USS Seawolf (SS-197)
| «Сіволф» | ||
|---|---|---|
| USS Seawolf (SS-197) | ||
![]() | ||
| Американський ПЧ «Сіволф» | ||
| Верф | ||
| Під прапором | ||
| Належність | ||
| Порт приписки | Перл-Гарбор | |
| На честь | риби зубатки смугастої | |
| Закладений | 27 вересня 1938 | |
| Спуск на воду | 15 серпня 1939 | |
| Введений до складу флоту | 1 грудня 1939 | |
| Виведений зі складу флоту | 20 січня 1945 | |
| На службі | 1939—1944 | |
| Загибель | 3 жовтня 1944 року, ймовірно, потоплений «дружнім вогнем» ескортного міноносця «Річард Ровелл» біля узбережжя Моротаю | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Тихоокеанський ТВД | |
| Нагороди | ||
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | композитний дизель-гідравлічний та дизель-електричний торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | ||
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 21 вузол (39 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8,75 вузла (16 км/год) | |
| Гранична глибина занурення | 76 м | |
| Дальність плавання | 11 000 миль (20 000 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (надводна)[1] | |
| Автономність плавання | 48 годин на швидкості 2 вузла (3,7 км/год) | |
| Екіпаж | 59 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 94,64 м | |
| Ширина корпусу найб. | 8,18 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 5,067 м | |
| Водотоннажність надводна | 1470 т | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 4 × головні дизельних двигуни H.O.R. 2 × 126-секційні хімічних батареї типу Sargo[2] 4 × високошвидкісні електродвигуни General Electric з редукторами[1][3] |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2740-5500 к.с. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 76-мм палубна гармата 3"/50 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 533-мм торпедних апаратів 24 торпеди | |
| ППО | 4 × зенітні кулемети | |
| Історія служби | |
|---|---|
| Командувачі |
Lt.Cdr. Фредерік Бердетт Вордер T/Lt.Cdr. Ройс Лоуренс Гросс T/Lt.Cdr.Річард Барр Лінч |
| Операції | 15 походів |
«Сіволф» (англ. USS Seawolf (SS-197) — американський дизель-електричний океанський підводний човен типу «Сарго», що перебував у складі військово-морських сил США за часи Другої світової війни.
«Сіволф» був закладений 27 вересня 1938 року на верфі компанії Portsmouth Naval Shipyard у Кіттері, штат Мен. 15 серпня 1939 року він був спущений на воду, а 1 грудня 1939 року увійшов до складу ВМС США.
«Сіволф» брав активну участь у бойових діях на Тихоокеанському театрі воєнних дій, ставши одним з найрезультативніших американських підводних човнів у Другій світовій війні, посівши 14-те місце. На рахунку «Сіволфа» 18 затоплених кораблів і суден, чиї сумарний тоннаж становить 71 609 т[4].
Загибель
21 вересня 1944 року «Сіволф» вийшов з Брисбена, щоб розпочати свій 15-й бойовий похід. 29 вересня він досяг острова Манус, заправився паливом і того ж дня відплив, перевозячи припаси та армійський особовий склад до східного узбережжя Самара.
3 жовтня о 07:56 «Сіволф» і «Нарвал» обмінялися радіолокаційними сигналами розпізнавання в районі Моротая. Невдовзі після цього оперативна група 7-го флоту була атакована японським підводним човном Ro-41. В результаті торпедної атаки субмарини противника американський ескортний міноносець «Шелтон» був потоплений, і «Річард Ровелл» почав шукати ворога.
Оскільки поблизу цієї атаки перебували чотири американські підводні човни, їм було наказано повідомити свої позиції. Три це зробили, але «Сіволф» не отримав жодних запит. 4 жовтня «Сіволф» знову отримав наказ повідомити про своє місцезнаходження, але знову не зробив цього. Один з двох літаків з ескортного авіаносця «Мідвей» помітив підводний човен, що занурювався, і скинув на нього дві бомби, хоча він знаходився в безпечній зоні для американських підводних човнів. Місце було позначено барвником. Командир «Ровелла» знав, що він перебуває у безпечній смузі, але, не отримавши повідомлення про те, що «Сіволф» підтвердив свою позицію, вважав, що поблизу немає американського підводного човна, і вирішив атакувати. «Ровелл» встановив гідролокаційний контакт із підводним човном, й атакував за допомогою «Хеджхога». За другою атакою послідували підводні вибухи, і на поверхню піднялися уламки.
Див. також
- HMS Seawolf (47S)
- Cobalto (1942)
- HNoMS A-3
- Henri Poincaré (Q140)
- I-75/I-175
- U-197
- К-51 (1939)
Примітки
- Виноски
- Джерела
- ↑ а б Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 271—280. ISBN 978-0-313-26202-9.
- ↑ U.S. Submarines Through 1945 pp. 305—311
- ↑ U.S. Submarines Through 1945 pp. 202—204
- ↑ Friedman, Norman (1995). U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. pp. 285—304. ISBN 1-55750-263-3.
Посилання
- Seawolf (SS-197). на uboat.net. (англ.)
- Seawolf (SS-197). на navsource.org. (англ.)
- Seawolf I (SS-197)
- On Eternal Patrol — The Loss of USS Seawolf (SS-197)(англ.)
- Sargo Class
Література
- Friedman, Norman (1995). U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. pp. 285—304. ISBN 1-55750-263-3.
- Lenton, H. T. American Submarines (Navies of the Second World War) (Doubleday, 1973), ISBN 0-38504-761-4
- Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 270—280. ISBN 978-0-313-26202-9. OCLC 24010356.
