Сара Хоссейн

Сара Хоссейн
Народилася20 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бангладеш Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактивістка за права жінок, баристер, адвокатка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Оксфорда[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАсоціація міжнародного права[1] і Міжнародна комісія юристів[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКамал Хоссейнd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиHameeda Hossaind Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Сара Хоссейн (бенг. সারা হোসেনসংক্ষিপ্ত; нар. 20 століття Редагувати інформацію у Вікіданих) — бангладеська правниця, баристерка у Верховному суді Бангладеш. Почесна виконавча директорка Бангладеського трасту юридичної допомоги та послуг, важливого постачальника правничої допомоги. Відіграла важливу роль у захисті прав жінок у судах Бангладеш та у розробці правових реформ для захисту жінок. Виступала як amicus curiae у знаковій справі Національної асоціації правниць Бангладеш проти Бангладеш, у якій Верховний суд підтримав судову практику посилання на міжнародне право прав людини за відсутності внутрішнього законодавства[2]. Знана своєю роллю в оскарженні насильства, пов'язаного з фетвами, коли видається фетва для покарання жінок і дівчат[3]. Разом з Лінн Велчман співредакторка книги «'Honour': Crimes, Paradigms and Violence Against Women».

2016 року Державний секретар США визнав її найхоробрішою жінкою світу[4].

Ранні роки

Старша дочка державного діяча Камала Хоссейна та правозахисниці Хаміди Хоссейн[5][6][7][8]. Родина її батька є частиною бенгальської мусульманської родини заміндарів з Шаєстабаду в Барісалі, родина стверджує, що походить від Алі, четвертого халіфа ісламу[9]. Родина її матері походить з провінції Сінд, Пакистан.

Освіта та кар'єра

1988 року здобула ступінь бакалавра мистецтв і магістра мистецтв з права (юриспруденція) у Вадхем-коледжі, Оксфорд. Її зарахували до адвокатської колегії в Міддл-Темпл[10]. 1992 року вступила до відділу Високого суду Верховного суду Бангладеш та 2008 року перейшла до апеляційного відділу. З 1997 по 2003 рік також працювала юрисконсультом в INTERIGHTS у відділі Південної Азії. Брала участь у підтримці судових процесів щодо прав людини в національних і міжнародних судах, зокрема Європейському суді з прав людини, Міжамериканській комісії з прав людини та Комітеті з прав людини, щодо використання міжнародного та порівняльного права прав людини. Працювала над багатонаціональним дослідженням злочинів проти честі з Центром ісламського та близькосхідного права при SOAS[9]. Була партнеркою у юридичній фірмі Dr. Kamal Hossain and Associates[10].

У липні 2018 року Рада ООН з прав людини призначила Хоссейн співголовою (разом з Девідом Крейном та Каарі Бетті Мурунгі) комісії з розслідування вбивства щонайменше 140 палестинців ізраїльською армією[9]. 2022 року призначена головою місії ООН з встановлення фактів насильства щодо жінок під час протестів в Ірані 2022 року[11].

Організації

Окрім BLAST, є членкою Виконавчого комітету правозахисної організації Ain o Salish Kendra, яка розташована в Даккі. Була членом правління Південноазіатського жіночого фонду. Також обіймала посаду комісара Міжнародної комісії юристів. Членка Комітету з прав людини Асоціації міжнародного права та Консультативного комітету Міжнародної жіночої коаліції з питань гендерної справедливості.

Нагороди та досягнення

2016 року Державний секретар США Джон Керрі визнав її найхоробрішою жінкою світу за «розширення прав і можливостей жінок і дівчат і надання голосу безголосим у Бангладеш завдяки невпинному правовому захисті»[12]. 2008 року Всесвітній економічний форум визнав її «молодим світовим лідером»[13], а 2007 року Азійське товариство назвало її «стипендіатом Азії 21», Нью-Йорк, США[14]. 2005 року ушанована нагородою Anannya Top Ten, а також нагородою для правників з прав людини від Комітету юристів з прав людини (нині Human Rights First).

Особисте життя

Одружена з британським правозахисником Девідом Бергманом[5][9][15], журналістом-розслідувачем, знаним своїми репортажами про воєнні злочини, скоєні під час Війни за незалежність Бангладеш[16].

Бібліографія

Книги та звіти

  • Handbook on Legal Remedies for Forced Marriage (2014)
  • Bangladesh UPR Forum's Submission to the Human Rights Council[9] (2009)
  • Human Rights in Bangladesh (2006-08)
  • Hossain, Sara, ред. (2005). 'Honour': Crimes, Paradigms and Violence Against Women. Zed Books. ISBN 978-1-84277-627-8.
  • Rights in Search of Remedies: Public Interest Litigation in South Asia[17] з Шадіном Маліком і Бушрою Муса (1996)

The Chittagong Hill Tracts, Bangladesh: On the Difficult Road to Peace (2003)

Статті

  • ‘Wayward Girls and Well Wisher Parents: Habeas Corpus, Women's Rights and the Bangladesh Courts’, in Forced Marriage (2010)
  • ‘Confronting Constitutional Curtailments: Attempts to Rebuild Independence of the Judiciary in Bangladesh’ in Handbook of Politics in South Asia (2010)
  • ‘South Asia’ with Iain Byrne in Social Rights Jurisprudence: Emerging Trends in International and Comparative Law (2008)
  • 'The Right to Marry' in Men's Laws, Women's Lives (2005)
  • 'Apostates, Ahmadis and Advocates: Uses and Abuses of Offences against Religion' in Warning Signs of Fundamentalism (2004-5)
  • 'Abduction and Forced Marriage: Rights and Remedies in Bangladesh and Pakistan' with Suzanne E. Turner, in International Family Law (2001)
  • 'Women's Reproductive Rights and the Politics of Fundamentalism: A View From Bangladesh' with Sajeda Amin, American University Law Review (1995)
  • 'Equality and Personal Laws in South Asia' in Human Rights of Women: National and International Perspectives (1994)

Примітки

  1. ↑ а б в https://bylc.org/summit2019/assets/brochure/summit2011.pdf
  2. ↑ BNWLA v. Govt. of Bangladesh & Ors (PDF). Bangladesh Legal Aid and Services Trust.
  3. ↑ Pelham, Lipika (18 грудня 2015). Bangladeshi lawyer takes aim at sexual violence by religious edict. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 грудня 2025.
  4. ↑ Desk, City (29 березня 2016). Sara Hossain wins 'Int'l Women of Courage Award'. The Daily Star (англ.). Процитовано 12 грудня 2025.
  5. ↑ а б Nurul Kabir to continue his defence on Dec 20. BDNews24. 1 грудня 2011. Процитовано 17 лютого 2013.
  6. ↑ Bergman, David (15 лютого 2013). My response to Tahmina Anam's article on 'Shahbag', 1971 war crimes trials in Bangladesh, and demands for hangings. Bangladesh Chronicle. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2013.
  7. ↑ Sons and daughters of political parents. Allvoices (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2013. Процитовано 12 грудня 2025.
  8. ↑ Two decades of Gono Forum. probenews.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 12 грудня 2025.
  9. ↑ а б в г д BNWLA v. Govt. of Bangladesh & Ors (PDF). Bangladesh Legal Aid and Services Trust.
  10. ↑ а б Administrator. Sara Hossain. www.khossain.com.
  11. ↑ Independent International Fact-Finding Mission on the Islamic Republic of Iran. OHCHR (англ.). Процитовано 12 грудня 2025.
  12. ↑ Remarks at the International Women of Courage Awards Ceremony. U.S. Department of State. Процитовано 12 грудня 2025.
  13. ↑ Wayback Machine (PDF). www3.weforum.org. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2025.
  14. ↑ Asia 21 Fellows, Class of 2008 | Asia Society. asiasociety.org (англ.). 25 липня 2017. Процитовано 12 грудня 2025.
  15. ↑ Bergman, David (15 лютого 2013). My response to Tahmina Anam's article on 'Shahbag', 1971 war crimes trials in Bangladesh, and demands for hangings. Bangladesh Chronicle. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2013.
  16. ↑ Rejoinder to 'SQ's relatives unperturbed'. bdnews24. 7 жовтня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
  17. ↑ (брит.). {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.