Wintershall

Wintershall Holding GmbH
ТипДочірня компанія
Правова формаGmbH Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьНафтогазова промисловість
ДоляОб'єдналася з DEA для створення Wintershall Dea у 2019 році
Попередник(и)Burbach-Kaliwerked[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступник(и)
(спадкоємці)		Wintershall Dea
Засновано13 лютого 1894 (1894-02-13)
Засновник(и)Carl Julius Winterd Редагувати інформацію у Вікіданих
Закриття (ліквідація)2019 Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираКассель, Німеччина
Члени правлінняAugust Rostergd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ключові особиМаріо Мехрен (2015—2019)
ПродукціяНафта, природний газ
Виторг▲ €4,094 млрд (2018)[2]
Чистий прибуток▲ €829 млн (2018)[2]
Власник(и)BASF SE Редагувати інформацію у Вікіданих
Співробітники2514 осіб (2012)
Холдингова компаніяBASF SE Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірні компаніїNord Stream AG, Gewerkschaft Wintershalld, Nitag Deutsche Treibstoffed і Kali-Bank AG Eisenachd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
www.wintershall.com
CMNS: Wintershall у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Wintershall Holding GmbH зі штаб-квартирою в Касселі була найбільшим у Німеччині виробником сирої нафти та природного газу. Це була стовідсоткова дочірня компанія BASF. Компанія займалася розвідкою та видобутком нафти і газу, здійснюючи діяльність у Європі, Північній Африці, Південній Америці, а також у регіоні Близького Сходу. Про вихід з Росії, ключового регіону видобутку для компанії, було оголошено в 2023 році. У Wintershall працювало понад 2000 співробітників по всьому світу. У 2018 фінансовому році компанія видобула близько 171 мільйона барелів нафтового еквівалента (бне) нафти та газу. Виторг склав 4,09 мільярда євро.[3]

1 травня 2019 року Wintershall об'єдналася з DEA, утворивши Wintershall Dea. BASF володіє 67% акцій спільного підприємства.

Історія

Ранні роки

Wintershall була заснована 13 лютого 1894 року гірничим підприємцем Карлом Юліусом Вінтером разом з Генріхом Грімбергом. Спочатку вона була створена як будівельна компанія для видобутку калію в Камені.[4] Назва Wintershall походить від прізвища Карла Юліуса Вінтера та давньоверхньонімецького слова, що означає сіль (Hall, див. галіт, галургія).[5]

23 квітня 1900 року розпочалося буріння шахти Грімберг у Віддерсгаузені, а перший калійний завод Wintershall був побудований у Герінгені. Wintershall пробурила подальші шахти в калійних родовищах Верри, будуючи та купуючи інші заводи в регіоні. З 1895 по 1913 рік у долині Верри було пробурено сім калійних шахт у Гессені та 21 у Тюрингії.[6]

У 1930 році до сфери діяльності Wintershall додався видобуток сирої нафти, коли витік нафти в одну з калійних шахт у Фелькенроде виявився перспективним для Wintershall. Зростаюча автомобілізація, а також подальше накопичення боєприпасів для війни означали, що нафта користувалася великим попитом. Тому з того часу Wintershall зосередилася на розробці нафтових ресурсів.[7]

Третій Рейх

Wintershall отримала значну вигоду від експропріації в нацистській Німеччині, використання примусової праці та в'язнів концтаборів, а також від політично активної ролі Августа Ростерга, який керував компанією з часів Першої світової війни до кінця Другої світової війни.[8]

Ростерг підтримував тісні зв'язки з елітою НСДАП і неодноразово особисто зустрічався з командувачем СС Генріхом Гіммлером. Американська військова адміністрація вважала Ростерга, як члена «кола Гіммлера», «капітаном промисловості при націонал-соціалістичному режимі». Під його керівництвом Wintershall була повністю інтегрована в нацистську систему і діяла відповідно до її цілей.[8]

У 1930-х роках Wintershall поглинула Naphthaindustrie und Tankanlagen AG (NITAG), перейменувавши її на NITAG Deutsche Treibstoffe AG у 1938 році.[9] NITAG вже була «аріїзована» на момент поглинання, оскільки єврейська родина Кахан не володіла жодними акціями компанії щонайменше з 1932 року. В результаті NITAG стала основною збутовою дочірньою компанією для нафтопродуктів поряд з Mihag, Wiesöl та Wintershall Mineralöl GmbH.[9]

Під час Другої світової війни все частіше використовувалася примусова праця. 1360 в'язнів з концтабору Бухенвальд були змушені працювати на заводі Wintershall у Лютцкендорфі.[10][11]

Післявоєнний період

У післявоєнну епоху Wintershall втратила великий нафтопереробний завод у Лютцкендорфі, деякі зі своїх АЗС NITAG, а також калійні шахти та заводи в Тюрингії через експропріацію в радянській зоні окупації.[12] У 1951 році Wintershall зробила своє перше відкриття природного газу в Північній Німеччині.[13]

У 1952 році Wintershall та DEA AG придбали мажоритарний пакет акцій Deutsche Gasolin AG[14] у зв'язку з будівництвом нафтопереробного заводу в Емсланді.[9][15] У 1956 році збутова дочірня компанія Wintershall NITAG була об'єднана з Gasolin AG для створення Deutsche Gasolin Nitag AG, після чого Wintershall стала співвласником Aral AG шляхом внесення своїх часток у NITAG та Gasolin.[9]

У 1965 році Wintershall перейняла частку Preussag у калійній шахті Буггінген.[16]

Поглинання BASF

У 1969 році група BASF поглинула Wintershall, оскільки вона була важливим постачальником сировини і, отже, дозволила BASF забезпечити необхідні ресурси.[17] Операції з видобутку калію були інтегровані в Kali und Salz AG у 1970 році.[18] З того часу компанія зосередилася на газі та нафті. Дочірня компанія Wintershall Gasolin була об'єднана з її сестринською компанією Aral у 1971 році.[9][19]

У 1987 році Wintershall розпочала експлуатацію бурової платформи Міттельплате на краю Національного парку Ваттове море Шлезвіг-Гольштейну разом з DEA у спільному підприємстві 50:50.[20] На сьогоднішній день відносно невеликий видобувний острів, розміром всього 70 на 95 метрів (230 на 312 фт), видобув понад 35 мільйонів тонн сирої нафти.[21] Офшорне родовище Міттельплате забезпечує 55% видобутку нафти в Німеччині.[22]

З 1990 року до злиття

З 1990-х років Wintershall дедалі більше залучалася до торгівлі природним газом. Восени 1990 року було підписано угоду про збут російського природного газу в Німеччині з російським виробником «Газпромом». Співпраця між компаніями з Росії та Німеччини була укладена незадовго до об'єднання Німеччини.[23]

Wingas була заснована у 1993 році як спільне підприємство Wintershall та «Газпрому».[24] Європейські правила роз'єднання означали, що експлуатацію мереж та зберігання потрібно було відокремити від торгівлі природним газом і передати окремим компаніям. Отже, у 2010 році були утворені нова Wingas (лише торгівля природним газом) та Wingas Transport. В результаті обміну активами між BASF та «Газпромом», нова Wingas і, отже, діяльність Wintershall з торгівлі природним газом повністю перейшли у російську власність у 2015 році.[25] Поряд з цим кроком, залишкова компанія Wingas Transport була перейменована на Gascade у 2012 році. Gascade є частиною спільного підприємства WIGA Transport Beteiligungs-GmbH & Co. KG (WIGA) між Wintershall Dea та «Газпромом».[26]

У 2010 році Wintershall Holding AG була перетворена на Wintershall Holding GmbH.[27]

Wintershall брала участь у будівництві газопроводів «Північний потік-1» та Північний потік-2. Це була відповідь компанії на зростаючий попит на природний газ і падіння видобутку в Європі. Разом з «Газпромом» та E.ON Ruhrgas у 2011 році за допомогою балтійського трубопроводу було створено транспортні потужності обсягом 55 мільярдів кубічних метрів. Wintershall має частку в 15,5% у трубопроводі.[28]

Злиття з DEA AG

Зобов'язуюча угода про злиття DEA та Wintershall була опублікована 27 вересня 2018 року.[29][30] Злиття було здійснено з офіційним схваленням у травні 2019 року.[31] Воно створило провідну незалежну нафтогазову компанію Європи.[32] BASF володіє 67% акцій Wintershall Dea, а LetterOne — 33% звичайних акцій Wintershall Dea.[33] Для врахування вартості бізнесу з транспортування та зберігання Wintershall Dea, BASF додатково отримала привілейовані акції, що призвело до поточної загальної частки BASF у 72,7% у всьому акціонерному капіталі компанії.[34] Привілейовані акції будуть конвертовані у звичайні акції компанії 1 травня 2022 року або під час первинного публічного розміщення, залежно від того, що настане раніше.[35]

Діяльність

Wintershall мала виробничі потужності в Німеччині, у Північному морі, Аргентині, Північній Африці, на Близькому Сході та в Росії.[36] У 2023 році Wintershall оголосила про припинення видобутку в Росії.[37]

Бібліографія

  • Klag, N.D.: "Die Liberalisierung des Gasmarktes in Deutschland" (the liberalisation of the gas market in Germany), Tectum Verlag DE, 2003.
  • De Brabandere, E.; Gazzini, T.: "Foreign Investment in the Energy Sector: Balancing Private and Public Interests", Martinus Nijhoff Publishers, 6 Jun 2014.

Примітки

  1. ↑ а б в Архів преси XX століття — 1908.
  2. ↑ а б Wintershall with record production (PDF). Wintershall. Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  3. ↑ Wintershall Dea (PDF). Wintershall Dea. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  4. ↑ Will, Barbara (20 лютого 2019). 125 Jahre Wintershall: Die Konzerngeschichte begann mit Salz [125 років Wintershall: Історія концерну почалася з солі]. HNA (нім.). Процитовано 9 червня 2020.
  5. ↑ History. Wintershall Dea GmbH. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  6. ↑ Koch, Bernd. Die Anfänge des Kalibergbaus in Heringen 1899. Das Abteufen des Schachtes Grimberg [Початки видобутку калію в Герінгені 1899. Проходка шахти Грімберг]. Chronik Widdershausen (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  7. ↑ Klag, N.D.: "Die Liberalisierung des Gasmarktes in Deutschland" (the liberalisation of the gas market in Germany), Tectum Verlag DE, 2003, p.172.
  8. ↑ а б Pfeiffer, Hermannus (11 листопада 2019). Wintershalls braune Vergangenheit [Коричневе минуле Wintershall]. Neues Deutschland (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  9. ↑ а б в г д Schaeffer, Erhard (19 лютого 2015). Erinnerungen im Netz: NITAG ein deutsches Mineralölunternehmen der Wintershall mit eigener Tankstellenkette auch in Kassel [NITAG, німецька нафтова компанія, що належить Wintershall, з власною мережею АЗС також у Касселі]. Memories on the Net. Процитовано 9 червня 2020.
  10. ↑ Zwangsarbeiter- Fonds: Diese Firmen haben profitiert, wollen bislang aber nicht zahlen [Фонд примусової праці: Ці компанії отримали вигоду, але поки що не хочуть платити]. Der Spiegel. 19 листопада 1999. Процитовано 7 березня 2017.
  11. ↑ Die Firmen, die nicht entschädigen wollen [Компанії, які не хочуть компенсувати]. Die Tageszeitung (нім.). 18 листопада 1999. с. 2. ISSN 0931-9085. Процитовано 30 травня 2020.
  12. ↑ Pfeiffer, Hermannus (7 січня 2020). Tiefbraune Wirtschaft [Глибоко коричнева економіка]. Frankfurter Rundschau (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  13. ↑ 125 Jahre Wintershall. Bereit für das nächste Kapitel. Interview mit Mario Mehren, Vorstandsvorsitzender Wintershall [125 років Wintershall. Готові до наступної глави. Інтерв'ю з Маріо Мехреном, генеральним директором Wintershall]. German Geological Society - Geological Association. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  14. ↑ Wintershall Dea. Fact Harbor. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
  15. ↑ Wintershall – historische alte Aktien [Wintershall – історичні старі акції]. www.schoene-aktien.de (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  16. ↑ Chronik [хронологія] (нім.). Bergmannsverein Buggingen. Процитовано 30 травня 2020.
  17. ↑ Aggressive Expansion. Zeit Online (нім.). 2 травня 1969. Процитовано 30 травня 2020.
  18. ↑ Pinto, José (3 листопада 2011). BASF trennt sich von K+S-Anteil [BASF відділяється від частки K + S]. HNA (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  19. ↑ - Deutsche Gasolin (нім.). HWPH AG. Процитовано 30 травня 2020.
  20. ↑ Digital twin extending life of North Sea Mittelplate platform. Offshore Magazine. 26 листопада 2019. Процитовано 9 червня 2020.
  21. ↑ Paul, Reimar (27 жовтня 2019). Ölbohrpläne im Wattenmeer: Millionen unter dem Schlick [Мільйони під мулом]. Die Tageszeitung (нім.). ISSN 0931-9085. Процитовано 30 травня 2020.
  22. ↑ Sichere und umweltgerechte Erdölförderung im Wattenmeer [Безпечний та екологічно чистий видобуток нафти у Ваттовому морі]. Federal Association for Natural Gas, Petroleum and Geoenergy eV. Процитовано 30 травня 2020.
  23. ↑ Pionierzeit der russisch-deutschen Erdgaswirtschaft [Піонерські дні російсько-німецької газової промисловості]. EURACTIV (нім.). 22 листопада 2010. Процитовано 30 травня 2020.
  24. ↑ Gazprom tauscht Wingas-Spitze aus [Газпром змінює топ-менеджмент Wingas]. www.udo-leuschner.de. Процитовано 30 травня 2020.
  25. ↑ Geschichte [History] (нім.). Wingas. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  26. ↑ Wingas Transport heißt jetzt Gascade [Wingas Transport тепер називається Gascade]. Energate Messenger. 23 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  27. ↑ Wintershall Dea GmbH, Celle. North Data (нім.). Процитовано 30 травня 2020.
  28. ↑ De Brabandere, E.; Gazzini, T.: "Foreign Investment in the Energy Sector: Balancing Private and Public Interests", Martinus Nijhoff Publishers, 6 Jun 2014, p.106.
  29. ↑ Wintershall, DEA reach agreement on German oil & gas merger. Сіньхуа. 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 9 червня 2020.
  30. ↑ Eckert, Vera (12 квітня 2016). Wintershall confirms signed memorandum of understanding with Iran. Reuters. Процитовано 30 травня 2020.
  31. ↑ Wintershall, DEA complete merger. Pipeline Oil & Gas News. 5 травня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
  32. ↑ Chemiebranche: Fusion von BASF-Tochter Wintershall und Dea abgeschlossen. Handelsblatt (нім.). 1 травня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
  33. ↑ LetterOne and BASF merge businesses to create Wintershall Dea. Hydrocarbons Technology. 1 травня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
  34. ↑ BASF, LetterOne complete merger of oil and gas operations. IHS Markit. 13 травня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
  35. ↑ ANNUAL REPORT 2019 (PDF). Wintershall Dea. Процитовано 20 травня 2020.
  36. ↑ Wintershall is making profits despite low raw material prices [125 років Wintershall: Історія концерну почалася з солі].
  37. ↑ Flauger, Jürgen (18 січня 2023). BASF schreibt Milliardenverlust nach Russland-Rückzug [BASF posts billion-euro loss after Russia withdrawal]. handelsblatt.com (нім.). Handelsblatt.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.