Раска
| село Раска | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бучанський район |
| Тер. громада | Пісківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA32080230030067878 
|
| Основні дані | |
| Засноване | XVIII ст. |
| Населення | ▲176 |
| Площа | 0,4 км² |
| Густота населення | 380 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07800 |
| Телефонний код | +380 8–04477 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°45′34″ пн. ш. 29°35′50″ сх. д. / 50.75944° пн. ш. 29.59722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
123 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07820, Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Дачна, 66 |
| Карта | |
  Раска | |
 Раска | |
| Мапа | |
| |
Ра́ска — село в Україні, в Пісківській селищній територіальній громаді Бучанського району Київській області. Населення становить 176 осіб.
Історія
Населення складає 176 осіб. Село було засноване селянами-переселенцями з Польщі ймовірно на початку XVIII ст., коли для освоєння малозаселених поліських земель Київщини, польська шляхта заохочувала селян із Центральної Польщі колонізувати Україну і на Бородянщині було засновано декілька польських сіл.
У 1900 р. про село було написано таке: хутір Раска належить поміщику графу Йосипу Адамовичу Шембеку, у ньому дворів 30, жителів обох статей 238, із них чоловіків 125 та жінок 113. Головне заняття жителів — рубка дров у лісах та випалювання вугілля, і цей промисел дає прибутку — 600 руб. в рік. Жителі своєї землі не мають, а живуть на садибах, які орендують у поміщика [1].
18 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Раску проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Село розросталось — за статистичними даними 1924 р. у селі на цей час налічувалось 50 дворів і мешкало 320 чоловік. У їхньому володінні було 44,62 дес. землі, із них присадибної — 20,7 дес. та орної — 23,92 дес.
Поруч із Раскою існував хутір Мар'янівка. За шкільними відомостями у 1926 р. у Расці налічувалось 164 дітей до 15 років, із них 149 — із селянських родин і 15 дітей — з сімей робітників. Всі діти були за національністю поляками. На хуторі Мар'янівка було 62 дитини, з них тільки двоє з українців, решта теж з поляків.
У 1937 р. сталінська влада безпідставно репресувала 14 жителів села. Серед них 8 колгоспників, два робітники, службовець, кустар та два курсанти. Повернувся у село один Григорій Курята, який невдовзі помер. Уже в наш час всі вони були реабілітовані.
На території села до початку німецько-радянської війни знаходився завод з видобування скла.
11 квітня 1943 року село було повністю спалене нацистами. Тоді загинуло від 421 до 613 осіб, з яких 120 — діти. Каральною операцією керував Оскар Валлізер, на той момент комендант Бородянської ортскомендатури. Після закінчення війни, взимку 1946 року в Києві проводився "Київський судовий процес" за результатами якого Валлізер разом з іншими німецькими військовими злочинцями був засуджений та страчений через повішення [2].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 145 | 95.39 % |
| російська | 5 | 3.29 % |
| білоруська | 1 | 0.66 % |
| інші/не вказали | 1 | 0.66 % |
| Усього | 152 | 100 % |
Примітки
- ↑ с. Раска | Пісківська громада, Київська область, Бучанський район. piskivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2026.
- ↑ 1943-2022: Від нацистів – до рашистів. Історична правда. Архів оригіналу за 9 жовтня 2025. Процитовано 9 березня 2026.
Джерела
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Коваль Роман. Отаман Орлик. — Київ: Видавництво «Стікс», 2010.