Tremarctinae

?

Охоронний статус

Вимерлий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Хижі (Carnivora)
Родина:Ведмедеві (Ursidae)
Підродина:Tremarctinae
Біноміальна назва
Tremarctinae
Merriam & Stock, 1925
Роди
†Plionarctos

†Arctodus
†Arctotherium

Tremarctos
Посилання
Віківиди:Tremarctinae
Fossilworks:90656

Tremarctinae — підродина ведмедевих, яка має одного живого представника, очкового ведмедя (Tremarctos ornatus) з Південної Америки та декілька вимерлих видів з чотирьох родів: флоридський печерний ведмідь (Tremarctos floridanus), короткоморді північноамериканські ведмеді родів Plionarctos (P. edensis та P. harroldorum) та Arctodus (A. pristinus та A. simus), а також американські короткоморді ведмеді Arctotherium (включно з A. angustidens, A. vetustum, A. bonariense, A. wingei та A. tarijense), а також Plionarctos (P. edensis і P. harroldorum), який, як вважають, є предком інших трьох родів. [1] Серед них гігантські короткоморді ведмеді (Arctodus simus і Arctotherium angustidens), можливо, були найбільшими хижими тваринами Америки.

Вважається, що група виникла в східній частині Північної Америки, а потім вторглася в Південну Америку під час Великого міжамериканського обміну. Більшість короткомордих ведмедів вимерли наприкінці плейстоцену.

Еволюція

Реконструкція скелета Arctodus simus.

Tremarctinae походять від спільного предка, Plionarctos, у середньому гемпфіллі (найдавніший пізній міоцен, ~10 млн років) Північної Америки; Plionarctos востаннє зареєстровано на початку бланкана (ранній пліоцен, ~3,3 млн років тому). Навколо межі між міоценом і пліоценом (~5 млн років) Tremarctinae разом з іншими урсидами зазнали вибухового випромінювання різноманітності, оскільки домінувала рослинність C4 (злакові) і відкриті середовища існування, світ пережив значне зниження температури та посилення сезонності, а також фауністичний оборот, який знищив 60–70 % усіх родів фауни Євразії, і 70–80 % родів Північної Америки. [1] Згідно з дослідженням 2016 року встановлено, що середній час дивергенції для Arctotherium, Arctodus і Tremarctos становить 4,8 млн років тому, а між Arctotherium і Tremarctos — 4,1 млн років. [2] Подальше дослідження розрахувало час дивергенції між Arctodus і Tremarctos — 5,5 млн років. [3] Усі три роди вперше зареєстровані в бланкані (межа пліоцену/плейстоцену) Північної Америки. [4]

Arctotherium вперше зареєстрований у пізньому пліоцені Сальвадору. [5] У ранньому плейстоцені короткоморді ведмеді почали активніше заселяти як Північну, так і в Південну Америку. [6] Arctodus pristinus середнього розміру мав широкий ареал на північноамериканському континенті, а Tremarctos floridanus — ендемік узбережжя Мексиканської затоки. Перші знахідки Arctotherium у Південній Америці належать до гігантського Arctotherium angustidens, можливо, найбільшого хижого наземного ссавця в Аргентині приблизно 1 млн років. Яка була еволюційна історія Arctotherium за попередні 1,5 мільйона років і їхня історія в Південній Америці, не з'ясовано.

У середньому плейстоцені як Arctodus, так і Arctotherium поступилися місцем новим формам; Arctodus pristinus поступився місцем величезному Arctodus simus, який мав ареал від Аляски до Мексики. [7] Arctotherium angustidens , з іншого боку, був замінений декількома видами середнього розміру — Arctotherium vetustum, потім незабаром після цього Arctotherium bonariense та Arctotherium tarijense. [6] Хоча Arctotherium wingei відомий лише з пізнього плейстоцену, архаїчніше положення виду в родоводі Arctotherium також припускає походження в середньому плейстоцені. Arctotherium wingei був єдиним відомим видом Arctotherium, який в основному мав ареал на північ від Південного конуса [8] та знову заселив Центральну Америку. [9]

Наприкінці плейстоцену Arctodus simus, Tremarctos floridanus, Arctotherium tarijense та Arctotherium wingei разом мали ареал від Аляски до найпівденнішої Патагонії. Усі ці видми вимерли до кінця раннього голоцену. [5] Приблизно в цей час Tremarctos ornatus, (очковий ведмідь), з'явився серед скам'янілостей Південної Америки. [10] Науковці вважають, що очковий ведмідь мігрував до Центральної та Південної Америки після вимирання Arctotherium wingei, якщо плейстоценові знахідки Андського Arctotherium sp. не є очковим ведмедем. [11][12]

Систематика

Tremarctinae within Ursidae
 

daggerHemicyoninae

 
 
 

daggerUrsavinae

 
 
 

daggerAgriotheriinae

 
 
 

Ailuropodinae

 
 
 

Ursinae

 
 
Tremarctinae (short‑faced bears)
 

daggerPlionarctos

 
 
 

daggerArctodus

 
 
 

Tremarctos

 
 

daggerArctotherium

 
 
 
 
 
 
 
 
 


Традиційно Plionarctos та Tremarctos розглядалися як базальні групи по відношенню до клади, що включає роди Arctodus та Arctotherium [12][13] Вивчення спорідненості ведмедів, що належать до Arctotherium, показує, що вони є ближчими родичами очкового ведмедя, ніж Arctodus, що означає конвергентну еволюцію великих розмірів у двох лініях[2]

Таксономія

Наступна таксономія Tremarctinae представлена в роботі Mitchell et al. (2016)[14]:

  • Підродина Tremarctinae (Merriam & Stock, 1925)
    • † Plionarctos (Frick, 1926)
      • † Plionarctos harroldorum (Tedfored & Martin, 2001)
      • † Plionarctos edensis (Frick, 1926)
    • † Arctodus (Leidy, 1854)
      • † Arctodus simus (Cope, 1879)
      • † Arctodus pristinus (Leidy, 1854)
    • † Arctotherium (Burmeister, 1879)
      • † Arctotherium angustidens (Gervais & Ameghino, 1880)
      • † Arctotherium vetustum (Ameghino, 1885)
      • † Arctotherium wingei (Ameghino, 1902)
      • † Arctotherium bonariense (Gervais, 1852)
      • † Arctotherium tarijense (Ameghino, 1902)
    • Tremarctos (Gervais, 1855)

Примітки

  1. ↑ а б Krause, J.; Unger, T.; Noçon, A.; Malaspinas, A.; Kolokotronis, S.; Stiller, M.; Soibelzon, L.; Spriggs, H.; Dear, P. H.; Briggs, A. W.; Bray, S. C. E.; O'Brien, S. J.; Rabeder, G.; Matheus, P.; Cooper, A.; Slatkin, M.; Pääbo, S.; Hofreiter, M. (28 липня 2008). Mitochondrial genomes reveal an explosive radiation of extinct and extant bears near the Miocene-Pliocene boundary. BMC Evolutionary Biology. 8 (1): 220. Bibcode:2008BMCEE...8..220K. doi:10.1186/1471-2148-8-220. PMC 2518930. PMID 18662376.
  2. ↑ а б Mitchell, Kieren J.; Bray, Sarah C.; Bover, Pere; Soibelzon, Leopoldo; Schubert, Blaine W.; Prevosti, Francisco; Prieto, Alfredo; Martin, Fabiana; Austin, Jeremy J.; Cooper, Alan (30 квітня 2016). Ancient mitochondrial DNA reveals convergent evolution of giant short-faced bears (Tremarctinae) in North and South America. Biology Letters. 12 (4): 20160062. doi:10.1098/rsbl.2016.0062. PMC 4881349. PMID 27095265.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання)
  3. ↑ Pedersen, Mikkel Winther; De Sanctis, Bianca; Saremi, Nedda F.; Sikora, Martin; Puckett, Emily E.; Gu, Zhenquan; Moon, Katherine L.; Kapp, Joshua D.; Vinner, Lasse; Vardanyan, Zaruhi; Ardelean, Ciprian F. (Червень 2021). Environmental genomics of Late Pleistocene black bears and giant short-faced bears. Current Biology. 31 (12): 2728–2736.e8. Bibcode:2021CBio...31E2728P. doi:10.1016/j.cub.2021.04.027. hdl:10037/22808. ISSN 0960-9822. PMID 33878301.
  4. ↑ Fowler, Nicholas L.; Spady, Thomas J.; Wang, Guiming; Leopold, Bruce D.; Belant, Jerrold L. (2021). Denning, metabolic suppression, and the realisation of ecological opportunities in Ursidae. Mammal Review (англ.). 51 (4): 465—481. doi:10.1111/mam.12246. ISSN 1365-2907. S2CID 233847639.
  5. ↑ а б Soibelzon, Leopoldo H.; Romero, M.R. Aguilar (14 жовтня 2008). A Blancan (Pliocene) short-faced bear from El Salvador and its implications for Tremarctines in South America. Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie - Abhandlungen (англ.). 250 (1): 1—8. doi:10.1127/0077-7749/2008/0250-0001. ISSN 0077-7749.
  6. ↑ а б Soibelzon, L.H.; Tonni, E.P.; Bond, M. (2005). The fossil record of South American short-faced bears (Ursidae, Tremarctinae). Journal of South American Earth Sciences. 20 (1—2): 105—113. Bibcode:2005JSAES..20..105S. doi:10.1016/j.jsames.2005.07.005. Процитовано 21 лютого 2019.
  7. ↑ FIGURE 1—Map showing locations of reported Arctodus simus localities... ResearchGate (англ.). Процитовано 12 лютого 2022.
  8. ↑ Figura 5. Distribución inferida de algunos mamíferos grandes y... ResearchGate (англ.). Процитовано 12 лютого 2022.
  9. ↑ Schubert, Blaine W.; Chatters, James C.; Arroyo-Cabrales, Joaquin; Samuels, Joshua X.; Soibelzon, Leopoldo H.; Prevosti, Francisco J.; Widga, Christopher; Nava, Alberto; Rissolo, Dominique; Erreguerena, Pilar Luna (Травень 2019). Yucatán carnivorans shed light on the Great American Biotic Interchange. Biology Letters. 15 (5): 20190148. doi:10.1098/rsbl.2019.0148. ISSN 1744-9561. PMC 6548739. PMID 31039726.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання)
  10. ↑ Access Suspended. bioone.org. doi:10.2192/08gr017r1.1. S2CID 86731722. Процитовано 12 лютого 2022.
  11. ↑ García-López, Daniel; Ortiz, Pablo; Madozzo Jaén, M.; Moyano, M. (12 грудня 2008). First Record of Arctotherium (Ursidae, Tremarctinae) in Northwestern Argentina and its Paleobiogeographic Significance. Journal of Vertebrate Paleontology. 28 (4): 1232—1237. Bibcode:2008JVPal..28.1232L. doi:10.1671/0272-4634-28.4.1232. hdl:11336/79528. S2CID 86213882.
  12. ↑ а б Soibelzon, Leopoldo H.; Rincón, Ascanio D. (27 липня 2007). The fossil record of the short-faced bears (Ursidae, Tremarctinae) from Venezuela. Systematic, biogeographic, and paleoecological implications. Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie - Abhandlungen (англ.). 244 (3): 287—298. doi:10.1127/0077-7749/2007/0244-0287. ISSN 0077-7749.
  13. ↑ Soibelzon, Leopoldo H.; Schubert, Blaine W. (2011). The largest known bear, Arctotherium angustidens, from the early Pleistocene pampean region of Argentina: with a discussion of size and diet trends in bears. Journal of Paleontology. 85 (1): 69—75. doi:10.1666/10-037.1. hdl:11336/104215. S2CID 129585554.
  14. ↑ Kieren J. Mitchell, Sarah C. Bray, Pere Bover, Leopoldo Soibelzon, Blaine W. Schubert, Francisco Prevosti, Alfredo Prieto, Fabiana Martin, Jeremy J. Austin and Alan Cooper. Ancient mitochondrial DNA reveals convergent evolution of giant short-faced bears (Tremarctinae) in North and South America : [англ.] // Biology Letters : journal. — Royal Society Publishing, 2016. — Vol. 12, № 4. — С. 20160062. — doi:10.1098/rsbl.2016.0062. — PMID 27095265.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.