Димитар Мішев
| Димитар Мішев | |
|---|---|
![]() Портрет Мішева. Автор Димитар Карастоянов, Софія, 13 квітня 1909 | |
| Народився | 6 грудня 1854 Видин, Османська імперія |
| Помер | 26 січня 1932 (77 років) Софія, Болгарське князівство |
| Громадянство | Болгарське князівство |
| Діяльність | журналіст, публіцист |
| Знання мов | болгарська[1] |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Посада | депутат Народних зборів Болгарії і депутат Народних зборів Болгарії |
Димитар Мішев (псевдонім Бранков; 6 грудня 1854, Видин, Османська імперія — 26 січня 1932, Софія, Болгарське князівство) — болгарський літератор, публіцист і політик, незмінний секретар Болгарського екзархату, дійсний член Болгарської академії наук.
Біографія
Димитар Мішев народився у Відні у 1854. Початкову освіту отримав у Видині, а потім за допомогою екзарха Антіма І відвідував Габровську гімназію, яку закінчив у 1872.[2] У тому ж році викладав у Орхані (сьогодні Ботевград), але коли спалахнула російсько-турецька війна (1877—1878), переїхав до Софії, де став перекладачем Софійського окружного голови.

Після війни знову повернувся до педагогічної галузі, працюючи в Ломі (1879—1880) та у Видині (1880—1881). У 1883—1884 видавав газету «Свобода». Вона містила громадські та культурні статті, а також переклади Гоголя.[2] Брав активну участь в політичному житті звільненої Болгарії на боці Народно-ліберальної партії — обраний депутатом 4-го скликання Народних зборів (1884—1886) і брав активну участь в підготовці газети «Търновска конституция» (1884—1888).
З 1890 знову став викладачем — у чоловічій гімназії Слівена до 1894 р. і в Болгарській школі екзархату в Константинополі (1894). В Цариград запрошений екзархом Йосипом на посаду секретаря болгарського екзархату. На цій службі Мишев залишається до 1901. Його подорожі в якості секретаря екзархату в Македонії дозволяють йому підготувати фундаментальну роботу «Македонія і її християнське населення», видану в 1905 в Парижі під псевдонімом Бранков (D.M.Brancoff. «La Macédoine et Population Chrétienne». Париж, 1905). Димитар Мішев був головним засновником «Церковного вісника» в 1900 р. і його першим головним редактором до 1903 р., а потім знову з 1907 по 1915.
З 1908 по 1911 Мішев був депутатом 14-го скликання Народних зборів від Демократичної партії. Брав участь у написанні «Балкански сговор» і «Църковен архив», а також у журналах «Свободо мнение», «Пролет» та «Отец Паисий».
У 1916 р. закінчив і опублікував книгу «България в миналото» («Болгарія в минулому»). Книга була перекладена англійською мовою в 1919 під назвою «The Bulgarians in the past. Pages from the bulgarian cultural history».[2]
Після Першої світової війни Димитар Мішев опублікував газету «Плебісцит», яка має на меті захистити болгарські претензії до Македонії[3] і працює над примиренням різних македонських фракцій в Болгарії.
Димитар Мішев опублікував у трьох великих томах видання Священного Синоду, Церковного архіву, відповідно в 1925, 1929 і 1931 роках. Створив всеболгарський союз і редагував його друкований орган «Отец Паисий». Був головою болгарської секції Ліги захисту прав людини і громадянина Товариства миру Співдружності націй.[2]
Димитар Мішев помер у 1932 році в Софії.[4]
Бібліографія
- «Ръководство по български език», (3 части, 1887–1891)
- «Христоматия. За долните класове на гимназията и общинските класни училища», (1890)
- «La Macédoine et sa Population Chrétienne», Paris, 1905
- «Обществена съвест» (1908)
- «В мир и във война» (1917)
- «La Vérité sur la Macédoine» (1918)
- «Начало на българската пробуда» (1925)
-
Болгарія в минулому, 1916 -
"La Vérité sur la Macédoine", 1918
-
Сертифікат Димитра Мішев від масонської ложі "Заря"
Посилання
- La Macédoine et sa Population Chrétienne. Paris, 1905. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Mishev, D. (1919). The Bulgarians in the Past; Pages from the Bulgarian Cultural History. Librarie centrale des nationalités. Процитовано 16 май 2018.
- Mishew, D. (1918). America and Bulgaria and Their Moral Bonds. Paul Haupt. Процитовано 3 септември 2018.
Примітки
| спочатку | → | Головний редактор «Църковен вестник»
(7 квітня 1900 р.) — 1903) |
→ | Христо Капнілов |
| Христо Капнілов | → | Головний редактор журналу «Църковен вестник» (1907) — 1915 р.) |
→ | Іван Гюзелев |
