АНТ-13
| АНТ-13(И-8) | |
|---|---|
.jpg) | |
| АНТ-13 | |
| Призначення: | Винищувач-перехоплювач |
| Перший політ: | 12 листопада 1930 |
| Знятий з озброєння: | квітень 1932  |
| Розробник: | ЦАГІ |
| Всього збудовано: | 1 |
| Конструктор: | А. М. Туполєв П. Й. Сухий |
| МШ біля землі: | 303 км/год |
| МШ на висоті: | 313 км/год |
| Дальність польоту: | 490 км |
| Практична стеля: | 8500 м |
| Швидкопідйомність: | 8,2 хв м/с |
| Довжина: | 6,7 м |
| Висота: | 2,73 м |
| Розмах крила: | 9,03 м |
| Площа крила: | 20,7 м² |
| Порожній: | 980 кг |
| Двигуни: | 1 × Curtiss V-1570 |
| Гарматне озброєння: | 2 × 7,62-мм кулеметів КП-1 |
АНТ-13 у Вікісховищі | |
АНТ-13 (И-8 з рос. «Истребитель восьмой») — проєктний винищувач-перехоплювач, біплан. Створений у Конструкторській бригаді Павла Сухого під загальним керівництвом Андрія Туполєва. Перший політ здійснив у 1930 році.
Історія
Створення АНТ-13 не є типовим для КБ Туполєва. Після завершення конструювання АНТ-12 інженер В.М Родіонов запропонував на основі відкладеного проєкту створити винищувач в порядку громадської ініціативи. Кожен з учасників витратив 70 годин власного часу для втілення проєкту[1]. Через ініціативу Родіонова, в самому КБ, він мав назву «Громадський літак» (з рос. «Общественный самолёт»). Ця особливість вплинула на те, що АНТ-13 не включили в плани проєктного будівництва. Незважаючи на відсутність в планах, в грудні 1929 року, УВПС (Управління Військово-повітряних сил) надало ТТВ (тактико-технічні вимоги). Літак мав досягати швидкість в 310 км/год на висоті 5000 м, швидкість приземлення — не більша за 100 км/год, «стеля» — 8500 м, час набору висоти 5000 м — 6-7 хв. Окрім свого основного призначення, АНТ-13 мав роль експериментального зразка, в його конструкції вперше застосували неіржавну сталь.[2]
Керівництво у створенні АНТ-13 Туполєв довірив П. О Сухому.
Прототип був завершений у листопаді 1930 року, перший політ був здійсненим М. М. Громовим 12 листопада того ж року. Характеристики літака виявилися незадовільними, спроби модифікації та покращення тривали аж до 1932 року. У результаті було ухвалене рішення не конструювати нові екземпляри.[3]
На державні іспити літак не передавали, основною причиною послужило те, що влада вирішила не закуповувати двигуни Curtiss V-1570, альтернативи яким не було знайдено.
Тактико-технічні характеристики[4]
Технічні характеристики
- Екіпаж: 1 пілот
- Довжина: 6,7 м
- Висота: 2,73 м
- Розмах крила: 9,03 м
- Площа крила: 20,7 м²
- Маса нетто: 980 кг
- Двигун: 1 × Curtiss V-1570
- Потужність: 1 × 700 к.с.
Льотні характеристики
Швидкість
- Біля землі: 303 км/год
- В небі (3600 м): 313 км/год
- Швидкість приземлення: 118 км/год
Політ
- Практична дальність: 490 км
- Максимальна висота: 8500 м
- Час набору висоти (5000 м): 8,2 хв
Озброєння
- Стрілецько-гарматне: 2 × 7,62-мм кулеметів КП-1
Примітки
- ↑ Shavrov, V. B. (2002). Istorii︠a︡ konstrukt︠s︡iĭ samoletov v SSSR do 1938 g. (вид. Izd. 5-e, ispr). Moskva: "Mashinostroenie". ISBN 5-217-03112-3. OCLC 55871479.
- ↑ B., Šavrov, Vadim (2002). История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. "Mašinostroenie". ISBN 5-217-03112-3. OCLC 237673850.
- ↑ Lennart, Andersson (1997). Soviet aircraft and aviation, 1917-1941 (English) . Putnam. с. 316. ISBN 0 85177 859 3.
- ↑ Gunston, Bill (1995). The Encyclopedia of Modern Warplanes. Barnes & Noble.
