USS Sealion (SS-315)

Історія служби
Командувачі	T/Cdr. Елі Томас Райх, T/Lt.Cdr. Чарльз Френсіс Путман
Операції	6 походів

«Сілайон»
USS Sealion (SS-315)

Американський ПЧ «Сілайон» на поході
Верф	General Dynamics Electric Boat, Гротон, Коннектикут
Під прапором	США
Належність	ВМС США
Порт приписки	Перл-Гарбор, Фрімантл
На честь	морського лева
Замовлення	6 червня 1942
Закладений	25 лютого 1943
Спуск на воду	31 жовтня 1943
Введений до складу флоту	8 березня 1944
Виведений зі складу флоту	20 лютого 1970
На службі	1944—1970
Сучасний статус	8 липня 1978 року потоплений як корабель-мішень
Бойовий досвід	Друга світова війна Тихоокеанський ТВД
Нагороди	6 бойових зірок
Проєкт
Тип ПЧ	дизель-електричний торпедний ДПЧ
Розробник проєкту	Electric Boat
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	20,25 вузол (38 км/год)
Швидкість (підводна)	8,75 вузлів (16 км/год)
Робоча глибина занурення	60 м
Гранична глибина занурення	120 м
Дальність плавання	11 000 миль (20 000 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (надводна)
Автономність плавання	48 годин на швидкості 2 вузли (3,7 км/год) 75 днів
Екіпаж	81 офіцер та матрос
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	95,05 м
Ширина корпусу найб.	8,33 м
Середня осадка (по КВЛ)	5,13 м
Водотоннажність надводна	1 550 т
Водотоннажність підводна	2 463 т
Силова установка
дизель-електрична; 4 × головні дизельних двигуни Fairbanks-Morse Model 38D8-⅛^[1] 2 × 126-секційні хімічних батареї типу «Сарго» 4 × високошвидкісні електродвигуни General Electric з редукторами
Гвинти	2
Потужність	2 740-5400 к.с.
Озброєння
Артилерія	1 × 127-мм палубна гармата 5"/25
Торпедно- мінне озброєння	10 × 533-мм торпедних апаратів 24 торпеди
ППО	1 × 40-мм зенітна гармата Bofors L60 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата «Ерлікон»

«Сілайон» (англ. USS Sealion (SS-315) — американський дизель-електричний океанський підводний човен типу «Балао», що перебував у складі військово-морських сил США у роки Другої світової війни. «Сілайон» був закладений 25 лютого 1943 року на верфі компанії General Dynamics Electric Boat у місті Гротон, штат Коннектикут. 31 жовтня 1943 року він був спущений на воду, а 8 березня 1944 року увійшов до складу ВМС США.

Іноді його називали «Сілайон II», оскільки його перший капітан, лейтенант-командер Елі Томас Райх, був ветераном першого «Сілайон», на якому він служив, коли той загинув в перші дні Другої світової війни. «Сілайон» був єдиним підводним човном США та союзників, який потопив ворожий лінійний крейсер у ході світової війни^[2].

Історія служби

Після ходових випробувань «Сілайон» призначили до складу 222-ї дивізії підводних човнів. Він відплив до Тихого океану та прибув до Перл-Гарбора 17 травня 1944 року. 8 червня човен вирушив у свій першій бойовий похід. 23 червня разом з «Танг» зайняли позиції на островах Осумі, острівній групі на південь від Кюсю. Того ж дня «Сілайон» безуспішно провів свою першу атаку. 24 червня до двох підводних човнів приєднався «Тіноса», і група рушила на північ для патрулювання підходів до Сасебо.

21 листопада «Сілайон» встановив радіолокаційний контакт з ворожим формуванням, що рухалося через Тайванську протоку зі швидкістю близько 16 вузлів (30 км/год) і не зиґзаґами. О 00:48 американці розпізнали два крейсери та два лінкори. О 01:46 стали видимими ще три кораблі ескорту — по одному на кожному траверзі формування та один на правому борту. «Сілайон» фактично перехопив потужний надводний флот, що складався з лінкорів «Ямато», «Нагато», лінійного крейсера «Конго», легкого крейсера «Яхаґі» та есмінців «Хамакадзе», «Ісокадзе», «Ураказе», «Юкікадзе», «Кірі» та «Уме».

«Сілайон» випустив шість торпед по другому кораблю в черзі, «Конго». Незабаром він випустив ще три по «Нагато». О 03:00 його екіпаж побачив і почув три влучання першого залпу, які затопили два котельні «Конго» та призвели до крену лінкора ліворуч. «Нагато» різко повернув, і другий залп «Сілайона» промахнувся, влучивши в «Ураказе» та потопивши його; торпедою були вражені артилерійські льохи есмінця. Він вибухнув і швидко затонув, втративши всіх на борту, включаючи командира 17-ї дивізії Йокоту Ясутеру.

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

↑ Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 271—280. ISBN 978-0-313-26202-9.
↑ «U. S. Submarine Losses, World War II.: Navpers 15,784. 1949 Issue». United States. Navy. Pacific Fleet. Submarine Force. 1949.

Посилання

Sealion (ii) (SS-315). на uboat.net. (англ.)
Sealion (SS-315) (SSP-315) (ASSP-315) (APSS-315) (LPSS-315). на navsource.org. (англ.)
Sealion II (SS-315)(англ.)

Література

Friedman, Norman (1995). U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. pp. 285—304. ISBN 1-55750-263-3.
Lenton, H. T. American Submarines (Navies of the Second World War) (Doubleday, 1973), ISBN 0-38504-761-4
Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 270—280. ISBN 978-0-313-26202-9. OCLC 24010356.

[Register-1] Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 271—280. ISBN 978-0-313-26202-9.

[2] «U. S. Submarine Losses, World War II.: Navpers 15,784. 1949 Issue». United States. Navy. Pacific Fleet. Submarine Force. 1949.

[1]

[2]