ЗПУ-2

ЗПУ-2 (56-УС-562)
ТипБуксирована зенітна установка
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнніз 1949 року
ВійниВійна в Перській затоці
Російсько-українська війна (з 2014)
Історія виробництва
РозробникЗавод № 2
Розроблено1944–1949
ВиробникЗавод №525
Виготовленняз 1944 року
Виготовлена
кількість		понад 370 одиниць
ВаріантиЗПУ-2, Type-58
Характеристики
Вага1000 кг
Довжина3710 мм
Довжина ствола1346 мм
Ширина1900 мм
Висота1925 мм
Обслуга6 осіб
Снаряд14,5×114 мм
Калібр14,5 мм
Діякороткий хід ствола, поворотний затвор
Підвищення-7 — +90
Траверс360
Темп вогню1100—1200 постр./хв
Дульна швидкість990—1000 м/с
Дальність вогню
Максимальна2000 м
Система живленнястрічкова
ПрицілПУ, К-10Т
Головне
озброєння
2 х 56-П-562
Дорожній просвіт380 мм
ЗПУ-2 у Вікісховищі

ЗПУ-2 (індекс ГАУ — 56-УС-562) — радянська спарена зенітна кулеметна установка. Використовує два 14,5-мм важких кулемети КПВ.

Історія створення

Розробку спареної зенітної кулеметної установки було розпочато на конкурсній основі на Заводі № 2. У листопаді 1944 був виготовлений перший зразок конструкції С. В. Володимирова та Г. П. Маркова. У 1945 році зразок пройшов порівняльні випробування із встановленням конструкції Федіра Токарєва. За результатами випробувань найкращою була визнана конструкція С. В. Володимирова. Після усунення зауважень та доробок, у 1948 році дослідним зразком було пройдено полігонні та військові випробування. У 1949 році ЗПУ-2 було прийнято на озброєння. Серійне виробництво було розгорнуте на Заводі №525.[1][2].

Опис конструкції

Основним завданням ЗПУ-2 є ураження повітряних сил противника (літаків, десантних підрозділів). Також може використовуватися для обстрілу легкоброньованої техніки, скупчень живої сили та надводних підрозділів. Пересування установки на короткі дистанції може виконуватись силами розрахунку.[3]

Основними складовими частинами ЗПУ-2 є: кулемети, установка, колісний хід та прицільні пристрої. Колісний хід призначений для буксирування ЗПУ-2 в похідному положенні і є двома колесами з трубчастою дугою. При переведенні ЗПУ-2 в бойове положення колісний хід від'єднується, а установка вмощується основою на ґрунт. На основі знаходиться погон із поворотною платформою. На платформі розміщена люлька з кулеметами.[3]

Озброєння

ЗПУ-2 у похідному положенні. Польща, військовий музей у Жагані.

Як озброєння використовуються спарені 14,5 мм кулемети КПВ. Для ведення вогню ЗПУ-2 забезпечена ручним та ножним механізмами спуску. У номенклатуру боєприпасів входять бронебійно-запальні кулі Б-32 і БС-41, бронебійно-запально-трасуючі кулі БЗТ, а також пристрілювально-запальні кулі ЗП. Боєкомплект розміщений у двох коробках із кулеметними стрічками. У кожній стрічці по 150 набоїв.[3]

Приціли

Для наведення на повітряні цілі на ЗПУ-2 розміщено ракурсний зенітний приціл, в середині прицільної частини якого встановлено турельний коліматор К10-Т. Під час стрільби по наземних об'єктах прицілювання здійснюється через укорочений оптичний приціл ПУ.[3]

Модифікації

  • 56-УС-562 (ЗПУ-2 зраз. 1949 року) — базовий варіант
  • 56-УЗ-562 (ЗУ-2 зраз. 1954 року, УЗПУ-2) — полегшений у півтора раза варіант для повітряно-десантних військ
  • Тип 58 — китайська копія ЗУ-2
  • Viktor (також ZU-2 та MR-2)[a] — аналог ЗПУ-2 від чеської компанії Excalibur Army, що встановлений на шасі пікапа Toyota[4][5][6].

Оператори

Колишні

Бойове застосування

Збережені екземпляри

Див. також

Примітки

  1. ↑ ZU-2 — назва в каталозі виробника. Viktor зазвичай використовується в медіа. Під індексом MR-2 фігурує у звіті Міністерства оборони Нідерландів
  1. ↑ А. Широкорад, Отечественные крупнокалиберные пулемёты
  2. ↑ Зенитные пулемётные установки (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 12 січня 2012.
  3. ↑ а б в г Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Макарова, 3—5
  4. ↑ Нідерланди профінансують виробництво мобільних комплексів ППО для України. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
  5. ↑ Czech company Excalibur Army develops for Ukraine Viktor new anti-aircraft weapon system | Ukraine - Russia conflict war 2022 | analysis focus army defence military industry army. www.armyrecognition.com. Процитовано 14 квітня 2023.
  6. ↑ Guns Catalog (PDF). Excalibur Army. 14 квітня 2023.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с The Military Balance 2010 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Routledge. — 492 p. — ISBN 978-1857435573.
  8. ↑ а б Трофейные ЗПУ-2 (англ.). Національний музей Повітряних сил США. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
  9. ↑ а б в The Military Balance 2018 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Taylor & Francis, 2018. — 504 p. — ISBN 978-1857439557.
  10. ↑ полковник А. Филинов, капитан М. Тополь. Военная промышленность Румынии // журнал «Зарубежное военное обозрение», № 4 (817), 2015. стр.33-41
  11. ↑ розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. N 1022-р. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 28 травня 2022.
  12. ↑ Відновили на Донеччині понад 20 гармат [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.]//«Рівне Вечірнє», 17.3.2016
  13. ↑ У Чехії зібрали кошти на 15 комплексів Viktor для України. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
  14. ↑ Нідерланди розкрили список військової допомоги Україні. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
  15. ↑ Після ремонту техніки у зоні АТО військові повернулися на Рівненщину (ФОТО). radiotrek.rv.ua. Радіо Трек. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
  16. ↑ Останні новини від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні на основі інформації, що надійшла станом на 19:30, 16 грудня 2015. osce.org. Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 17 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.

Література

  • Широкорад А. Зенитные пулеметные установки // Отечественные крупнокалиберные пулемёты.
  • Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Маркова (ЗПУ-2). — С. 3—5.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.