Stick Men

Stick Men
Основна інформація
Жанр	прогресивний рок
Роки	з 2007
Склад	Тоні Левін

Stick Men — американський прогрок-супергурт, заснований у 2007 році Петом Мастелотто, Тоні Левіним і Майклом Берньє (Michael Bernier). У 2010 році у стабільний склад гурту увійшли Мастелотто, Левін і Маркус Ройтер^[1]. Гурт задумувався як проєкт для виконання прогресивного року майже виключно на стіку Чепмена та ударних інструментах.

У 2007 році Тоні Левін випустив сольний альбом під назвою Stick Man^[2], який складався з композицій, записаних на стіку Чепмена; партії ударних допоміг записати його колега по гурту King Crimson Пет Мастелотто. Альбом став підґрунтям для створення гурту Stick Men, до складу якого увійшли Мастелотто, Левін і гравець на стіку Чепмена Майкл Берньє.

У 2010 році гурт випустив свій перший альбом — Soup^[3]. Незабаром після його виходу Берньє пішов із гурту, а на початку серпня 2010 року його замінив Маркус Ройтер.

Гурт у новому складі випустив компакт-диск Absalom^[4] (2011) та альбом імпровізацій Open^[5] (червень 2012 року). У лютому 2013 року вийшов студійний альбом Deep^[6]. Існує його спеціальне видання, яке містить DVD. Альбом містить важкі рок-композиції, переважно інструментальні, за винятком таких, як «Horatio», де партію вокалу виконав Пет Мастелотто. Крім того, альбом містить 11-хвилинну тональну поему «Whale Watch», засновану на враженнях Тоні Левіна, який вирушав із Бостона спостерігати за китами^[7].

У січні 2014 року гурт випустив свій перший концертний альбом під назвою Power Play^[8].

У жовтні 2014 року Stick Men випустили свій перший подвійний ретроспективний альбом, перший диск якого містив студійні записи, а другий — компіляцію різних імпровізацій, записаних під час гастролей. До альбому також увійшли ремікси та кавери на різні інші пісні гурту.

Згодом у Токіо були записані два спільні концертні альбоми з учасниками King Crimson: перший, Midori, за участю Девіда Кросса на скрипці та клавішних, був записаний у 2015 році^[9], а другий, Roppongi, за участю Мела Коллінза на саксофоні, — у 2017-му^[10]. Зрештою, турне 2018 року по країнах Латинської Америки за участю Девіда Кросса на скрипці втілилося в багатодисковому бокс-сеті Panamerica, випущеному у 2019 році^[11]. У тому ж дусі співпраці з легендами прогресивного року їхній єдиний концерт 2020 року в Японії з клавішником Гері Хасбанд став їхнім альбомом Owari^[12].

Четвертий студійний альбом Stick Men з Маркусом Ройтером — Prog Noir — був записаний і випущений у 2016 році^[13]. Він містив кілька вокальних композицій. Тоні Левін заспівав титульну пісню, Маркус Ройтер співав у композиції «Plutonium», а всі музиканти разом співали промосингл «The Tempest».

У квітні 2022 року, після шестирічної перерви, був випущений мініальбом Tentacles^[14].

Стилістично звучання Stick Men є досить незвичним, оскільки музиканти грають на незвичних інструментах. Їхня музика являє собою дещо середнє між артроком, прогресивним роком, а в деяких випадках і прогресивним металом. Під час їхніх живих виступів відчувається сильний вплив вільної музики та імпровізації, оскільки музиканти часто демонструють свою майстерність на своїх інструментах у тривалих імпровізованих джем-сейшенах. Примітно, що гурт вшановує свої зв'язки та співпрацю з King Crimson, виконуючи пісні цього гурту, а також пісні його лідера й гітариста Роберта Фріппа. Stick Men також склали скорочену версію «Жар-птиці» Ігоря Стравінського, яка є основною частиною їхніх концертів.

Більшість композицій гурту є інструментальними, з дуже невеликою кількістю пісень із вокалом, переважно у виконанні Тоні Левіна, але іноді також у виконанні Ройтера й Мастелотто. Під час роботи з гуртом після виходу альбому Soup вокальні партії в деяких піснях виконував Берньє.

• Тоні Левін — стік Чепмена, вокал (2007 — дотепер)
• Пет Мастелотто — ударні, перкусія (2007 — дотепер)
• Маркус Ройтер — сенсорна гітара, вокал (2010 — дотепер)

• Майкл Берньє — стік Чепмена, вокал (2007—2010)

• 2009: Stick Men^[15] (спеціальне видання з матеріалами з наступного альбому)
• 2010: Soup^[16]
• 2011: Absalom^[17] (мініальбом)
• 2012: Open^[18]
• 2013: Deep^[19]
• 2016: Prog Noir^[20]
• 2017: Prog Noir (Bonus Tracks)^[21] (цифровий реліз)
• 2021: Prog Noir (Unquiet Remix with TLEV Collage)^[22] (ремікс)
• 2022: Tentacles^[23] (мініальбом)

• 2011: Live in Montevideo 2011^[24] — цифровий реліз, записаний наживо в клубі La Trastieda в Монтевідео 16 березня 2011 року.
• 2011: Live in Buenos Aires 2011^[25] — цифровий реліз, записаний наживо в театрі ND Ateneo в Буенос-Айрес 13 березня 2011 року.
• 2014: Power Play^[26] — записаний під час Deep Tour USA 2013)^[27].
• 2015: Unleashed: Live Improvs 2013^[28] — окремий реліз; випущений також як другий диск антології Supercollider.
• 2015: Midori: Live in Tokyo^[29] — записаний наживо 10 квітня 2015 року за участю Девіда Кросса в Billboard Live у Токіо, випущений лейблом MoonJune Records.
• 2017: Roppongi: Live in Tokyo 2017^[30] — записаний наживо 21 лютого 2017 року в Billboard Live, Токіо, за участю Мела Коллінза, випущений лейблом MoonJune Records.
• 2019: Panamerica (Live in Latin America)^[31] — 5-дисковий бокс-сет, записаний наживо за участю Девіда Кросса в різних містах Болівії, Аргентини, Бразилії, Перу, Уругваю, Чилі, Коста-Рики, Мексики та Гватемали, випущений лейблом MoonJune Records.
• 2020: Owari^[32] — записаний наживо 28 лютого 2020 року в Blue Note Nagoya, випущений лейблом MoonJune Records.
• 2023: UMEDA^[33] — записано наживо 14 липня 2022 року в BB, Осака, Японія, випущений лейблом MoonJune Records.

• 2014: Supercollider: An Anthology 2010—2014^[34] — диск 1: Collider (Best of 2010—2014); диск 2: Unleashed (живі імпровізації з туру DEEP Tour USA 2013).
• 2017: KONNEKTED^[35] — цифровий реліз.
• 2017: KOLLEKTED^[36] — промоційний компакт-диск, який безкоштовно роздавали під час концертів King Crimson у 2017 році.
• 2020: 20180327 Melkweg, Amsterdam^[37] (мікшерний запис) — безкоштовний реліз для завантаження з Bandcamp.