Димитар Мішев

Димитар Мішев
Портрет Мішева. Автор Димитар Карастоянов, Софія, 13 квітня 1909
Народився	6 грудня 1854(1854-12-06) Видин, Османська імперія
Помер	26 січня 1932(1932-01-26) (77 років) Софія, Болгарське князівство
Громадянство	Болгарське князівство
Діяльність	журналіст, публіцист
Знання мов	болгарська[1]
Членство	Болгарська академія наук
Посада	депутат Народних зборів Болгарії і депутат Народних зборів Болгарії
Медіафайли у Вікісховищі

Димитар Мішев (псевдонім Бранков; 6 грудня 1854, Видин, Османська імперія — 26 січня 1932, Софія, Болгарське князівство) — болгарський літератор, публіцист і політик, незмінний секретар Болгарського екзархату, дійсний член Болгарської академії наук.

Димитар Мішев народився у Відні у 1854. Початкову освіту отримав у Видині, а потім за допомогою екзарха Антіма І відвідував Габровську гімназію, яку закінчив у 1872.^[2] У тому ж році викладав у Орхані (сьогодні Ботевград), але коли спалахнула російсько-турецька війна (1877—1878), переїхав до Софії, де став перекладачем Софійського окружного голови.

Після війни знову повернувся до педагогічної галузі, працюючи в Ломі (1879—1880) та у Видині (1880—1881). У 1883—1884 видавав газету «Свобода». Вона містила громадські та культурні статті, а також переклади Гоголя.^[2] Брав активну участь в політичному житті звільненої Болгарії на боці Народно-ліберальної партії — обраний депутатом 4-го скликання Народних зборів (1884—1886) і брав активну участь в підготовці газети «Търновска конституция» (1884—1888).

З 1890 знову став викладачем — у чоловічій гімназії Слівена до 1894 р. і в Болгарській школі екзархату в Константинополі (1894). В Цариград запрошений екзархом Йосипом на посаду секретаря болгарського екзархату. На цій службі Мишев залишається до 1901. Його подорожі в якості секретаря екзархату в Македонії дозволяють йому підготувати фундаментальну роботу «Македонія і її християнське населення», видану в 1905 в Парижі під псевдонімом Бранков (D.M.Brancoff. «La Macédoine et Population Chrétienne». Париж, 1905). Димитар Мішев був головним засновником «Церковного вісника» в 1900 р. і його першим головним редактором до 1903 р., а потім знову з 1907 по 1915.

З 1908 по 1911 Мішев був депутатом 14-го скликання Народних зборів від Демократичної партії. Брав участь у написанні «Балкански сговор» і «Църковен архив», а також у журналах «Свободо мнение», «Пролет» та «Отец Паисий».

У 1916 р. закінчив і опублікував книгу «България в миналото» («Болгарія в минулому»). Книга була перекладена англійською мовою в 1919 під назвою «The Bulgarians in the past. Pages from the bulgarian cultural history».^[2]

Після Першої світової війни Димитар Мішев опублікував газету «Плебісцит», яка має на меті захистити болгарські претензії до Македонії^[3] і працює над примиренням різних македонських фракцій в Болгарії.

Димитар Мішев опублікував у трьох великих томах видання Священного Синоду, Церковного архіву, відповідно в 1925, 1929 і 1931 роках. Створив всеболгарський союз і редагував його друкований орган «Отец Паисий». Був головою болгарської секції Ліги захисту прав людини і громадянина Товариства миру Співдружності націй.^[2]

Димитар Мішев помер у 1932 році в Софії.^[4]

• «Ръководство по български език», (3 части, 1887–1891)
• «Христоматия. За долните класове на гимназията и общинските класни училища», (1890)
• «La Macédoine et sa Population Chrétienne», Paris, 1905
• «Обществена съвест» (1908)
• «В мир и във война» (1917)
• «La Vérité sur la Macédoine» (1918)
• «Начало на българската пробуда» (1925)

• 
  Болгарія в минулому, 1916
• 
  "La Vérité sur la Macédoine", 1918
• 
  Сертифікат Димитра Мішев від масонської ложі "Заря"

• La Macédoine et sa Population Chrétienne. Paris, 1905. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Mishev, D. (1919). The Bulgarians in the Past; Pages from the Bulgarian Cultural History. Librarie centrale des nationalités. Процитовано 16 май 2018.
• Mishew, D. (1918). America and Bulgaria and Their Moral Bonds. Paul Haupt. Процитовано 3 септември 2018.