Бек Везерс

Бек Везерс
Beck Weathers
Бек Везерс (ліворуч) у 2000 році
Народився16 грудня 1946(1946-12-16) (79 років)
Даллас, Техас
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпатологоанатом, альпініст-любитель
Відомий завдякидивом вижив під час катастрофи на Евересті у 1996
ПартіяРеспубліканська партія США Редагувати інформацію у Вікіданих

Сіборн Бек Везерс (англ. Seaborn Beck Weathers, нар. 16 грудня 1946)[1] — американський патологоанатом з Техасу, який пережив катастрофу на горі Еверест 1996 року.

Ранні роки та особисте життя

Батько Бека Везерса був старшим офіцером ВПС, тому родина часто переїжджала між військовими базами. Бек закінчив коледж у Вічита-Фоллс, штат Техас, медичний університет, почав медичну практику, одружився та став батьком двох дітей. У 1986 році він записався на курси альпінізму, а пізніше вирішив спробувати піднятися на Сім вершин. Своїм «натхненником» він вважав Річарда Басса, першу людину, яка піднялася на Сім вершин і завдяки якій сходження на Еверест здавалося «доступним і для простих хлопців». У 1993 році Везерс здійснив сходження з гідом на масив Вінсон, де познайомився із Сенді Піттман, з якою наступного разу зустрівся на Евересті в 1996 році.

В інтерв'ю Везерс казав, що більшу частину свого дорослого життя він провів у глибокій депресії та звернувся до альпінізму та фізичної активності, щоб послабити її наслідки. «Я ніколи нікому не розповідав про це, — сказав він про свою депресію, — і я виявив, що якщо ти сильно перевантажуєш своє тіло, ти не можеш думати, і ця відсутність мислення була неймовірно приємною»[2].

Експедиція на Еверест

У травні 1996 року Везерс був одним із восьми клієнтів, яких супроводжував на гору Еверест Роб Голл з компанії Adventure Consultants. В ніч з 9 на 10 травня разом з іншими експедиційними групами вони вирушили з Табору IV на Південному сідлі (7906 м) до вершини.

На так званому Балконі (приблизно 8400 м) у Везерса виникли серйозні проблеми із зором, пов'язані з тим, що 18 місяців тому він переніс операцію на очах (радіальна кератомія)[3]. Він міг бачити не більш ніж на метр перед собою, і керівник експедиції Роб Голл наказав йому негайно спуститися до Табору IV, але Везерс вважав, що його зір може покращитися, коли зійде сонце. Голл велів йому почекати, пообіцявши спуститися з ним, а сам повів до вершини іншого клієнта, Дага Гансена.

Через кілька годин почалася снігова буря, і Голл з Гансеном не змогли повернутися (пізніше вони загинули на вище на горі). Везерс зрештою почав спускатися з гідом Майклом Грумом, який тягнув його на короткій зв'язці. У хуртовині Везерс і ще десять альпіністів заблукали та не змогли знайти Табір IV. Враховуючи фактор охолодження вітром, температура на горі становила близько -75 °C. Коли через кілька годин шторм стих, Везерс і четверо інших альпіністів настільки ослабли, що залишилися на місці, поки інші відправилися до табору. З табору на допомогу піднявся Анатолій Букреєв, гід іншої експедиції, яку очолював Скотт Фішер. Букреєв зміг доставити до табору трьох альпіністів, але Везерс за цей час встав і зник у темряві.

Наступного дня, 11 травня, на це місце піднялися Стюарт Гатчісон (інший клієнт з команди Голла) і два шерпи, щоб перевірити стан Везерса та його колеги по команді Ясуко Намби, яку теж не вдалося евакуювати вночі, оскільки вона була непритомна. Обоє були живими, але в стані крайнього ступора. Вважаючи, що ці двоє близькі до смерті і не зможуть спуститися з гори живими, Гатчісон та інші залишили їх і повернулися до Табору IV, тим більше, що альпіністи самі наражалися б на велику загрозу, якби їм довелося тягти непритомних людей небезпечним маршрутом[4].

Намба померла, але Везерс, всупереч очікуванням, через якийсь час несподівано вийшов з гіпотермічної коми[5] і зміг встати й самотужки дістатися Табору IV[6].

Везерса поклали у спальнику в наметі Скотта Фішера (сам Фішер також загинув тієї ночі вище на горі) і знову залишили без уваги. Його товариші по сходженню пізніше казали, що замерзлі рука та ніс Везерса на дотик нагадували порцеляну, обличчя виглядало чорним, і ніхто не очікував, що він виживе[7]. Але Везерс вижив, і вранці 12 травня Везерса його доставили до Табору II, де було встановлено медичний намет.

Після надання початкової медичної допомоги Везерса та тайванського альпініста Макалу-Гау вранці 13 травня довели на замерзлих ногах до Табору II у Долині Мовчання (приблизно 6400 м). Звідти їх по одному (Везерс поступився місцем Макалу) вивез гелікоптером до Катманду непальський пілот полковник Мадан Хатрі Чхетрі. Це стало однією з найвищих медичних евакуацій, коли-небудь здійснених за допомогою гелікоптера[8].

У лікарні Везерсу ампутували праву руку посередині між ліктем і зап'ястям, всі пальці на лівій руці, частини обох ступень і ніс. Ніс пізніше реконструювали з тканин з вуха та чола[9].

Після Евересту

Везерс опублікував книгу про свої пригоди «Залишений помирати: Моя подорож додому з Евересту» (англ. Left for Dead: My Journey Home from Everest, 2000)[10]. Він продовжив займатися медициною та виступає з мотиваційними промовами. Він живе в Далласі, штат Техас, де працював патологоанатомом у лікарні Medical City[11].

У мистецтві

Примітки

  1. ↑ Beck Withers - Biography. IMDb. Процитовано 12 травня 2025.
  2. ↑ Storm Over Everest. PBS Frontline. 2008.
  3. ↑ Left for Dead review. Salon. 25 квітня 2000. Архів оригіналу за 2 січня 2004. Процитовано 5 червня 2010.
  4. ↑ Badass of the Week. Beck Weathers.
  5. ↑ Young, Michael E. (14 травня 1997). From tragedy, a priceless gift. Tarrytown Daily News. с. 17. Процитовано 8 березня 2025.
  6. ↑ Douglas, Ed (22 жовтня 2000). My life after death. The Observer. Процитовано 18 серпня 2024.
  7. ↑ Coburn, Broughton; Cahill, Tim; Breashears, David (1997). Everest : mountain without mercy (English) . Washington. D.C.: National Geographic Society. с. 184. ISBN 9780792270140.
  8. ↑ Helicopter on Everest makes History. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2017.
  9. ↑ Into Thin Air, pg. 352.
  10. ↑ Weathers, Beck (2000). Left for Dead: My Journey Home from Everest.
  11. ↑ After Everest: The Complete Story Of Beck Weathers. Men's Journal.
  12. ↑ Rohan, Virginia (9 листопада 1997). 'Into Thin Air' movie tested cast's mettle. The Record. с. 161. Процитовано 8 березня 2025.
  13. ↑ Howell, Peter (18 вересня 2015). The mountain upstages the actors in Everest. The Toronto Star. с. 20. Процитовано 8 березня 2025.
  14. ↑ REVIEW: Dallas Opera's stunning world premiere of 'Everest'. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.