «Вічної війни» між Імперією Лайл та народом Енкі, представники якого вміють переміщуватися в часі. Дія відбувається на планеті Сеол, подібній до Землі, але з нестійкою корою, тому її географія швидко змінюється. Для протидії владі Енкі над часом Імперія створила «Проєкт» — машину, здатну змінювати історію. Ця перевага дозволила Імперії прорватися крізь оборону та здобути перемогу.

Sine Mora має дві паралельні сюжетні лінії: Ронотри Косса, котрий мстить Імперії за страту сина, який відмовився скидати бомбу на столицю Енкі, і самих Енкі, які борються з Імперією. Деякі рівні гри є тими самими місцями в різних епохах.

В хронологічному порядку хід подій такий: Ронотра Косс, який колись воював разом з сином Аргусом Пітелом, і в бою втратив ноги (1284-й цикл; рівень 4A), оплакує смерть сина, пілота імперського бомбардувальника «Кобальтового короля», вбитого другим пілотом за відмову скинути ядерну бомбу на столицю Енкі (1317-й цикл; пролог і фінал рівня 5B). Він змушує працювати на себе Міріан Магусу, шантажуючи її (1380-й цикл; рівень 2А). Ронотра сідає в літак, вислідковує всіх причетних до вбивства сина і систематично вбиває, заодно розстрілявши підводну в'язницю, куди стрілець «Кобальтового короля» був кинутий за зґвалтування Міріан (1380-й цикл; рівень 2B). Пізніше він розшукує і перепрограмовує робота Гарая 74/22876 (1405-й цикл; рівень 4B). Ронотра посилає Міріан та Гарая 74/22876 в минуле, щоб ті відвернули атомне бомбардування, та план провалюється через затримку в битві з оборонною станцією (1317-й цикл; рівень 5А і 5B).

Паралельно повстанці з народу Енкі під проводом Акіти Дріад здійснюють партизанські напади на Імперію в минулому. Пілот Ду́рак очолює атаку на військовий завод під землею (102-й цикл; рівень 1А) і, проникнувши в минуле, закладає там бомби, жертвуючи собою (22-й цикл; рівень 3А і 3B). Лінт Йто вирушає з завданням у столицю Імперії, де святкують перемогу, в «Цикл Нуль» (рівень 6B).

Ронотра Косс, нарешті досягнувши міста Тіра, столиці Імперії, знищує частину його військової сили, зрештою стикаючись з фортецею Домус, якою командує офіцер, котрий насправді і вбив Аргуса. Тут виявляється, що фортецею командує сам Аргус, смерть і відмова виконати наказ якого були вигадкою аби убезпечити його від гніву прихильників Енкі. Аргус змушений вбити свого батька, в останній момент впізнавши його літак і зрозумівши, хто був нападником (1517-й цикл, рівень 6А).

Акіта та Лінт Йто атакують столицю і долітають до Сіріада, де повинні міститися полонені. Там Акіта виявляє, що два мільйони вцілілих Енкі і є рушійною силою «Проєкту». Подолавши охоронця «Проєкту» Офана, Акіта знищує машину, що разом з тим вбиває останніх з Енкі і цим припиняє маніпуляції часом («Цикл Нуль»; рівень 7, епілог).

У «справжньому» закінченні Аргус приєднується до фінальної битви, попереджає Акіту, що та своїми діями вб'є залишки свого народу, і, знаючи, що вона вагітна, відправляє її на 4500 циклів у минуле. Там вона засновує народ Енкі, чим замикає коло історії.

Оцінки і відгуки

Sine Mora отримала загальне схвалення критиків, зібравши середню оцінку 84,05 % на агрегаторі GameRankings, і 83/100 на Metacritic[3][4]. Найвищу оцінку, 95 %, дав Кріс Картер з «Gamer Limit»[9], найнижчою стала 60 % від Gameblog.Fr і Саймона Кампанелло з Eurogamer Швеції[10][11].

Даймон Гетфілд з IGN відзначив різноманітність ігрових режимів, зокрема «Тренування на босі», який є випробуванням для найбільш вправних гравців[6]. Річард Мітчелл з Joystiq похвалив загальну механіку, засновану на плині часу. Він написав, що це надає гравцям «новий поворот в старій формулі»[7]. На GamesRadar Стерлінг МакГарві зазначив, що при складності ігровий процес залишається досить веселим. Також похвалу отримали загальний геймплей і кінематографічні ракурси під час боїв з босами[5]. На сайті VideoGamer.com Сінан Куба також похвалив бої з босами, а крім того різноманітність атак і 3D-вставки в перебізі гри[8].

Український сайт Opengamer визначив, в огляді Андрія Коваля, дав висновок про Sine Mora: «Загалом вийшла чудова казуальна забавка з гарним дизайном та приємним геймплеєм». З позитивних сторін гри відзначалися дизайн рівнів і швидкий ігровий процес та концепція спливання часу. З недоліків називалися місцями низькополігональна графіка і висока контрастність зображення, за якої губляться його деталі[12].

Перевидання

8 серпня 2017 THQ випустили перевидання гри під назвою Sine Mora EX для Microsoft Windows, PlayStation 4, Nintendo Switch і Xbox One. Перевидання відрізняється підтримкою екранів зі співвідношенням сторін 16:9 (в оригіналі 16:10), англійським озвучуванням, кооперативом на двох гравців у режимі «Історії», трьома додатковими режимами з особливими правилами, а також додатковими рівнями та покращеною графікою. Версії для Microsoft Windows і Xbox One X та PlayStation 4 Pro підтримують роздільність екрана 4K за частоти 60 кадрів на секунду[13].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Steam — 2003.
  2. ↑ playxbla.com » Are You Normal Or Insane?. web.archive.org. 25 січня 2012. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 19 червня 2023.
  3. ↑ а б Sine Mora for Xbox 360 - GameRankings. GameRankings. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  4. ↑ а б Sine Mora for Xbox 360 Reviews, Ratings, Credits and More at Metacritic. Metacritic. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  5. ↑ а б McGarvey, Sterling (21 березня 2012). Sine Mora review. Games Radar. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  6. ↑ а б Hatfield, Daemon (21 березня 2012). Sine Mora Review. IGN. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 13 грудня 2016. [Архівовано 2012-06-25 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Date_validation у рядку 1038: attempt to index local 'format' (a nil value).
  8. ↑ а б Kubba, Sinan (21 березня 2012). Sine Mora review. VideoGamer.com. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  9. ↑ Carter, Chris (20 березня 2012). Gamer Limit Review: Sine Mora. Gamer Limit. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2016.
  10. ↑ KamuiRobotics (13 грудня 2016). Sine Mora, le test sur Xbox Live Arcade. Gameblog.fr. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 13 грудня 2016.
  11. ↑ Campanello, Simon (22 березня 2012). Sine Mora Review. Eurogamer Sweden. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Sine Mora – OPENGAMER. www.opengamer.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 грудня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Sine Mora EX | THQ Nordic GmbH. www.thqnordic.com (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.