В'язникове

село В'язникове
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Керченський район
Рада	Мар'ївська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01100330030028465
Облікова картка	В'язникове
Основні дані
Населення	65
Поштовий індекс	98246
Телефонний код	+380 6557
Географічні дані
Географічні координати	45°6′44″ пн. ш. 36°15′22″ сх. д. / 45.11222° пн. ш. 36.25611° сх. д. / 45.11222; 36.25611
Місцева влада
Адреса ради	98246, Автономна Республіка Крим, Ленінський район, с. Мар'ївка, вул. Шкільна, 1
Карта
В'язникове
В'язникове
Мапа
В'язникове у Вікісховищі

В'я́зникове (до 1948 — Шейх-Аса́н, кримс. Şeyh Asan) — село Керченського району Автономної Республіки Крим.

За даними сільради на 2009 рік село займало площу 22,6 га, на якій у 17 дворах проживала 51 особа.^[1]

Розташоване на південному сході Керченського півострова, біля одного з витоків Джилкенджелинської балки (ліва притока балки Шаклар). Висота центру села над рівнем моря становить 54 м.

Відстань від райцентру до населеного пункта становить 32 кілометрів по прямій.^[2] Відстань до колишнього районного центру Єди-Кую складає приблизно 59 км, до залізничної станції Керч — близько 39 км. Сусіднє село Мар'ївка розташоване за 300 м на схід. Транспортне сполучення здійснюється регіональною автодорогою С-0-10814, від шосе межа з Херсонською областю — Джанкой — Феодосія — Керч до Завітного.^[3]

З часу свого заснування село звалося Шейх-Асан (кримс. Şeyh Asan), що у перекладі з кримськотатарської мови означає «шейхів жезл». Слово «asa» позначає будь-який символ влади, який можна тримати у руках: жезл, булаву, тростину тощо.

Ця назва зберігалася до 1948 року. Після насильного переселення кримського народу з Криму село дістало іншу назву — В'язникове (рос. Вязниково) на честь партизана М. Г. В'язникова.^[4]

У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути історичну назву Шейх-Асан.^[5]

• 1805 рік — 124 особи;
• 1864 рік — 51 особа;
• 1889 рік — 47 осіб;
• 1892 рік — 28 осіб;
• 1902 рік — 33 особи;
• 1926 рік — 157 осіб;
• 1989 рік — 82 особи;
• 2001 рік — 65 осіб;
• 2009 рік — 51 особа.

Згідно з відомостями усеукраїнського перепису населення, у селі живе 65 осіб. Згідно з «переписом 2014 року», здійсненим окупаційною адміністрацією Криму, населення склало 49 осіб.

За рідною мовою населення ділиться таким чином^[6]:

В останній період існування Кримського ханства село Шейгажан належало до Дін-Керченського кадилику Кефинського каймаканства. Перша документальна згадка про село міститься у «Камеральному описі Криму…» 1784 року.^[7]

Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році, село приписали до Левкопольського, а з 1787 року — до Феодосійського повіту Таврійської області. Перед російсько-турецькою війною 1787—1791 років російська адміністрація проводила виселення кримських татар із прибережних сіл, у ході якого до Шейх-Асана примусово переселили 94 особи (у 1791 році їм дозволили повернутися).

У період з 1796 по 1802 рік село входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії, а з 1802 року — до Аккозької волості Феодосійського повіту Таврійської губернії. За відомістю від 14 жовтня 1805 року в селі Шеїх-Асан було 11 дворів та 124 жителі. На карті 1817 року село Шигасан позначене з 20 дворами. Після реформи 1829 року село віднесли до Чурубашської волості.^[8]

Внаслідок масової еміграції кримських татар до Османської імперії село спорожніло, і на картах 1836 та 1842 років позначені лише руїни. У 1860-х роках, після завершення Кримської війни, почалася нова хвиля витіснення корінного населення, і село було заселене російськими колоністами. У 1864 році Шигасан згадується як приватне російське село з 10 дворами та 51 жителем при колодязях. Дослідження 1860-х років фіксували колодязі глибиною 4–10 м із солоною водою та аути (ставки для дощової води). У 1887 році тут було 8 дворів і 47 мешканців, а у 1892 році — 28 жителів без власних господарств. На карті 1896 року позначено панський двір Шаашан, а у 1915 році — маєток та економію Франческо, що були без населення.^[9]

Зі встановленням радянської окупації село увійшло до складу Керченського району. За переписом 1926 року в селі Шейх-Асан Мар'ївської сільради значилося 29 дворів та 157 мешканців (98 українців, 50 білорусів, 5 росіян, по одному греку, вірменину та болгарину), працювала школа з російською мовою викладання.^[10] З 1930 року село було в складі Ленінського, а з 1935 року — Маяк-Салинського (з 1944 — Приморського) району. На карті 1941 року в селі Шейхасан позначено 46 дворів.

Під час Другої світової війни у 1944 році в районі села загинули воїни Приморської армії, на їхній братській могилі встановлено пам'ятник. Також у центрі сільради в Мар'ївці встановлено знак на честь 14 загиблих односельців. Після депортації кримськотатарського народу та вигнання нацистів, у вересні 1944 року до району переселили 204 родини з Тамбовської області РРФСР, а на початку 1950-х — другу хвилю переселенців із різних областей України. 18 травня 1948 року Шейх-Асан перейменували на В'язникове на честь партизана М. Г. В'язникова.^[11] У 1962 році село знову приєднали до Ленінського району.

Від лютого 2014 року село перебуває під тимчасовою російською окупацією. З 2023 року у складі Керченського району.