Буча

Буча
Герб Бучі Прапор Бучі
Бучанський міський парк
Основні дані
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський район
Тер. громада	Бучанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32080070010087821
Засноване	—
Перша згадка	1630
Облікова картка	Буча
Статус міста	з 9 лютого 2006 року
Населення	▲37 321 особа (01.01.2022)[1]
Агломерація	Київська
Площа	26,57 км²
Поштові індекси	08292—08295
Телефонний код	+380-4597
Координати	50°32′47″ пн. ш. 30°14′6″ сх. д. / 50.54639° пн. ш. 30.23500° сх. д. / 50.54639; 30.23500
Водойма	річки Буча, Рокач
Назва мешканців	буча́нець буча́нка буча́нці
Міста-побратими	Ковель, Тячів Тушин, Пщина Буча Бергамо Кашкайш[2] Кавадарці [3]
День міста	13 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Буча
До обл./респ. центру
- залізницею	30 км
До Києва
- залізницею	30 км
Міська влада
Рада	Бучанська міська рада
Вебсторінка	Офіційний сайт міста Бучі.
Міський голова	Анатолій Федорук
Буча у Вікісховищі Карта Буча

Бу́ча (МФА: [ˈbut͡ʃɐ] ( прослухати)) — місто України, адміністративний центр Бучанської міської громади й Бучанського району Київської області^[4]. Виникло, як полустанок Буча поруч із селом Яблунька у 1901 році під час будівництва Києво-Ковельської залізниці^[5].

До 9 лютого 2006 року Буча мала статус селища міського типу і перебувала у складі Ірпінської міської ради. Згідно з Постановою Верховної Ради України № 3434-IV, населеному пункту було надано статус міста (рішення набуло чинності 1 січня 2007 року), а згодом — статус міста обласного значення. Новий етап розвитку розпочався у 2020 році в межах адміністративно-територіальної реформи, коли Буча стала адміністративним центром новоствореного Бучанського району, що об'єднує 12 громад.

Бучанська територіальна громада створена 12 червня 2020 року та складається з 14 населених пунктів. Адміністративний центр – місто Буча. Окрім неї до громади входять ще 13 населених пунктів – Ворзель і Бабинці, Блиставиця, Мироцьке, Здвижівка, Луб’янка, Буда-Бабинецька, Гаврилівка, Тарасівщина, Синяк, Раківка, Вороньківка, Червоне.

Всі ці населені пункти об’єднані у 8 старостинських округів, які очолюють старости.  

День міста в Бучі відзначається 13 вересня.

Під час російського вторгнення в Україну у лютому-березні 2022 року російські окупанти здійснили в Бучі масове вбивство цивільного населення, відоме як Бучанська різанина. 24 березня 2022 року Указом Президента України, з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії РФ проти України, місту Буча присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України»^[6][7].

Місто Буча розташоване в Київській області за 25 км на захід від Києва в лісовій зоні. Територія, підпорядкована Бучанській міськраді в межах міста, — 2658,1362 га^[8].

Межує з містом Ірпінь, селищами Ворзель, Гостомель, селами Михайлівка-Рубежівка, Блиставиця, Мироцьке. Місто лежить між невеликими річками Бучею та Рокачем — лівими притоками річки Ірпінь.

Місто включає в себе великий Бучанський міський парк з озером Паркове, площею 52 га, третина території міста розташована в лісопарковій зоні^[8].

Зі сходу на захід центром міста пролягає автошлях міжнародного значення М07 (Київ — Ковель. Через південну частину міста пролягає залізниця Київ — Коростень^[8]. У місті розташована залізнична станція Буча та 2 зупинних пункти: Склозаводська та Лісова Буча.

Частинами міста, назви яких склалися історично, є Баланівка, Лісова Буча (Бучанка), Мельники́, Склозавод, Яблунька, Ястремщина.

За поясненнями бучанського краєзнавця Анатолія Зборовського, назва міста походить від назви однойменної річки, яка у давнину не була такою спокійною й тихою, як нині — колись вона здіймала бучу (буча — корінна вода, яка піднімається в річці під час скресання криги до меженя, бучадити — піднімати рівень води вище меженя, бучала — вир або залита водою глибока яма). Логічно припустити, що назва річки походить від нуртування води, а не від людського галасу.

Уперше в письмових джерелах топонім «Буча» згадується в 1630 році в стосунку до села Яблунька, що розташувалось на лівому березі річки Буча. Належало воно польському шляхтичеві Ю. Лясоті, який отримав ці землі від графа Миколи Потоцького за героїзм на військовій службі. Землі обробляли місцеві селяни: вирощували жито, пшеницю, гречку, овочі. Наприкінці XIX століття землі перейшли у володіння поміщиків Красовського, Пеховського та Сагатовського.

1868 року син Северина Сагатовського побудував неподалік від села Яблунька цегельний завод, який свого часу був найбільшим підприємством цього краю. Цеглу виробляли дуже високої якості з особистим клеймом «Яблунька». Вона була відома не тільки в Україні, а й за кордоном. А ще на власні кошти він побудував для дітей селян школу, де зараз знаходиться міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Яблунька описана у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, виданому 1882 року^[9].

Пан Красовський побудував на території Бучі крохмально-паточний завод, а поряд облаштував два водоймища, з'єднані шлюзом. Підприємство працює й нині, а на мальовничих озерах відпочивають жителі міста.

Селище Буча виникло навколо полустанку Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці у 1898 році й швидко розбудовувалось, завдячуючи мальовничій місцевості навколо.

На початку XX століття Буча була дачною місцевістю завдяки мішаному лісу, де переважала сосна, чистому повітрю, відсутності туманів та проточному ставку для купання. Дачні ділянки були розташовані поблизу вокзалу. На станції був лікарський кабінет Південно-Західних залізниць. Найближча аптека знаходилася у Гостомелі. Там же знаходилася і поліцейська дільниця.

Власником ставка був поміщик В. І. Красовський, який дозволяв там купатися, кататися на човні і вудити рибу. Рибу також ловили в річках Рокач, Буча та Ірпінь. В лісі полювали на вальдшнепів, тетеруків, зайців і дрібну дичину.

Вода була кринична. Молочні продукти доставлялися з найближчих сіл і Гостомеля. Вартість найму однієї кімнати на літній сезон у 1909 році становила 35-50 карбованців, а двох кімнат з кухнею і верандою — 70-100 карбованців, дачі (три кімнати, кухня, льох) по Логгіновській вулиці — 150 карбованців, дачі (чотири кімнати, великий передпокій, кухня і веранда) по Семафорній вулиці (тепер Ватутіна) — 250 карбованців. Ділянки землі з лісом для будівництва дач і підприємств коштувала від 10 копійок до 1 карбованця за квадратний сажень (4,55 м²).

У Бучі діяло товариство благоустрою, головою якого був Семен Олександрович Борзяковський. Завдяки цьому товариству у Бучі з березня 1909 року розпочав функціонувати базар.

Через станцію Буча за добу проходило до 12 пар пасажирських поїздів. Квиток від Києва у вагоні II класу коштував 56 копійок, III класу — 32 копійки. Місячні проїзні квитки коштували відповідно 14 і 8 карбованців. Час проїзду з Києва до Бучі становив від 45 хвилин до 1 години^[10]

В ході Української революції територія Бучі стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Київ. Під час Першої радянсько-української війни опиняється під контролем більшовиків, але згодом деокуповується українською владою в ході контрнаступу. З утворенням Української Держави на чолі з Павлом Скоропадським стає частиною Київської губернії. У ході Другої радянсько-української війни остаточно опиняється під контролем більшовиків.

27 лютого 1932 року, за новим адміністративно-територіальним поділом, Буча увійшла до Київської області. У 1938 році отримала статус селища міського типу.

У роки Другої світової війни, під час підготовки до визволення Києва від німецьких військ, у грудні 1943 року у Бучі розташувався командний пункт Першого Українського фронту на чолі з генералом армії М. Ватутіним.^[11]

У 1950-х роках в Бучі активно розвивається економіка та соціальна сфера: так, станом на початок 1951 року там діяли великі механізовані торфорозробки, лісопильний завод, скляний завод, крохмало-паточний завод, середня школа, «Зелений театр» на 500 місць та кінотеатр. У 1969 році чисельність населення склала 17 000 мешканців.

У 2001 році затверджено герб і прапор Бучі, створено дитячу школу мистецтв і дитячо-юнацьку спортивне школу, відзначено 100-річний ювілей Бучі, відкрито стадіон «Ювілейний», реконструйовано залізничний вокзал. Наступного року відкривається новий ринок, відремонтовано відділ зв'язку. У 2003 році створено газету «Бучанські новини», встановлено два світлофори, відкрито медико-соціальний центр та благодійну їдальню. У 2004 проводиться реконструкцію привокзальної площі, парку «Слави», відкрито кіно-мистецький комплекс «Акваріус», перший «Еко-маркет», монумент загиблим в Афганістані. Наступного року побудовано 18 сучасних дитячих та 11 спортивних майданчиків, три вуличних тренажерних майданчики, з'явилася центральна площа — Київська, дитяча школа мистецтв перейшла в нове приміщення. У 2006 році відремонтовано центральний будинок культури, збудовано естраду в парку відпочинку, відкрито пам'ятний знак та парк, присвячений трагічним подіям на Чорнобильській АЕС.

2006—2007 — з 9 лютого 2006 року (чинність з 1 січня 2007 р.) Буча отримала статус міста^[12]. У 2007 році відкрито відділ освіти, проведено капітальний ремонт ЗОШ № 4, відкрито Управління праці і соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, започатковано проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю «Прем'єра пісні», відкрито підземний перехід під трасою М07. У 2008 році проведено капітальний ремонт ЗОШ № 3, відкрито торговельний комплекс «Буча-Пасаж», започатковане традиційне свято «Освітянські обрії». 2009 — відкрито дитячий садочок «Капітошка», капітально відремонтовано дитячі садочки «Козачок» та «Сонячний», відкрито стадіон «Меліоратор», у святі першого дзвоника взяв участь Президент України Віктор Ющенко, встановлено скульптури з пісковика у скверах міста, відкрите кафе «Казка».

2010 року створене Управління пенсійного фонду України у місті Буча, відкрито торговельний центр «Модуль», відкрито муніципальну школу тенісу, відкрито погруддя та парк Тараса Шевченка. У 2014  році міський голова Бучі Київської області Анатолій Федорук посів друге місце у «Рейтингу міських голів» — дослідження, яке було проведено науковцями Київського національного університету імені Тараса Шевченка^[13]. При цьому було відмічено високі показники Бучі за рівнем комфортності життя, народжуваності, спорудженню міських парків, низький рівень смертності, захворювань на туберкульоз та онкологічні хвороби. Того ж року було відкрито площу Героїв Майдану^[14].

3 липня 2015 року, на виконання Закону України про декомунізацію, рішенням сесії Бучанської міської ради перейменовано вулиці міста, які пов'язані яким-небудь чином з комунізмом, нацизмом, тоталітарним режимом та історією Росії^[15]. У 2016 році було відкрито набережну у Бучанському міському парку і амбулаторію загальної практики сімейної медицини з денним стаціонаром^[16]. У 2017 відкрито дитячий садочок «Перлинка»^[17] Наступного року відкрито станцію очищення та знезалізення води^[18]

У 2019 році відкрито новий корпус для початкових класів у ЗОШ № 3^[19]. Також відкрито нову амбулаторію по вулиці Бориса Гмирі, 11/5^[20], наступного року відкрито гімназію на 800 учнів, кафе McDonald's, два супермаркети — Novus та АТБ, збудовано сквер козацького побуту у межах вулиць Шевченка та Революції. У 2021 році відкрито два торговельні центри — Avenir Plaza та Retail Park Bucha, супермаркет АТБ, реконструйовано фонтан у центрі міста, відкрито спорткомлекс біля ЗОШ №2 ("Академія спорту").

17 липня 2020 року Буча стала адміністративним центром Бучанського району — одним з 7 нових районних адміністративних центрів Київської області, що об'єднав 12 громад: Білогородську сільську, Бородянську селищну, Борщагівську сільську, Бучанську міську, Вишневу міську, Гостомельську селищну, Дмитрівську сільську, Ірпінську міську, Коцюбинську селищну, Макарівську селищну, Немішаївську селищну, Пісківську селищну.^[21]

24-25 лютого 2022 року під час намагання захоплення російськими окупантами аеропорту «Антонов» у Гостомелі від боїв у Бучі постраждали перші будинки.

27-28 лютого відбувся перший бій за місто, в результаті якого колону російської техніки було розбито вщент на вулиці Вокзальній, що з’єднує Бучу з Ірпінем. Українські збройні формування і містяни не пустили в бік Києва до Бучі російських окупантів^[22]. 3 березня 2022 року росіяни розпочали спецоперацію з захоплення міста, завівши колони військової техніки з трьох боків. 5 березня окупаційні війська закріпилися та увійшли до будівлі Бучанської міської ради. 6 березня російські війська активізували обстріл міста, убивши незліченну кількість мирних жителів. У міськраді повідомили, що мирні жителі сховалися в підвалах і що місто не могло отримати гуманітарну допомогу через постійні артилерійські обстріли^[23][24]. 10-14 березня місцева влада повідомила про організовану евакуацію населення^[25], проте окупанти перешкоджали вивезенню людей^[26]. Місто перебувало у тимчасовій окупації 28 днів. 31 березня 2022 року місто було звільнено від російських окупантів. Після звільнення Бучі були виявлені ознаки російських воєнних злочинів, зокрема масових убивств та страт цивільного населення.

3 квітня міністр МЗС України Кулеба закликав Міжнародний кримінальний суд та міжнародні організації приїхати до Бучі та інших міст і селищ Київщини для збору доказів вчинення росіянами воєнних злочинів і злочинів проти людяності^[27][28]. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш виступив за проведення незалежного розслідування масових убивств цивільних осіб у Бучі та притягнення винуватців до відповідальності^[29]. Аналіз супутникових знімків The New York Times спростовує твердження Росії про те, що вбивство мирних жителів у Бучі, передмісті Києва, сталося після того, як солдати РФ покинули місто^[30]. Журналісти-розслідувачі Bellingcat розвінчали спроби росії перекрутити трагічні події у Бучі на Київщині^[31][32]. За даними, опублікованими 7 квітня, 90 % жертв серед мирних жителів міста загинули внаслідок розстрілів росіянами^[33].

Під час повномасштабного вторнення у Бучанській громаді було пошкоджено понад 3000 об’єктів інфраструктури. З них 90% – житловий фонд.

Вулиця Вокзальна стала однією з найбільш зруйнованих вулиць у місті. Тут 27 лютого 2022 року ЗСУ знищили російську військову колону, що рухалася на Київ. До першої річниці звільнення Бучі тут відремонтували 110 будинків, 12 з яких побудували з нуля.

Крім того, внаслідок активних бойових дій, російські війська зруйнували більшість обʼєктів інфраструктури: електроопори, комунікації, дорожнє покриття.

Завдяки, фінансуванню місцевого та державного бюджету, меценатів та благодійників станом на 1 січня 2024 року 57% пошкоджених обʼєктів вже відбудовано.

Відновлено та відкрито обидва супермаркета «Novus», а згодом і McDonald's.

Станом на лютий 2026 року в Бучанській громаді за сприяння міської ради повністю або частково відновлено 2 448 об’єктів, що зазнали руйнувань. Серед них:^[21]

• багатоповерхові житлові будинки — 331 об'єкт;
• приватні садиби — 2 055 будинків;
• об’єкти соціальної інфраструктури — 62 одиниці.

Станом на 1875 рік у селі Яблунька (історичний попередник Бучі) мешкала 451 особа православного сповідання^[34]. Станом на 1900 рік у Яблунці нараховувалося 148 подвір'їв, проживало 825 осіб, з яких чоловіків — 397, жінок — 428^[35]. 1917 року в Бучі постійно мешкало близько 3000 осіб.

Станом на 1 лютого 2026 року чисельність зареєстрованого населення міста Буча становить 49 287 осіб, з яких 9 795 осіб мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Загальна чисельність населення Бучанської міської територіальної громади станом на цю ж дату становить 69 524 особи. Кількість зареєстрованих ВПО в межах громади складає 11 583 особи.

Демографічний розподіл постійних мешканців:

• Чоловіки — 25 302 особи;
• Жінки — 32 281 особа;
• Діти віком до 14 років — 8 987 осіб;
• Діти віком 15–17 років — 2 292 особи;
• Особи працездатного віку — 33 008 осіб;
• Пенсіонери — 13 296 осіб.

Враховуючи внутрішньо переміщених осіб, загальне співвідношення станом на лютий 2026 року становить:

• Чоловіки — 29 935 осіб (+3 %);
• Жінки — 38 770 осіб (+3,1 %).

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[36]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	24936	88.18%
російська	3206	11.34%
білоруська	65	0.23%
вірменська	12	0.04%
румунська	8	0.03%
болгарська	6	0.02%
інші/не вказали	46	0.16%
Усього	28279	100%

Російське вторгнення в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більшість населення почали спілкуватися українською мовою.

Бучанська міська рада VI скликання провела своє перше засідання 10 листопада 2010 року. До складу ради входять 35 депутатів — представники семи політичних партій. Голова Бучанської міської ради — Федорук Анатолій Петрович.

У листопаді 2020 року Анатолій Федорук переобрався на посаду Бучанського міського голови. За чинного мера проголосували 8 867 городян, або 52,59% від загальної кількості виборців, що взяли участь в голосуванні^[37].

Бучанська міська рада VIII скликання складається з 32 депутатів з шести фракцій^[38].

За даними Головного управління Державної податкової служби у Київській області, станом на лютий 2026 року в Бучанській міській територіальній громаді спостерігається стійке зростання ділової активності та зміцнення фінансової бази.

Кількість зареєстрованих платників податків у громаді становить:

• Фізичні особи-підприємці (ФОП) — 5 491 особа (зростання на 3,76 % порівняно з аналогічним періодом 2024 року). Частка ФОП, які фактично сплачують податки, становить 73,5 % (+0,9 %).
• Юридичні особи — 2 637 одиниць різних форм власності (зростання на 5,56 % порівняно з 2024 роком). Частка активних платників податків серед них складає 27,5 % (+1,6 %).

Показники прибутковості місцевого бізнесу демонструють позитивну динаміку: кількість прибуткових юридичних осіб зросла на 17,5 %, а ФОП — на 9,4 %. Кількість збиткових підприємств скоротилася на 1,7 % і становить 117 юридичних осіб.

За підсумками 9 місяців 2025 року сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від суб'єктів господарювання громади склала:

• від юридичних осіб — 834,2 млн грн (збільшення на 51,1 %);
• від фізичних осіб-підприємців — 224,3 млн грн (збільшення на 35,9 %).

1998 року бюджет Бучі становив 648 тис. гривень. За 10 років бюджет міста виріс більше як у 100 разів. Так, загальний обсяг доходів міського бюджету Бучі на 2010 рік був запланований у сумі — 74,2 млн грн. Загальний обсяг видатків бюджету Бучі на 2010 рік запланований у сумі 74,2 млн грн., у тому числі бюджет розвитку — 5,69 млн грн. Кошти на реалізацію місцевих програм заплановані на суму 2,331 млн грн^[39]. За 9 місяців 2010 платники податків Бучі сплатили 30,7 млн грн. податків^[40].

За весь 2010 рік до загального фонду бюджету (без урахування трансфертів з державного бюджету) надійшло 29,5 млн гривень при плані 27,9 млн гривень. Приріст до 2009 становив 27,9 %^[41]

У 2019 році бюджет міста становив 524 мільйони 896 тисяч 733 гривень^[42].

Загальний обсяг доходів місцевого бюджету Бучанської міської ради за 2021 рік склав 1,1 млрд.грн, у тому числі бюджет розвитку – 520,3 млн.грн. До загального фонду бюджету (без урахування трансфертів з державного бюджету) надійшло 524,2 млн гривень при плані 492,3 млн.^[43].

Економічний потенціал Бучанської міської територіальної громади становлять підприємства приладобудівної та деревообробної промисловості, логістичні центри, будівельні та транспортні організації.

Станом за 2020 рік обсяг реалізованих товарів і послуг по м. Буча склав понад 4,6 млрд. грн, що на 49 % вище за показник 2019 року та становить 0,8% від загального обсягу реалізованої продукції в Київській області.

До найпотужніших промислових підприємств Бучанської міської територіальної громади відносяться:

• ПрАТ «Меліоратор»,
• Державне підприємство «АНТОНОВ»,
• Приватне підприємство «Автомагістраль»,
• Бучанський тарний завод,
• ТОВ НВП «Мадек»,
• Приватне підприємство «Деліція»,
• Група компаній ЮТЕМ,
• Виробничий кооператив «Агробудпостач», та його дочірнє підприємство АТП «Транском»,
• ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна»,
• Екологічна компанія «Рада»,
• Поліграфічний виробничо-адміністративний комплекс видавничого дому «АДЕФ-Україна»^[44].

Станом на 2020 рік не діють:

• Комунальне підприємство Київської обласної ради «Обласний лісгосп» (розташоване по вул. Полтавській, 4)^[45][46][47]
• Бучанський завод склотари;
• Бучанський млин-хлібокомбінат.

На території міста розташована залізнична станція Буча та 2 зупинних пункти — Лісова Буча та Склозаводська. Приміським електропоїздом можна потрапити в Київ, Малин, Тетерів, Ірпінь, Клавдієво, Коростень тощо.

На території громади функціонує комунальне підприємство «Бучатранссервіс» — муніципальне підприємство, що здійснює пасажирські автомобільні перевезення на території Бучанської міської територіальної громади Київської області.

Підприємство засноване у 2023 році рішенням Бучанської міської ради як перший муніципальний перевізник громади. Запуск автобусного сполучення за новими маршрутами відбувся у травні 2023 року.

Юридична адреса підприємства: Україна, 08292, Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Євгена Гребінки, 2Г. Директор — Жеребілов Ігор Миколайович.

Основною діяльністю КП «Бучатранссервіс» є забезпечення регулярного транспортного сполучення між населеними пунктами громади, організація пільгових перевезень та створення доступного транспортного середовища для маломобільних груп населення.

Станом на кінець 2024 року рухомий склад підприємства налічує 19 низькопідлогових автобусів, з яких:

• 16 — європейського виробництва (MAN, Mercedes-Benz, Solaris, SOR);
• 3 — українського виробництва (ISUZU).

Автобуси європейського виробництва були передані місту Буча містами-побратимами Бергіш-Гладбах і Дрезден (Німеччина). Усі транспортні засоби обладнані пандусами, місцями для осіб з інвалідністю та дитячих візків, системами GPS-моніторингу, валідаторами електронної оплати проїзду та відеоспостереженням.

Маршрутна мережа підприємства складається з чотирьох приміських маршрутів загальною протяжністю понад 200 км. Вони сполучають місто Буча, селище Ворзель і старостинські округи Бучанської громади, а також забезпечують підвезення пасажирів до залізничних станцій. Окремо функціонує безкоштовний соціальний маршрут «Буча — Lavina Mall».

Окрім регулярних пасажирських перевезень, КП «Бучатранссервіс» здійснює організоване підвезення дітей до закладів загальної середньої освіти. Щоденно шкільними автобусами користуються понад 300 учнів із різних мікрорайонів міста Буча. Перевезення здійснюються на безоплатній основі.

Курсують маршрутні таксі № 381 (до станції метро Академмістечко), 421 (до станції метро Героїв Дніпра), 423 (до станції метро Святошин). Також є місцеві маршрутні таксі: № 352(18д) «Буча-Ірпінь», № 343 (3) «Буча (Тарасівський мікрорайон) — Ірпінь», № 361 (2) «Буча-Мироцьке», № 362 (14) «Буча-Гостомель», № 323 (15) «Буча-Блиставиця», № 331 (23) Буча - Гаврилівка, № 338 (16) Буча - Гостомель та інші. Обслуговуванням усіх таксомоторних маршрутів займається ТОВ «Ірпінське АТП 13250». Рухомий склад представлений автобусами Рута, Богдан А091 та А092, ЗАЗ А07А.

У Бучі діє шість автогаражних кооперативів.

У місті налічується близько 100 вулиць і провулків, два бульвари й одна площа. Основними вулицями Бучі є Вокзальна, Шевченка та Нове шосе. Вулиці Шевченка та Нове шосе є частиною так званої «Варшавки» — М07 автошляху загальнодержавного значення Київ — Ковель. На вулиці Нове шосе знаходиться перший і єдиний підземний пішохідний перехід на весь автошлях «Київ — Ковель — Ягодин». 9 вересня 2010 року після реконструкції відкрито мостовий перехід через річку Ірпінь у Мостищі — поблизу місця, де сполучаються території Гостомеля, Ірпеня та Бучі.

У Бучі діють міські відділення поштового зв'язку:

• «Буча» Відділення «Буча-вузол» Київського Центру поштового зв'язку № 1 (вул. Володимира Вернадського, 20), поштовий індекс 08292^[48]
• «Буча-1» Київського Центру поштового зв'язку № 1 (вул. Тарасівська, 23), поштовий індекс 08293^[49]
• «Буча-2» Київського Центру поштового зв'язку № 1 (вул. Склозаводська, 3), поштовий індекс 08294^[50]
• «Буча-3» Київського Центру поштового зв'язку № 1 (вул. Яблунська, 203Б), поштовий індекс 08295^[51]
• «Буча-4» Київського Центру поштового зв'язку № 1 (вул. Бориса Гмирі, 2А), поштовий індекс 08297^[52]

Також у місті є 8 відділень приватного поштового оператора «Нова пошта»,^[53] та одне — поштового оператора «Делівері»^[54].

Завдяки стратегічному розташуванню на автомагістралі М07 (Київ — Ковель) та близькості до столиці, Бучанська громада є потужним регіональним торговельним вузлом. Ринок торгівлі представлений сучасними ТРЦ, мережевими гіпермаркетами та розвиненою сферою громадського харчування.

Торговельно-розважальні центри:

• ТРЦ «Avenir Plaza» (відкритий у 2021 році) — сучасний центр на бульварі Леоніда Бірюкова. Включає якірний супермаркет «Сільпо», кінотеатр мережі «Filmax», фітнес-клуб «Fitness Continent» та зону фуд-корту.
• Retail Park Bucha — спеціалізований торговельний парк на виїзді з міста, що об’єднує магазини електроніки, одягу та товарів для дому великих міжнародних і національних мереж.
• ТЦ «Буча-Пасаж» — центральний торговельний вузол міста, розташований поблизу залізничного вокзалу, орієнтований на дрібногуртову торгівлю та послуги.
• ТК «Варшавський» — торговельний комплекс, що обслуговує мешканців прилеглих мікрорайонів уздовж траси.

У місті представлена більшість провідних ритейл-мереж України:

• Будівельні товари: Найбільшим об’єктом є ТЦ «Епіцентр» (реконструйований у 2020 році на базі колишнього ТЦ «Модуль»). Під час повномасштабного російського вторгнення у 2022 році торговельний центр був повністю зруйнований внаслідок бойових дій та пожеж. Станом на 2025–2026 роки триває масштабна відбудова об'єкта за оновленим сучасним проєктом, що має на меті відновити повний спектр забезпечення громади товарами для будівництва та дому.
• Продовольчий ритейл: «Novus» — великий гіпермаркет з власним логістичним центром; «АТБ-Маркет» — мережа представлена кількома об’єктами, зокрема новими магазинами «чорного» формату з оновленим дизайном та розширеним асортиментом; «Сільпо» — представлений дизайнерським супермаркетом у ТРЦ «Avenir Plaza»; «Фора» та «ЕКО-маркет» — забезпечують формат магазинів «біля дому» в різних мікрорайонах міста.

Сфера послуг включає мережеві заклади, зокрема ресторан швидкого харчування McDonald's (відкритий у грудні 2020 року, відновлений після деокупації).

Традиційна торгівля зосереджена на двох промислово-продовольчих ринках поблизу залізниці: ТОВ «Магазин 201» та ТОВ «Кооператор сервіс» (вул. Левка Лук'яненка), які забезпечують мешканців продукцією місцевих сільгоспвиробників.

Співпраця з Холдинговою компанією «Київміськбуд» дала поштовх житловому будівництву й розвитку соціальної інфраструктури міста.

Підприємством, що забезпечує життєдіяльність громади, є КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради. Засноване у 1999 році, воно відповідає за комплексне управління житловим фондом та благоустрій на всій території Бучанської міської територіальної громади.

Діяльність підприємства охоплює місто Буча, селища Ворзель і Бабинці, а також 11 навколишніх сіл: Блиставиця, Буда-Бабинецька, Вороньківка, Гаврилівка, Здвижівка, Мироцьке, Луб’янка, Раківка, Синяк, Тарасівщина та Червоне.

Основні напрями роботи:

• Житлове господарство: технічне обслуговування багатоквартирних будинків та утримання прибудинкових територій.
• Водопостачання: забезпечення мешканців централізованою питною водою та обслуговування мереж водовідведення.
• Благоустрій: догляд за парковими зонами, вуличним освітленням та санітарна очистка населених пунктів.

Після деокупації регіону у 2022 році підприємство КП «Бучасервіс» стало ключовою силою у швидкому відновленні пошкоджених комунікацій та розчищенні завалів, що дозволило в найкоротші терміни повернути в оселі бучанців світло, воду та газ. На базі підприємства активно впроваджуються сучасні цифрові сервіси для оплати послуг та оперативного зв'язку з диспетчерською службою.

Основним підприємством, що відповідає за санітарний стан, естетичне оформлення та розвиток зелених зон громади, є КП «Бучазеленбуд».

Ключові напрями діяльності підприємства:

• Озеленення та ландшафтний дизайн: проєктування та висадка дерев, кущів і квітників на вулицях, у скверах та прибудинкових територіях. Підприємство забезпечує систематичний догляд за зеленими насадженнями та оновлення міського ландшафту.
• Утримання паркових зон: комплексний благоустрій Бучанського міського парку та інших рекреаційних локацій громади, що включає догляд за газонами, фонтанами та парковою меблями.
• Санітарна очистка: забезпечення чистоти територій загального користування, прибирання вулиць та площ, а також контроль за належним екологічним станом громади.

Після деокупації у 2022 році зусилля КП «Бучазеленбуд» були спрямовані на оперативне розчищення міських просторів від наслідків бойових дій та відновлення пошкоджених паркових об'єктів. Завдяки роботі підприємства Буча зберігає статус одного з найбільш упорядкованих та зелених міст Київщини, активно впроваджуючи європейські стандарти муніципального озеленення.

Очищення
Вивозом твердих побутових відходів у місті Буча займається КП «Бучасервіс» та ТОВ «Крамар ЕКО» за контрактом на 5 років (2019—2024 роки) за результатами конкурсу, проведеного в 2018—2019 роках^[55].

Електропостачання та освітлення.
На балансі КП «Бучасервіс» 8 трансформаторних підстанцій та 2909 вуличних світильників. Обслуговуванням мереж зовнішнього освітлення в 2020 році в м. Буча займається ТОВ «Старелектро» за результатами тендеру.^[56]

Ліфти
Станом на вересень 2019 року в місті нараховується 59 комунальних ліфтів. Їх обслуговуванням у 2020 році за результатами тендеру займається ДП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3».^[57]

Тепло
Стабільне теплопостачання об’єктів житлового фонду та соціальної сфери (закладів освіти, медицини та адміністративних споруд) забезпечує ПКПП «Теплокомунсервіс». Діяльність підприємства зосереджена на експлуатації мережі котелень та модернізації теплотрас із використанням попередньо ізольованих труб. В умовах сучасних викликів енергетичній системі підприємство активно впроваджує заходи з енергонезалежності, оснащуючи критичні об’єкти генераторами та когенераційними установками для безперебійної генерації тепла в автономному режимі.

Комунальне підприємство «Бучанське бюро технічної інвентаризації» здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, державну реєстрацію правоустановлюючих документів на них, оцінку та облік нерухомості (крім земельних ділянок).

Громадський порядок забезпечує Бучанське міське відділення поліції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, у якому, станом на липень 2019 працює 14 осіб: начальник, заступник начальника, начальник дільничних інспекторів, начальник розшуку, 5 дільничних інспекторів, 3 оперативних уповноважених, працівник чергової частини, старший інспектор паспортного відділення.

Транспортне забезпечення відділу поліції станом на вересень 2019 року становили автомобілі Škoda Rapid, Mitsubishi Outlander, Hyundai Sonata, ВАЗ.

У Бучі розташована «35-та державна пожежно-рятувальна частина» (ДПРЧ). Постійно чергують 5-6, а в гарячу пору — 10 офіцерів^[58]. У пожежній частині працює 28 чоловік. На балансі знаходиться три пожежних автомобілі: дві автоцистерни: КрАЗ та ЗІЛ, одна автодрабина ЗІЛ висотою 30 м^[59].

Система охорони здоров'я Бучанської громади базується на поєднанні первинної та спеціалізованої медичної допомоги, що забезпечується мережею комунальних закладів та приватних клінік.

Основним закладом первинної ланки є Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги (БЦПМСД). До його складу входять 14 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, що охоплюють медичним обслуговуванням як місто Буча (де працюють ключові амбулаторії, зокрема №1–6), так і старостинські округи: селища Ворзель і Бабинці, села Гаврилівка, Луб’янка, Здвижівка та Синяк. Центр забезпечений сучасним автопарком медичних автомобілів та денним стаціонаром.

Спеціалізовану допомогу надає Бучанський консультативно-діагностичний центр (БКДЦ), де мешканці можуть отримати консультації вузькопрофільних спеціалістів та пройти функціональну діагностику. Крім того, на території міста функціонує багатопрофільний стаціонар, який після адміністративної реформи 2020 року інтегрований у загальну систему медичного забезпечення Бучанського району. Заклад виконує понад 2500 хірургічних втручань щорічно.

Важливим елементом медичної інфраструктури є сучасна станція екстреної медичної допомоги та мережа приватних медичних центрів , що розширюють спектр доступних послуг. Попри виклики, спричинені бойовими діями у 2022 році, медична мережа міста була повністю відновлена та модернізована, зокрема за підтримки міжнародних донорів, що дозволило впровадити новітні стандарти реабілітації та психологічної допомоги.

Оскільки в другій половині XIX століття тогочасна Яблунька не мала статусу окремого села, а вважалася присілком гостомельської Покровської парафії, то єдина в парафії церковно-парафіяльна школа була спільною для жителів Яблуньки і Гостомеля. Цю школу відкрив 14 листопада 1860 року настоятель парафії, гостомельський священник о. Миронович Михаїл Михайлович. Фундатор і перший завідувач школою служив у Покровському храмі Гостомеля з 1833 року і мав кілька нагород. В 1862 році о. Михаїла замінив о. Власов Євфімій Іоаннович, який завідував школою сім років, він став використовувати послуги світських вчителів, котрі навчали дітей з Гостомеля, Яблуньки, Блиставиці, Озер. Станом на 1875 рік в першому класі навчалося 36 хлопчиків і 8 дівчаток.

В 1869 році завідувати гостомельсько-яблуньською школою був призначений о. Шеломов Михаїл Никанорович, що мав семінарську освіту і певний час працював викладачем Уманського духовного училища. За сумлінне виконання пастирських та педагогічних обов'язків о. Михаїл був нагороджений набедреником, скуфією та камилавкою. В часи його наставництва в школі почала викладати випускниця Київського університету імені святого Володимира Сьомацька Єпістимія Марківна.^[60]

З 1884 року діти з Гостомеля і Яблуньки навчалися під керівництвом о. Олександра Красовського, який починав свій трудовий шлях шкільним учителем у м. Обухів.

У 1890 році під керівництвом о. Олександра Красовського у Яблуньці відкрито окрему церковнопарафіяльну школу грамоти, котрою також завідувало гостомельське духовенство. В 1900 році в ній вчилося 26 першокласників і 6 першокласниць.

З 1899 року діти Яблуньки мали можливість відвідувати державну школу Гостомеля, підпорядковану міністерству народної освіти, однак церковно-парафіяльна школа продовжувала функціонувати. Останнім її наставником був о. Кремінський Андрій Левович, котрий прибув до гостомельської парафії в 1903 році. На початку Першої світової війни школу було закрито. В 1915 році вона відновила своє існування до приходу радянської влади.

Система освіти Бучанської міської територіальної громади охоплює мережу дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів різних форм власності.

На території громади розташований Український гуманітарний інститут — приватний заклад вищої освіти, акредитований Міністерством освіти і науки України. Інститут здійснює підготовку фахівців за різними напрямами (філологія, менеджмент, журналістика, психологія тощо) і є частиною освітнього комплексу, до якого також входить Український адвентистський теологічний інститут.

Мережа закладів дошкільної освіти громади налічує 29 одиниць:

• Комунальна форма власності (17 закладів): 12 закладів комбінованого типу; 3 заклади загального типу; 2 дошкільні підрозділи у складі закладів загальної середньої освіти.
• Приватна форма власності: 12 закладів.

У громаді функціонує 20 закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) усіх форм власності.

Комунальна мережа складається з 15 ЗЗСО та однієї філії:

• Початкова школа: Бучанська початкова школа № 11.
• Гімназії (забезпечують початкову та базову середню освіту): Бучанська № 2, Луб’янська № 7, Мироцька № 12, Здвижівська № 14.

• Ліцеї (забезпечують початкову, базову та профільну освіту): Бучанські ліцеї № 3, № 4, № 5, № 9, а також Синяківський ліцей № 15.
• Опорні заклади: Ворзельський ліцей № 10 (у його складі діє Ворзельська початкова філія).
• Заклади I–III ступенів: Бучанська ЗОШ № 1, Блиставицький ЗЗСО № 6, Гаврилівський ЗЗСО № 8 та Бабинецький ЗЗСО № 13.

• Початкова освіта: Бучанська початкова школа «Максимум».
• Гімназії: «Оптіма Магістра» та «Світограй» (м. Буча).
• Ліцеї: «Академія мудрості» (м. Буча) та «Академія інтелекту Плюс» (смт Ворзель).

Позашкільна та інклюзивна освіта

Розвиток творчих здібностей дітей забезпечує Бучанський центр позашкільної роботи імені Андрія Куцевалова.

Для забезпечення прав осіб з особливими освітніми потребами функціонує Бучанський міський інклюзивно-ресурсний центр, який також має філію у селі Блиставиця. Ці установи супроводжують дітей на всіх етапах здобуття освіти — від дошкільної до позашкільної.

Пластовий вишкільний центр — державна установа, відкрита у 2020 році, що є центром національно-патріотичного виховання та базою для підготовки молодіжних лідерів (виховників) «Пласту». Заклад спеціалізується на реалізації вишкільних програм, проведенні таборів та молодіжних заходів всеукраїнського рівня. Центр є першим подібним об'єктом в Україні, побудованим спеціально для потреб скаутського руху.^[61]

Культурне життя Бучанської громади зосереджене навколо розвитку професійної мистецької освіти, збереження національних традицій та підтримки сучасних творчих ініціатив. Культурне обслуговування населення здійснюють 29 закладів, серед яких три центри культури (зокрема головний Центр культури та мистецтв), шість будинків культури (у тому числі Будинок культури на вулиці Яблунській) та три сільські клуби.

У громаді функціонує розгалужена мережа бібліотек, об'єднана навколо Публічної бібліотеки. Сукупний фонд бібліотек для дорослих становить понад 40 тисяч примірників, а дитячої літератури — понад 20 тисяч примірників.

Від травня 2003 року в місті видається суспільно-політична газета «Бучанські новини» (головний редактор — Ірина Левченко).

Провідним закладом мистецької освіти громади є Бучанська дитяча школа мистецтв імені Левка Ревуцького, заснована у 1999 році. Заклад забезпечує підготовку дітей за трьома основними напрямами:^[62]

• Музичне мистецтво: опанування гри на фортепіано, скрипці, гітарі, бандурі, акордеоні, баяні та духових інструментах, а також навчання естрадному та класичному вокалу. Це відділення є найчисельнішим у закладі.
• Хореографія: навчання народному, сучасному та бальному танцям.
• Образотворче мистецтво: класичне малювання та декоративно-прикладна творчість.

З 2005 року в Бучі щорічно проходять фінальні концерти пісенного фестивалю «Прем'єра пісні». У 2009 році в Бучі проводився пленер скульпторів «Небесне в розкоші земній». Десять скульптур після закінчення пленеру були подаровані місту і прикрасили її вулиці і сквери. У 2011 році у Бучі відбувся Всеукраїнський фестиваль хореографічних колективів «Зірки танцю». У 2012 році фестиваль було вирішено зробити міжнародним та традиційним. З 2013 року в місті проходить міжнародний фестиваль «О-фест» та різноманітні фестивалі на базі Бучанського міського парку.

У листопаді 2021 році було розроблено та затверджено на сесії Бучанської міської ради бренд-бук громади, символом Бучі став паросток, що зростає^[63].

Спортивна інфраструктура Бучанської громади охоплює мережу комунальних закладів, сучасні багатофункціональні комплекси та численні громадські спортивні об’єднання.

Спортивні заклади та споруди:

• Академія спорту — сучасний багатофункціональний комплекс, відкритий у 2021 році. Оснащений спеціалізованими залами, тренажерними зонами та глядацькими трибунами. Зовнішня інфраструктура включає п'ять відкритих майданчиків: два мініфутбольні поля зі штучним покриттям, баскетбольний майданчик із поліуретановим покриттям, багатофункціональний майданчик та зону для єдиноборств.

• Бучанська дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ) — основний центр підготовки спортивного резерву громади (заснований у 2014 році). У закладі займається близько 300 вихованців у 15 навчально-тренувальних групах. Основні секції: футбол, волейбол, бокс, кікбоксинг, настільний теніс, дзюдо та шахи.

• Стадіон «Ювілейний» — футбольна арена, введена в експлуатацію у 2001 році. Має ігрове поле з природним трав'яним покриттям та глядацькі трибуни. Є базовим об'єктом для проведення матчів та турнірів регіонального рівня.

У Бучанській громаді діє мережа профільних федерацій і клубів, що охоплюють понад 15 видів спорту:

• Єдиноборства: кікбоксинг, кіокушинкай карате, карате, рукопашний бій, бокс, тхеквондо ВТФ.
• Ігрові види: футбол, баскетбол.
• Гімнастика та танці: художня та естетична групова гімнастика, черлідинг, спортивні танці.
• Інші види: шахи, роликовий спорт, мотоциклетний спорт, важка атлетика.

Також з 2025 року на базі Академії спорту діє секція з волейболу сидячи для ветеранів.

9 вересня 2010 на базі тенісного клубу «Кампа» (лат. Campa) відкрито Бучанську муніципальну тенісну школу.^[64]. У 2001 році в Бучі відкрито стадіон «Ювілейний», на якому виступав футбольний клуб «Буча» (ФК «Буча»), який брав участь у чемпіонаті Київської області до 2011 року. Після цього на цей час на стадіоні виступають ФК «Оболонь-Бровар» та ФК «Меліоратор». У місті є ще один стадіон зі штучним покриттям. ФК «Буча» в 2010 році став володарем Кубку Київської області^[65].

У Бучі представлені лише християнські конфесії і деномінації: православні, греко-католики, протестантські та неопротестантські.

У Бучі діють православні громади української юрисдикції:

• Церква Всіх святих землі Української та святого Апостола Андрія Первозваного ПЦУ. З 1996 настоятель парафії — отець Андрій Галавін^[66]. 2010 року на бульварі Богдана Хмельницького парафія «Всіх святих землі Української» почала спорудження храму на честь святого апостола Андрія Первозванного та Всіх Святих. Загальна площа церкви — 930 м², висота — 43 м. Собор двоповерховий, розрахований на 300 парафіян. Нагорі розміщена церква святого Андрія Первозванного. У нижній стилобатній частині — церква на честь всіх святих землі Української. Церква під час окупації в березні 2022 року стала символом стійкості та незламності мешканців Бучі в протидії росіянам. На її території розташовувалася Братська могила, з якої ексгумували 117 тіл мешканців міста. Місцева влада заявила про намір збудувати на території храму меморіал пам’яті всіх загиблих Бучанського району^[67].
• Церква Почаївської ікони Божої Матері. Парафія першою у місті під час повномасштабної війни Росії проти України вийшла з юрисдикції Московського патріархату та приєдналася до Православної церкви України^[68][69].
• Церква Святого Великомученика Дмитрія Солунського. 23 вересня 2023 року парафія вийшла з УПЦ МП та приєдналася до Православної Церкви України^[70].
• Парафія святих апостолів Петра і Павла ПЦУ.^[71].

Парафія св. Луки УГКЦ знаходиться в Бучі за адресою: вул. Яблунська 374. Заснована 8 серпня 2011 р. Богослужіння відбуваються в каплиці, планується будова храму та парафіяльного освітньо-соціального центру. При парафії діє катехитична школа для дітей, спільнота жінок і матерів, родичі яких загинули на війні. Щороку, в першу суботу березня, парафія УГКЦ проводить Хресну дорогу по вул. Яблунській, в пам'ять невинно вбитих жертв в Бучі в часі російської інвазії. На парафії звершують священниче служіння священники: отець Василь Чудійович та отець Василь Підлубний.

Церква «Віфанія» (євангельські християни-баптисти), яка входять до складу ВЦЄХБ; Церква Адвентистів Сьомого Дня.

Мусульманська релігійна громада «Решад».

Також у місті діє Зал царства Свідків Єгови.

В Бучі любили відпочивати столичні міщани та інтелігенція. До наших днів збереглася споруда в стилі замку — дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Штамма. Проте зараз ця споруда фактично зруйнована після років занедбання і пожежі: будь-яких дій для збереження архітектурної пам'ятки не вживають ані міська рада, ані структура, котрій належить історичний будинок — Управління охорони здоров'я м. Києва. Не менш вишуканою була й дача відомого київського адвоката Неметті та його дружини, актриси Інсарової: серед розкішного саду було створене озеро, де граціозно плавали білі та чорні лебеді. В останній стадії руйнування і без будь-якого догляду перебувають також інші архітектурні пам'ятки Бучі: будинок Гната Лясковського (1897 р.), дача академіка Є. О. Патона, садиба проф. В. Б. Камінського, кілька дерев'яних будинків з мереживним оздобленням кінця XIX — початку XX століття (вул. Києво-Мироцька, Шевченка, Вокзальна та ін.). В середині 2000-х років було безповоротно знищено дачний будинок композитора Л. Ревуцького.

У місті встановлені пам'ятники і пам'ятні знаки:

• Алея Пам'яті і пам'ятник на вшанування загиблих у Великій Вітчизняній війні
• Пам'ятник Невідомому солдату в мікрорайоні Склозаводський;
• Пам'ятник Воїнам-«афганцям»;
• Погруддя Тарасові Шевченку, урочисто відкрите на вулиці Вокзальній^[72].

Станом на 27 травня 2011 року у Бучі зареєстровані та знаходяться на утриманні Бучанської міської ради дев'ять культурно-історичних об'єктів^[73].

• Бергамо, Італія^[74]
• Бергіш-Гладбах, Німеччина^[75]
• Білгород-Дністровський, Україна
• Буча, Угорщина
• Кавадарці, Північна Македонія
• Катовиці, Польща^[76]
• Кашкайш, Португалія
• Ковель, Україна
• Оспадолетто, Італія
• Паланга, Литва
• Пон-де-Шерюї, Франція
• Пщина, Польща
• Саннес, Норвегія
• Тячів, Україна
• Тушин, Польща
• Шкоф'я-Лока, Словенія
• Штрассен, Люксембург^[77]
• Ярошин, Польща^[78]
• Кочев'є, Словенія^[79]

• Олбані, США^[80]
• Слов'янськ, Україна^[81]

Символом стратегічного партнерства з Німеччиною стало відкриття у 2023 році у Бучі площі Бергіш Гладбах, названої на честь німецького міста-побратима. Цей жест став відповіддю на солідарність громади Бергіш-Гладбаха, яка активно підтримувала Бучу з початку повномасштабного вторгнення. Водночас у самому місті Бергіш-Гладбах розпочато будівництво площі Butschaplatz. Цей дзеркальний проєкт є унікальним прикладом міжнародної муніципальної співпраці.

Див. також: Почесні громадяни Бучі.

У Бучі провели частину життя, працювали і відпочивали:

• Білецький Андрій Олександрович (1911–1995, Буча) — український мовознавець, почесний член Грецької і Кіпрської академії наук, а також Кіпрського і Грецького археологічних товариств, поліглот^[82].
• Булгаков Михайло Опанасович (1891–1940) — письменник. 1900 року батько письменника, Афанасій, доцент кафедри Київської духовної академії, купив у пана Красовського дві десятини землі і спорудив дачу для своєї родини, яка щоліта приїздила до Бучі. Дача згоріла в 1918. 15 травня 2011 на місці дачі встановлений пам'ятний знак Михайлу Булгакову.
• Мазін Сергій Петрович (1985—2022) — підполковник Збройних сил України; учасник російсько-української війни.
• Мурашко Микола Іванович (1844–1909, Буча) — український художник, засновник Київської школи живопису. Жив у Бучі (на території теперішньої школи-інтернату).
• На великій веранді митця збиралися друзі, сусіди, влаштовувались театральні вистави. Микола Мурашко помер у Бучі в 1909.
• Камінський Вітольд Болеславович (1859–1931, Буча) — лікар-гідропат, автор збірки «Друг здравія», де зібрані рецепти лікування водою.
• Носов Микола Миколайович (1908–1976) — радянський письменник, дитинство провів в Ірпені, у 1920-х роках працював на цегельному заводі у Бучі.
• Патон Євген Оскарович (1870–1953) — український вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР. З 1904 року в Бучі щоліта відпочивала родина майбутнього академіка.
• Ревуцький Левко Миколайович (1889–1977) — український композитор. З 1904 року в Бучі щоліта відпочивала родина композитора. Сьогодні його ім'я носить місцева дитяча школа мистецтв.

У різні часи до Бучі приїздили Марія Заньковецька та Максим Рильський, Володимир Сосюра, Ігор Шамо та інші.

• Власенко Василь Михайлович (1921–2012) — український учений в галузі хімічної технології, кінетики і каталізу, доктор хімічних наук (1967), професор (1971), член-кореспондент НАН України (1976), заслужений діяч науки і техніки України (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1970), премії ім. Л.Писаржевського АН УРСР (1984), премії Ради Міністрів СРСР (1990). Автор більш ніж 300 публікацій, зокрема 7 монографій, 50 авторських свідоцтв і патентів.
• Антоненко Василь Миколайович (1971–2015) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
• Пасічник Віктор Анатолійович (1976–2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
• Старов Олександр Олександрович (1979–2014) — старшина ЗС України, учасник Російсько-української війни.
• Яворський Олексій Олексійович (1965–2015) — сержант Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
• Борис Патон (1918–2020) — український науковець, металург, інженер, політик, винахідник, почесний громадянин Бучі.
• Згорський Дмитро Іванович (1929–2010) — український письменник. Дитинство та юнацькі роки провів у Бучі.
• Любов Панченко (1938–2022) — українська художниця, почесна громадянка міста Бучі.
• Василь Стріхович (1940–2014) — український звукооператор та звукорежисер, заслужений діяч мистецтв України — з 2005 проживав у Бучі^[83].
• Олександр Кислюк (1962–2022) — український поліглот і перекладач.
• Язова Ірина Георгіївна - лікар-терапевт, яка в окупованій Бучі (2022) продовжувала рятувати людей.

Сучасники:

• Алла Диба (1951) — українська літературознавиця і письменниця.
• Олег Жупанський (1952) — український поет, перекладач і видавець.
• Олена Степаненко (1974) — українська поетка, перекладачка, журналістка.
• Олександр Моцар (1975) — український письменник і журналіст.
• Олексій Жупанський (1980) — український письменник, перекладач і видавець.
• Сергій Прилуцький (1980) — білоруський/український письменник і перекладач.
• Олег Коцарев (1981) — український письменник, перекладач і журналіст.
• Євген Синельников (1981) — співавтор, режисер та колишній ведучий тревел-шоу «Орел і решка».
• Юлія Бережко-Камінська (1982) — українська письменниця і журналістка.
• Юлія Стахівська (1985) — українська поетка, ілюстраторка та журналістка.
• Лесик Панасюк (1991) — український поет, перекладач, дизайнер і перформер.
• Дарина Гладун (1993) — українська письменниця, перекладачка, перформерка та дослідниця.

• 
  Флагшток з Державним Прапором України на перехресті Бучі та Ворзеля
• 
  Залізнична станція «Буча»
• 
  Храм св. апостола Андрія Первозванного і всіх святих у Бучі
• 
  Алея Героїв (Буча)
• 
  Центральна вулиця Енергетиків у місті Буча
• 
  Бучанський карʼєр (мікрорайон Склозаводський, Буча)
• 
  Буча з висоти пташиного польоту
• 
  Бучанський міський парк
• 
  Фабрика-кухня «ГотуЇмо» (Буча)
• 
  Дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Штамма
• 
  Пам'ятник «Мирний атом» у м. Буча
• 
  Меморіальна дошка на місці садиби Булгакових (демонтовано)

• Битва за Бучу
• Бучанська різанина

• Буча [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Бучанський інтернет-портал [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.].
• Офіційний сайт Бучанської міської ради [Архівовано 27 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Карта Бучі на Google: Карти (з назвами вулиць)
• Карта Бучі на сайті «Візіком» [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Буча на сайті «Перлини України» [Архівовано 30 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Буча — місто обласного значення
• Буча на Вікімапі
• Перелік назв вулиць та провулків м. Буча (станом на кінець 2018 року)
• Довідник міста Буча

• Веремієнко О. В. Буча [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
• Шевченко Л. В. Буча [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 420. — ISBN 966-00-0734-5.