ЗПУ-1
| ЗПУ-1 | |
|---|---|
 Боєць батальйону «Айдар» за ЗПУ-1 у Луганській області | |
| Тип | Причіпна зенітна установка |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1949 — т. ч. |
| Оператори | Див. «Оператори» |
| Війни | Корейська війна Війна у В'єтнамі Шестиденна війна Війна Судного дня Війна за незалежність Намібії Війна в Афганістані (1979—1989) Ірано-іракська війна Операція «Буря в пустелі» Війна в Іраку Війна в Афганістані (2001–2021) Російсько-українська війна (з 2014) |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод № 2 |
| Розроблено | 1947–1949 |
| Виготовлення | із 1949 |
| Характеристики | |
| Вага | 437 кг |
| Довжина | 3 380 мм |
| Довжина ствола | 1 346 мм |
| Ширина | 1 660 мм |
| Висота | 960 — 2 130 мм |
| Обслуга | 5 осіб |
| Снаряд | 14,5×114 мм |
| Калібр | 14,5 мм |
| Дія | короткий хід ствола, поворотний затвор |
| Підвищення | -10 — +90 |
| Траверс | 360 |
| Темп вогню | 550—600 постр./хв |
| Дульна швидкість | 990 — 1 000 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 2 000 м |
| Система живлення | стрічкве |
| Приціл | ПУ, ВК-4 |
Головне озброєння | 56-П-562 |
| Дорожній просвіт | 300 |
ЗПУ-1 у Вікісховищі | |
ЗПУ-1 — радянська зенітна кулеметна установка.
Історія створення
У 1947 році за тактико-технічними вимогами ГАУ на заводі № 2 розпочалася розробка ЗПУ-1 — установки, яка використовує один 14,5 мм кулемет С. В. Владімірова.
Було розроблено два проєкти. Найкращим був визнаний проєкт Г. Ф. Шафірова. Проте дослідний зразок ЗПУ-1, виготовлений за цим проєктом, не витримав полігонних випробувань.
У березні 1948 року розглядалися ще чотири проєкти ЗПУ-1: два з них були розроблені Г. Ф. Шафіровим та Іваном Лєщинським, два інших — Євгенієм Водоп'яновим та Євгенієм Рачинським. На етапі проєктування найкращим було визнано проєкт Євгенія Водоп'янова та Євгенія Рачинського.
У 1948 році було розроблено технічний проєкт установки та створено дослідний зразок. Того ж року зразок пройшов полігонні та військові випробування.
Установка була прийнята на озброєння у 1949 році, і того ж року було розпочато серійне виробництво ЗПУ-1.[1].
Опис конструкції
Основним завданням ЗПУ-1 є оборона піхотних підрозділів від літальної техніки, що діє на висотах до 1,5 км, а також для боротьби з легкоброньованою наземною технікою на відстані до 1 км.[2]
Основними складовими частинами ЗПУ-1 є кулемет, основа, колісний хід та прицільні пристрої. Колісний хід призначений для буксирування ЗПУ-1 в похідному положенні і складається з двох колес з основою. При переведенні ЗПУ-1 в бойове положення або при зберіганні колеса піднімаються, а установка поміщається основою на ґрунт. На основі знаходиться погон із поворотною платформою. На платформі розміщена люлька з кулеметом.[2][3]
Озброєння
Як озброєння використовується 14,5 мм кулемет КПВ. Для ведення вогню, ЗПУ-1 забезпечена ручним та ножним механізмами спуску. До номенклатури боєприпасів входять бронебійно-запальні кулі Б-32 і БС-41, бронебійно-запально-трасуючі кулі БЗТ, а також пристрілювально-запальні кулі ЗП. Боєкомплект розміщений у коробках із кулеметними стрічками. У кожній стрічці по 150 набоїв.[2]
Приціли
Для наведення на повітряні цілі на ЗПУ-1 розміщений зенітний коліматорний приціл ВК-4. Вогонь ведеться за допомогою видимих даних про ціль (швидкість, ракурс, видимий напрямок польоту цілі). Вогонь може вестись у двох режимах: супровідному та загороджувальному.[4] Під час стрільби по наземних об'єктах прицілювання здійснюється через укорочений оптичний приціл ПУ. Приціл встановлюється за допомогою спеціальної розрізної втулки на корпус прицілу ВК-4.[5]
Оператори
- СРСР
Буркіна-Фасо — 30 одиниць ЗПУ, станом на 2010 рік[6].svg.png)
Демократична Республіка Афганістан — деяку кількість ЗПУ-1 було передано із СРСР[7]
Єгипет — перебували на озброєнні під час Шестиденної війни[7]
Зімбабве — 36 одиниць ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4 станом на 2010 рік[8]
Ізраїль — трофейні ЗПУ-1 використовувалися для оснащення резервних підрозділів[7]
Ірак — перебували на озброєнні до повалення режиму Саддама Хусейна[7]
Камбоджа — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[9]
Кабо-Верде — 18 одиниць ЗПУ-1 станом на 2010 рік[10]
Північна Корея — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[11]
Лаос — деяка кількість ЗПУ-1 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[12]
СВАПО — перебували на озброєнні під час Війни за незалежність Намібії[7]%252C_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg.png)
Сирія — перебували на озброєнні під час Шестиденної війни[7]
Талібан — дісталися як трофеї після виведення ОКРВА з Афганістану[7]
Уганда — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[13]
Україна — кілька радянських ЗПУ-1 знято з озброєння[14]; решта, станом на кінець жовтня 2014 року, залишалися на озброєнні підрозділів ППО сухопутних військ[15][16]
Центральноафриканська Республіка — деяка кількість станом на 2018 рік[17]
Чад — деяка кількість ЗПУ-1, станом на 2018 рік[18]
Еквадор — 128 ЗПУ-1 та ЗПУ-2, станом на 2010 рік[19]
Служба та бойове застосування
Бойове застосування
- Корейська війна — використовувалася китайською Народною Добровольчою Армією проти ворожих цілей, що низько летять[7]
- Війна у В'єтнамі — широко застосовувалися військами Північного В'єтнаму проти повітряних військ США. У ході застосування за допомогою ЗПУ-1 збивалися переважно вертольоти типу Bell UH-1 Iroquois, також були зафіксовані випадки знищення Sikorsky S-61 Sea King. В'єтнамці цінували ЗПУ-1 за низьку вартість та простоту використання. Типова тактика застосування полягала в установці двох або трьох одиниць ЗПУ-1 (а іноді разом із ЗПУ-2 та ЗПУ-4) на околицях джунглів, де розвідка ВПС США була не в змозі виявити позиції ППО, але при цьому розрахунки установок мали широкий огляд та можливість безперешкодного ведення вогню. Після закінчення війни частина в'єтнамських ЗПУ-1 була передана в Лаос і Камбоджу[7]
- Шестиденна війна — масово застосовувалися єгипетськими та сирійськими військами, проте через низький рівень організації, величезна кількість ЗПУ-1 дісталося як трофеї ізраїльтянам, які озброювали трофейними установками свої резервні підрозділи[7]
- Війна Судного дня — використовувалися єгипетськими та сирійськими військами у другорядних операціях[7]
- Війна за незалежність Намібії — невелика кількість ЗПУ-1 була поставлена із СРСР через Кубу партизанам СВАПО. Застосовувалися переважно для ураження наземних цілей. Відомий випадок знищення БМП Ратель вогнем із ЗПУ-1[7]
- Війна в Афганістані (1979—1989) — кілька ЗПУ-1 було передано військам ДРА. Трофейні ЗПУ-1 використовувалися афганськими моджахедами переважно проти наземних цілей. Проте порівняно малі розміри дозволяли ховати ЗПУ-1 у складках місцевості (що не дозволяли робити розміри, наприклад, ЗУ-23-2) та влаштовувати засідки зі змінним успіхом на гелікоптери Мі-8 або Мі-24[7]
- Ірано-іракська війна — у великій кількості використовувалися іракською армією. Імовірно, кілька гелікоптерів іранських ВПС було збито за допомогою ЗПУ-1[7]
- Операція «Буря в пустелі» — використовувалися іракськими військами як стаціонарні вогневі точки, деяка кількість ЗПУ-1 була захоплена військами США як трофеї[7]
- Війна в Іраку — застосовувалися іракськими військами при організації наземних засідок[7]
- Війна в Афганістані (2001–2021) — використовувалися рухом Талібан проти військ НАТО, запчастини постачалися Китаєм через Пакистан[7].
- Російсько-українська війна (з 2014) — використовуються Збройними силами України.[20][21]
Збережені екземпляри
Див. також
Примітки
- ↑ Зенитные пулемётные установки (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 12 січня 2012.
- ↑ а б в 14,5-мм одиночная зенитная пулемётная установка конструкции Водопьянова и Рачинского, стр. 3—7
- ↑ 14,5-мм одиночная зенитная пулемётная установка конструкции Водопьянова и Рачинского, стр. 166
- ↑ 14,5-мм одиночная зенитная пулемётная установка конструкции Водопьянова и Рачинского, стр. 151
- ↑ 14,5-мм одиночная зенитная пулемётная установка конструкции Водопьянова и Рачинского, стр. 161
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 296.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ZPU-1 and ZPU-2 towed AAA (англ.). Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 333.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 398.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 299.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 412.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 416.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 331.
- ↑ розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. N 1022-р. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Вартові неба підвищують свою бойову майстерність на полігоні [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.] // офіційний сайт Міністерства оборони України від 13 вересня 2014
- ↑ На Новомосковському загальновійськовому полігоні триває активна бойова підготовка частин та підрозділів Збройних Сил України [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] // офіційний сайт міністерства оборони України від 25 жовтня 2014
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 453.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 454.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 80.
- ↑ На Донеччині військові «полювали» на ворожі дрони. ukrinform.ua. Укрінформ. 27 жовтня 2020. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Як українські військові тренувалися стріляти із зенітних установок та кулеметів. 24tv.ua. 24 Канал. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
Література
- 14,5-мм одиночная зенитная пулемётная установка конструкции Водопьянова и Рачинского ЗПУ-1. Руководство службы. — М. : Военное издательство Военного министерства Союза ССР, 1952. — 264 с.
Посилання
- Зенитные пулемётные установки (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 12 січня 2012.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ЗПУ-1