Бенедиківці
| село Бенедиківці | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Мукачівський район | ||
| Тер. громада | Великолучківська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA21040010020072313 
| ||
| Основні дані | |||
| Населення | 724 | ||
| Площа | 1,015 км² | ||
| Густота населення | 713,3 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 89620 | ||
| Телефонний код | +380 3131 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°29′8″ пн. ш. 22°34′46″ сх. д. / 48.48556° пн. ш. 22.57944° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
117 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20 | ||
| Карта | |||
  Бенедиківці | |||
 Бенедиківці | |||
| Мапа | |||
| |||
Бене́диківці — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.
Герб
У лазуровому щиті з зеленою базою рука в срібному одязі ліворуч, що тримає срібний гриб, і супроводжується в правому верхньому кутку золотим усміхненим сонцем з шістнадцятьма такими ж променями, прямими і полум'яним у поперемінно, в лівому верхньому кутку срібним півмісяцем із людським обличчям, а знизу - золотим кошиком.[1]
Історія
Назва села походить від угорського особового імені Бенедек (Венедикт, Бенедикт).[2]
Невідомою залишається досі тільки історія назви села Бенедиківці, хоча старожили подейкують, що його заснував такий собі прибулець із невідомих країв Бенедик.
Через село тече річка Полуй.
Вперше згадується у 1340 році, засновано трьома синами Олодара Бенедика з Варди
Храми
Храм св. арх. Михайла. 1859.
У XVII ст. в селі була своя парохія і дерев'яна церква, яка стояла ще в 1788 р. У 1751 р. згадують добру дерев'яну церкву без образів, з двома дзвонами. На початку XX ст. Бенедиківці з населенням 450 осіб греко-католицького віросповідання були філією Руського.
Теперішня церква — типова мурована споруда. У 1906 р. церкву розмалював художник Бейла Гавриїл Мігалі за 3000 корон, після чого 11 листопада її посвятили. Малювання в 1940—1941 роках здійснив уже згаданий В. Буреш, а настінна композиція в вівтарі містить підпис «Gogola 1941» — , скоріш за все це має бути розписом художника Ференца Гоголи з села Білки. Іконостас вирізьбив І. Павлишинець.
У 1938 р. в церкві збудовано хори за планом Андрія Васька, кошторис якого становив 12 200 корон. Дзвони встановили на металевій конструкції. Найдавніший дзвін відлив Ференц Вальзер у Будапешті в 1879 р. Біля церкви — два майстерно різьблені дерев'яні хрести. На могилах збереглося кілька дерев'яних профільованих хрестів.
Присілки
Балажвагаш
Балажвагаш - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Бенедиківці
Згадки: 1481: Balaswagasa, 1530: Balaſwagaſſa, 1542: Balaſuaghaſsa, 1546: Balaſvagaſa, 1552: Balaſwagaſa, 1557: Balaswagasa, 1647: Balázsvágás.
Туристичні місця
- Храм св. арх. Михайла. 1859.
- потік Полуй
Населення
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 722 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,93 % |
| угорська | 1,10 % |
| російська | 0,97 % |
Примітки
- ↑ Герб села
- ↑ Sebestyén, Zsolt (2020). Kárpátalja helységnevei [Назви населених пунктів Закарпаття] (PDF) (угорською) . Nyíregyháza. с. 49—50. ISBN 978-973-0-31294-2. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
Посилання
- Погода в селі [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]