The Beijing News

The Beijing News
Логотип газети
Країна КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипЩоденна газета
МоваКитайська
Політична належністьКомуністична партія Китаю
ВидавецьThe Beijing News Press
ФорматТаблоїд
Засновано11 листопада 2003
ВласникКомуністична партія Китаю
Головний офісПекін, Китай
epaper.bjnews.com.cn

The Beijing News (新京报; укр. Новини Пекіна) — щоденна газета в Китаї, що належить Комуністичній партії Китаю.[1] Заснована спільно газетами Guangming Daily та Nanfang Daily у листопаді 2003 року, газета була передана під управління Пекінського муніципального комітету Комуністичної партії Китаю у вересні 2011 року.[2]

Історія

The Beijing News почала виходити 11 листопада 2003 року як спільне підприємство видавництва Guangming Daily Press та медіагрупи Nanfang Media Group,[3] які обидві належали підкомітетам Комуністичної партії Китаю (КПК), правлячої партії Китаю з 1949 року. Видавництво Guangming Daily Press належало Центральному комітету[4], тоді як Nanfang Media Group належала провінційному комітету КПК провінції Гуандун.[5] Спочатку персонал з Nanfang Media Group домінував у повсякденній роботі газети, перетворивши The Beijing News на одну з найвпливовіших газет Пекіна.[6]

За словами Джонатана Гассід, доцента (з 2015 по 2018 рік) в Університеті штату Айова, два видавці мали різні труднощі у своєму видавничому бізнесі. Guangming Daily мала цінний адміністративний ранг центрального рівня, але була найбіднішим великим видавцем країни, тоді як «Nanfang» мала гроші для інвестування, але її адміністративний ранг обмежував видавця в отриманні нових номерів публікацій або розширенні за межі своєї рідної провінції Гуандун.[6] Згідно з іншою статтею Виконавчої комісії Конгресу з Китаю, «Guangming Daily послідовно дотримується лінії партії, тоді як публікації Southern Daily Press Group схильні бути більш комерційно орієнтованими і готовими випробовувати китайських цензорів».[7]

У 2005 році співробітники та онлайн-читачі протестували проти звільнення редакторів газети.[8]

У липні 2011 року газета порушила заборону на висвітлення зіткнення поїздів у Веньчжоу.[9] Однак у тому ж місяці газета вилучила 9 сторінок спеціальних репортажів.[10]

1 вересня 2011 року газета перейшла під контроль Відділу пропаганди Пекінського муніципального комітету Комуністичної партії Китаю.[3]

У 2013 році повідомлялося, що Дай Ціген, видавець газети, усно подав у відставку через політичний тиск з боку пропагандистських органів влади.[11][12]

У 2014 році повідомлялося, що муніципальний відділ пропаганди придбав решту 49% акцій у Nanfang Media Group.[13] За словами Патріка Белера з South China Morning Post, громадськість побоювалася, що The Beijing News перетвориться на «пропагандистський рупор».[13] У лютому 2014 року The Beijing News зробила новину про можливу корупцію сина Чжоу Юнкана, але стаття була видалена з веб-сайту газети.[14]

У 2018 році було оголошено про злиття газет The Beijing News, Beijing Morning Post та новинного веб-сайту qianlong.com (千龙网).[15] Beijing Morning Post припинила виходити того ж року.[16]

Примітки

  1. ↑ ZK Lim, Joyce (4 травня 2025). Potential spies? Spotlight on Chinese returnees in the job market (англ.). The Straits Times. Процитовано 30 травня 2025. A commentary published by the Communist Party-owned Beijing News...
  2. ↑ 新京报社简介. The Beijing News (кит.). Процитовано 30 серпня 2024.
  3. ↑ а б 关于我们 [Про нас]. The Beijing News (zh-cn) . Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  4. ↑ 报社概况 (zh-cn) . Guangming Daily Press. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  5. ↑ 南方报业传媒集团简介 (zh-cn) . Nanfang Media Group. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  6. ↑ а б Hassid, Jonathan (2016). Beyond pushback. China's Unruly Journalists: How Committed Professionals are Changing the People's Republic (англ.). Routledge. с. 113. ISBN 978-1-315-66611-2. Процитовано 17 квітня 2019 — через Google Books.
  7. ↑ Chinese Authorities Crack Down on Progressive Newspaper Publisher (англ.). Congressional-Executive Commission on China. 3 лютого 2006. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  8. ↑ Dickie, Mure (31 грудня 2005). Написано у Beijing. Journalists protest at dismissal of Beijing editor. Financial Times (англ.). London. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  9. ↑ Hille, Kathrin (27 липня 2011). Написано у Beijing. Chinese media defy censors to attack government on crash. Financial Times (англ.). London. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  10. ↑ Waldmeir, Patti (31 липня 2011). Написано у Shanghai. Beijing imposes media ban on rail crash coverage. Financial Times (англ.). London. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  11. ↑ Ng, Teddy; Li Jing (10 січня 2013). Media crisis spreads as row erupts over state meddling at Beijing News. South China Morning Post (англ.). Гонконг. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  12. ↑ Priyanka Boghani; Carlson, Ben (9 січня 2013). Beijing News Publisher Resigns Over Censorship Dispute (англ.). CNBC. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  13. ↑ а б Boehler, Patrick (27 січня 2014). Sale of stake in outspoken Beijing News may turn it into 'propaganda mouthpiece'. South China Morning Post (англ.). Гонконг. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  14. ↑ Boehler, Patrick (26 лютого 2014). Beijing paper's investigative report on Zhou Yongkang's son censored. South China Morning Post (англ.). Гонконг. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  15. ↑ 新京报、千龙网、北京晨报将合并整合. jrj.com.cn (zh-cn) . 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  16. ↑ 1998年之前，，，2018年以后. Beijing Morning Post (zh-cn) . 31 грудня 2018 [за місцевим часом]. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 17 квітня 2019.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.