Тарабіла

?Тарабіла
Самець тарабіли
Самець тарабіли
Самиця тарабіли
Самиця тарабіли
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:Шама (Copsychus)
Вид:Тарабіла
Біноміальна назва
Copsychus fulicatus
(Linnaeus, 1766)
Ареал тарабіли та її підвидів
Ареал тарабіли та її підвидів
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Motacilla fulicata Linnaeus, 1766[2][3]
Saxicoloides fulicata (Linnaeus, 1766)
Sylvia cambaiensis (Latham, 1790)
Thamnobia cambaiensis (Latham, 1790)
Thamnobia fulicata (Linnaeus, 1766)
Sylvia ptymatura[4]
Посилання
Вікісховище:Copsychus fulicatus
Віківиди:Copsychus fulicatus
МСОП:22710023

Тарабі́ла[5] (Copsychus fulicatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає на Індійському субконтиненті[6].

Опис

Самець тарабіли (штат Андгра-Прадеш, Індія)
Самець тарабіли
Самець тарабіли

Довжина птаха становить 19 см, враховуючи хвіст довжиною 6-8 см. Представники північних популяції є більшими, ніж птахи з Південної Індії або Шрі-Ланки. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, на плечах у них білі плями або смуги. У північних популяцій верхня частина тіла має коричнюватий відтінок, у південних популяцій — чорний. Нижні покривні пера хвоста каштанові, помітні, оскільки птах часто тримає довгий хвіст направлений догори. У самиць верхня частина тіла коричнева, білі плями на плечах відсутні. Нижня частина тіла сірувата, гузка каштанова, блідіша, ніж у самців. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак горло у них плямисте.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис тарабіли до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з Філіппін, як він помилково вважав (наразі типовою місцевістю птаха вважається Пудучеррі в Південній Індії[7]). Він використав французьку назву Le grand traquet des Philippines та латинську назву Rubetra Philippensis Major[8]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[9]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була тарабіла, для якої Лінней придумав біномінальну назву Motacilla fulicata[10]. Тарабілу тривалий час відносили до монотипового роду Saxicoloides, однак за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень цей вид був переведений до роду Шама (Copsychus)[11][12][13]

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:[14]

Поширення і екологія

Тарабіли мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш і на Шрі-Ланка. Бродячі птахи спостерігалися в Афганістані і на Мальдівах. Тарабіли живуть у відкритих, кам'янистих місцевостях, порослих травою і чагарниками, в рідколіссях, на висоті до 1600 м над рівнем моря. Часто зустрічаються в посушливих регіонах, уникають густих лісів і районів, де випадає велика кількість опадів. Живляться переважно комахами[16], іноді також дрібними амфібіями і ящірками[17].

Сезон розмноження триває з грудня по вересень, пік гніздування на півночі Індії припадає на червень, на півдні Індії трохи раніше. На Шрі-Ланці гніздування триває з березня по червень і з серпня по вересень. В цей час самці співають і демонструють самицям свої довгі хвости, розправляючи їх[18][19]. Тарабіли гніздяться в тріщинах серед скель, в будівлях або в дуплах дерев[20]. Гнізда встелюють шерстю, іноді також зміїною шкірою[21][22]. В кладці 3-4 білих, іноді з зеленуватим або рожевуватим відтінком яйця[23], поцяткованих коричнюватими або червонувато-коричневими плямками, розміром 19-21×14-16 мм[24]. Інкубаційний період триває 10-12 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Copsychus fulicatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 листопада 2022
  2. ↑ Linnaeus (1766). Systema Naturae i:336 (Ceylon).
  3. ↑ Baker, E C Stuart (1921). A hand-list of genera and species of birds of the Indian Empire. J. Bom. Nat. Hist. Soc. 27 (1): 87.
  4. ↑ George Robert Gray (1855). Catalogue of the Genera and Subgenera of Birds Contained in the British Museum. British Museum Natural History. с. 36.
  5. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  6. ↑ Rasmussen PC; Anderton, JC (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 396.
  7. ↑ Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World. Т. 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 133—134.
  8. ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 444—446, Plate 23 fig 2.
  9. ↑ Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 02 липня 2022.
  10. ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 336.
  11. ↑ Sangster, G.; Alström, P.; Forsmark, E.; Olsson, U. (2010). Multi-locus phylogenetic analysis of Old World chats and flycatchers reveals extensive paraphyly at family, subfamily and genus level (Aves: Muscicapidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 57 (1): 380—392. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.008. PMID 20656044.
  12. ↑ Zuccon, D.; Ericson, P.G.P. (2010). A multi-gene phylogeny disentangles the chat-flycatcher complex (Aves: Muscicapidae). Zoologica Scripta. 39 (3): 213—224. doi:10.1111/j.1463-6409.2010.00423.x. S2CID 85963319.
  13. ↑ Voelker, Gary; Peñalba, Joshua V.; Huntley, Jerry W.; Bowie, Rauri C. K. (1 квітня 2014). Diversification in an Afro-Asian songbird clade (Erythropygia–Copsychus) reveals founder-event speciation via trans-oceanic dispersals and a southern to northern colonization pattern in Africa. Molecular Phylogenetics and Evolution. 73: 97—105. doi:10.1016/j.ympev.2014.01.024. PMID 24508703.
  14. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 листопада 2022.
  15. ↑ Majumdar, N (1980). Occurrence of the Bengal Black Robin, Saxicoloides fulicata erythrura (Lesson) [Muscicapidae: Turdinae], and the Assam Purple Sunbird, Nectarinia asiatica intermedia (Hume) [Nectariniidae] in Orissa State. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 334.
  16. ↑ Bharos, A. M. K. (1997). Indian Robin Saxicola fulicata foraging in the light of fluorescent lamps. Journal of the Bombay Natural History Society. 94: 571.
  17. ↑ Sivasubramanian, C (1991). Frog and lizard in the dietary of the Indian Robin Saxicoloides fulicata (Linn.). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 88 (3): 458.
  18. ↑ Thyagaraju, A. S. (1955). The courtship (?) display of the Blackbacked Indian Robin [Saxicoloides fulicata (Linn.)]. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 53 (1): 129—130.
  19. ↑ Kumar, A (2012). Breeding biology of Indian Robin Saxicoloides fulicata in northern India (PDF). J. Exp. Zool. India. 15 (1): 57—61.
  20. ↑ Shanbhag, AB; Gramopadhye, A (1996). Peculiar nesting site and some observations on the breeding behaviour of Indian Robin Saxicoloides fulicata Linn. Newsletter for Birdwatchers. 36 (1): 3—5.
  21. ↑ Strecker, John K (1926). On the use, by birds, of snakes' sloughs as nesting material (PDF). The Auk. 43 (4): 501—507. doi:10.2307/4075138. JSTOR 4075138.
  22. ↑ Beavan, RC (1867). Notes on various Indian birds. Ibis. 3 (12): 430—455. doi:10.1111/j.1474-919X.1867.tb06443.x.
  23. ↑ Oates, E. W. 1890 (1889–98). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 2. Taylor and Francis London. с. 115.
  24. ↑ Oates, E W (1905). Catalogue of the collection of birds' eggs in the British Museum. Т. 4. с. 151—153.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.