Бобриківка

село Бобриківка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Тер. громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040010180032394 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1776
Населення 379
Площа 29,26 км²
Густота населення 12,95 осіб/км²
Поштовий індекс 94825
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°8′2″ пн. ш. 39°43′9″ сх. д. / 48.13389° пн. ш. 39.71917° сх. д. / 48.13389; 39.71917
Середня висота
над рівнем моря 		247 м
Місцева влада
Адреса ради 94851, Луганська обл., Довжанська міськрада, с.Провалля, вул. Центральна, 2 Довжанський р-н,
Карта
Бобриківка. Карта розташування: Україна
Бобриківка
Бобриківка
Бобриківка. Карта розташування: Луганська область
Бобриківка
Бобриківка
Мапа
Мапа

Бобри́ківка (до 1956 року — хутір Бобриківка) — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 379 осіб. Знаходиться на тимчасово окупованій території України[1][2].

Географія

Географічні координати: 48°8' пн. ш. 39°43' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 29,26 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 12 км від Довжанська. Найближча залізнична станція — Вознесенівка, за 12 км. Через село протікає річка Нагольна.

Історія

Поселення засноване в 1776 році Д. Бобриковим. Територія заселена селянами з Правобережної та Лівобережної України.

Статус села — з 1956 року.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської територіальної громади.[3]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[4].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
російська 299 78.89%
українська 78 20.85%
білоруська 1 0.26%
Усього 378 100%

За даними перепису 2001 року населення села становило 379 осіб, з них 20,58% зазначили рідною мову українську, 78,89% — російську, а 0,53% — іншу[6].

Економіка

До 2014 року, на території села функціонувало фермерське підприємство.

Пам'ятки

Поблизу села виявлено 3 курганних могильника з 19 могилами.

Примітки

  1. ↑ Рада визнала частину Донбасу тимчасово окупованою територією. dw.com (укр.). Процитовано 15 березня 2026.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
  3. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання


This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.