Xenagama batillifera
| ?Xenagama batillifera | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ігуаноподібні (Iguania) |
| Родина: | Агамові (Agamidae) |
| Підродина: | Agaminae |
| Рід: | Xenagama |
| Вид: | X. batillifera |
| Біноміальна назва | |
| Xenagama batillifera (Vaillant, 1882) | |
| Синоніми | |
| Uromastix batilliferus Aporoscelis batilliferus Agama batillifera | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Xenagama batillifera |
 Віківиди: | Xenagama batillifera |
 EOL: | 462168 |
 ITIS: | 1056834 |
 МСОП: | 17451241 |
 NCBI: | 236747 |
Xenagama batillifera — вид ігуаноподібних ящірок родини агамових (Agamidae)[2]. Ендемік Сомалі.[3]
Поширення і екологія
Xenagama batillifera мешкають на півночі Сомалі, в провінціях Санааг, Сул і Тогдер. Вони живуть в навпівпустелях та саванах, на висоті від 1300 до 1800 м над рівнем моря. Віддають перевагу рівнинним місцевостям та глинистим і піщаним ґрунтам, не зустрічаються в місцевостях з кам'янистими грунтами. Викопують нори біля підніжжя чагарників. Хоча поза сезоном розмноження агами ведуть поодинокий спосіб життя, ці нори можуть розташовуватися на відстані 1,5 м одна від одної. Відкладають яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Xenagama batillifera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 серпня 2023
- ↑ Xenagama batillifera у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Mazuch, Tomáš 2013. Amphibians and Reptiles of Somaliland and Eastern Ethiopia. Tomáš Mazuch Publishing, 80 pp. ISBN 978-80-905439-0-4
Джерела
- Mazuch, Tomáš 2013. Amphibians and Reptiles of Somaliland and Eastern Ethiopia. Tomáš Mazuch Publishing, 80 pp. ISBN 978-80-905439-0-4
Посилання
- Wagner P., Mazuch T., Bauer A.M. An extaordinary tail – integrative review of the agamid genus Xenagama // Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research. — 2013. — Вип. 51 (2). — С. 144–164. — DOI:10.1111/jzs.12016.