Дашинка

село Дашинка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Хорошівська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040570130047355 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Дашинка [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] 
Основні дані
Засноване 2-а половина XVII століття
Населення 389 (2001)
Площа 1,557 км²
Густота населення 249,84 осіб/км²
Поштовий індекс 12124
Географічні дані
Географічні координати 50°38′58″ пн. ш. 28°23′42″ сх. д.
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції 		24 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв України, 13, с-ще Хорошів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12101
Карта
Дашинка. Карта розташування: Україна
Дашинка
Дашинка
Дашинка. Карта розташування: Житомирська область
Дашинка
Дашинка
Мапа
Мапа

CMNS: Дашинка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Да́шинка (раніше також Дашенка) — село в Україні, у Хорошівській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 389 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

Розміщується за 6 км на північний захід від Хорошева, за 24 км від залізничної станції Нова Борова, за 6 км від автодороги Хорошів—Житомир[1].

Населення

У 1899 році[2] в поселенні налічувалося 446 мешканців, дворів — 76[3], у 1906 році — 463 мешканці, дворів — 86[4], у 1911 році — 497 осіб, дворів — 111[2], у 1923 році — 840 мешканців, дворів — 120[5], у 1926 році — 706 мешканців, дворів — 147, у 1941 році — 731 житель, дворів — 191[2].

На початок 1970-х років в селі було 195 дворів із населенням 589 осіб[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 435 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 389 осіб[6]. На 1 липня 2012 року в селі проживало 336 осіб[2].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,74 %
білоруська 0,26 %

Історія

Засноване в другій половині XVII століття[1]. У 30-х роках ХІХ століття входило до складу Горошківського маєтку спадкоємців М. І. Кутузова та належало поміщиці Дарії Опочиніній, уродженою Кутузовою. Після розподілу маєтку, як окремий фільварок з прилеглими до нього селами Теренцями, Теренецькою Руднею і хутором Мінники, перейшло у власність відставного полковника Ф. Неумана. У 1855 році продане поміщику І. Стройновському. Після його смерті у 1861 році Дашинський фільварок ререйшов до спадкоємців Стройновського: Антона та Якова Стройновських, Анни Шолле, Марії Замеховської, Юлії Пржигодської[2].

У другій половині 19 століття — село Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 8 км від містечка Горошки, на струмку, що впадав до Іршиці з лівого боку. Ґрунти гнейсові[8].

Наприкінці 19 століття — сільце Горошківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 45 верст від Житомира, за 6 верст від Горошок. Входило до православної парафії у Горошках, належало до приписної церкви у Горошечках[3][9].

У 1906 році — село Горошківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру м. Житомир становила 47 верст, до волосного центру міст. Горошки — 5 верст. Поштове відділення — міст. Горошки[4].

У 1923 році включене до складу новоствореної Дашинської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Кутузівського (згодом — Володарський, Володарсько-Волинський) району Коростенської округи; адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 7,5 верст від районного центру міст. Кутузове[5].

У 1932—1933 роках село постраждало від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 20 осіб[11].

На фронтах Другої світової війни воювало 211 селян, 90 з них нагороджені орденами й медалями, 121 загинули.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2 760 га угідь, з них 1 839 га — рілля. Вирощували жито, пшеницю, льон, картоплю. Напрямок тваринництва — м'ясо-молочний. 35 селян нагороджено медалями СРСР. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт[1].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Черняхівського району Житомирської області, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Володарсько-Волинського району[10].

3 серпня 2016 року включене до складу новоутвореної Хорошівської територіальної громади Хорошівського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Дашинка, Володарсько-Волинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. ↑ а б в г д О.С.Голяченко. М.І. Кутузов і Горошки: маловідомі факти з волинської біографії полководця та сучасність / Голова редколегії член-кор. НАН України О.П.Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. (2000-2022) : збірник наукових праць. — Інститут історії України НАН України, 2013. — Т. 1, вип. 21. — С. 123-127. — ISSN 2307-5791.
  3. ↑ а б Daszynka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 389. (пол.)
  4. ↑ а б Дашинка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 7. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.
  5. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 130. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.
  6. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  8. ↑ Daszynka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 910. (пол.)
  9. ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 82. Процитовано 8 листопада 2025.
  10. ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 260. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.
  11. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.
  12. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.
  13. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 листопада 2025.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.