Джованні Пасколі

Джованні Пасколі
Ім'я при народженніітал. Giovanni Agostino Placido Pascoli Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився31 грудня 1855(1855-12-31)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сан-Мауро-Пасколі[1][2][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 квітня 1912(1912-04-06)[1][2][…] (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Болонья, Італія[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
·рак печінки Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБарга Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Італія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, перекладач, письменник, літературний критик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБолонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіДжозуе Кардуччі і Giovanni Battista Gandinod Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніMichele Ginottad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина і італійська[3][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Мессіниd, Пізанський університет і Болонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоRuggero Pascolid Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриMaria Pascolid Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пасколі.

Джованні Плачідо Аґостіно Пасколі (нар. 31 грудня 1855, Сан-Мауро-ді-Романья, Емілія-Романья — 6 квітня 1912, Болонья) — італійський поет.

Біографія

Джованні Пасколі народився в Сан-Мауро-ді-Романья. Коли Руджеро Пасколі, його батько, повертався додому з ринку в кареті, запряженій чорно-білою кобилою, він був застрелений вбивцею, який ховався в канаві біля дороги. Кобила повільно продовжила свій шлях і привезла додому тіло свого вбитого господаря. Злодій так і не був затриманий.

У Джованні Пасколі було трагічне дитинство, вражене вбивством батька, подальшої смерті матері, сестри й двох братів та фінансовим занепадом сім'ї. Вбивство батька відлунює, зокрема, в одному з його найпопулярніших віршів, «La cavalla storna». Весь його перший твір, «Міріке» (1891), відображає його нещасливе дитинство.

У 1871 році він переїхав до Ріміні з шістьма своїми братами, де подружився з Андреа Коста і почав брати участь у соціалістичних демонстраціях. Це призвело до ще однієї ключової події в житті Пасколі — його короткого ув'язнення в Болоньї після протесту проти арешту анархіста Джованні Пассананте.

Пасколі навчався в Болонському університеті, де його вчителем і наставником був Джозуе Кардуччі. У 1882 році він був посвячений у масонській ложі «Ріццолі» в Болоньї. Через кілька місяців він закінчив навчання і почав викладати в середніх школах в Матера і Масса. Він жив поруч зі своїми сестрами Ідою та Марією, намагаючись відновити первісну сім'ю, побудувавши «гніздечко» (як він його називав) для сестер і себе. Хоча він майже одружився, є припущення, що він так і не зробив цього через незрілі й, можливо, неоднозначні стосунки з сестрами.

Того ж року Пасколі присвятив літературний твір пам'яті масона Джузеппе Гарібальді, провідного діяча італійського руху Рісорджименто, а також Джозуе Кардуччі, свого улюбленого вчителя і близького друга.

Тим часом він почав співпрацювати з журналом «Vita nuova», який опублікував його перші вірші, згодом зібрані у збірці «Myricae». У 1894 році Пасколі покликали до Риму, де він працював у Міністерстві народної освіти, і там він опублікував першу версію «Poemi conviviali». Пізніше він переїжджав між містами й жив у Болоньї, Флоренції та Мессіні, але завжди залишався психологічно вкоріненим у своєму первісному ідеалізованому селянському походженні.

У 1895 році він разом із сестрою Марією переїхав до будинку в Кастельвеккьо, поблизу Барги, в Тоскані, який купив на гроші, отримані від літературних премій. Політичні та соціальні потрясіння початку 20-го століття, які мали призвести до участі Італії у Першій світовій війні та приходу фашизму, ще більше посилили невпевненість та песимізм Пасколі.

З 1897 по 1903 рік він викладав латину в університеті Мессіни, а потім у Пізі[8]. Коли Кардуччі вийшов на пенсію, Пасколі замінив його на посаді професора італійської літератури в Болонському університеті. У 1912 році, вже хворий на цироз (від зловживання алкоголем), Джованні Пасколі помер від раку печінки у віці 56 років у Болоньї. Атеїст[9], він був похований у каплиці, прибудованій до його будинку в Кастельвеккьо, де також спочиватиме його улюблена сестра Марія.

Твори

  • 1897 — Il fanciullino
  • 1891 — Myricae (erste Ausgabe)
  • 1897 — Poemetti
  • 1898 — Minerva oscura
  • 1903 — Canti di Castelvecchio (erste Ausgabe)

- Myricae (letzte Ausgabe) — Miei scritti di varia umanità

  • 1904 — Primi poemetti

- Poemi conviviali

  • 1906 — Odi e Inni
  • 1907 — Canti di Castelvecchio (letzte Ausgabe)

- Pensieri e discorsi

  • 1909 — Nuovi poemetti

- Poemi italici

  • 1911—1912 — Poemi del Risorgimento

- La grande proletaria si è mossa

Примітки

  1. ↑ а б в г Pascoli, Giovanni // The Enciclopædia Britannica: New Volumes — 12 — London, NYC: 1922.
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118591894 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Пасколи Джованни // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Giovanni Pascoli | Italian Poet & Symbolist Writer | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  9. ↑ GIOVANNI PASCOLI (1855-1912) Biografia. www.inftub.com. Процитовано 29 липня 2023.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.