КУНГ

КУНГ або просто кунг (абр. від Кузов Уніфікований Нульового Габариту, або Кузов УНіфікований Герметизований) — стандартизована модульна система радянської військової техніки, різновид кузова-фургона.

Кунги масово встановлювалися на вантажівках СРСР та країн соціалістичного табору, через що отримали широке розповсюдження, а сама абревіатура перетворилася на загальновживану назву будь-яких закритих кузовів.

Інколи кунгом помилково називають металевий чи склопластиковий дах на кузов пікапу.

В кінці 1940х років в СРСР виникла необхідність привести розміри автомобільних кузовів типу ПАРМ до одного габариту, щоб зробити їх транспортабельними європейськими залізницями. Вживана в СРСР російська залізнична колія (на той час 1524 мм) вважається широкою, тому габарит 1Т для універсальної типологізації не підходив, а польсько-німецький залізничний стандарт, який значився в «Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення» як «Габарит навантаження на залізницях колії 1435 мм», цілком відповідав стандартам загальноєвропейського габариту. Цей стандарт відповідає радянському габариту 02-Т (02-ВМ), від першої цифри якого його почали називати «нульовим розміром». Стандартна колія (1435 мм) в радянській технічній енциклопедії 1931 року називалася «нормальною колією», тому «нульовий» габарит іноді іменується «нормальним розміром». Звідси два тлумачення абревіатури КУНГ.

Кузови, які дійсно можна вважати КУНГами, започаткував проєкт під керівництвом Баженова Павла Дмитровича. З 1953 по 1968 за завданнями Міністерства оборони в ЦПКБ розробили сімейство деревокаркасних кузовів типу «КУНГ»: КУНГ-1 — для ЗІС-150 і ЗІЛ-164, КУНГ-1М — для ЗІС-151 та ЗіЛ-157, КУНГ-1ММ — для ЗіЛ-131, КУНГ-2М — для ГАЗ-63 і ГАЗ-66-02, КУНГ-П2М — для СМЗ-710Б і СМЗ-810, КУНГ-П6М для МАЗ-5207В, КУНГ-П10 — для МАЗ-5224В.

За проєктом основний тип кузовів фургонів 38 ОПЗ МО був розроблений в 1958—1960 роках. У серію увійшли такі вироби: К66 — для перспективного на той час ГАЗ-66-02, К66У1Д для ЗіЛ-157, К66У1 — для ЗіЛ-131, К66У2 — для ЗіЛ-130, К66У7 — для причепів. Цифри позначають шасі, для якого спочатку проєктувався кузов, але допрацьовані кузови серії К66 в початковий період встановлювалися на всі автомобілі ЗіЛ і двовісні причепи. На відміну від дерево-металевих кузовів, вони були обладнані штатною системою опалення та провітрювання. Конструкція панелей і збирання із заклепуваними швами забезпечували потрібну міцність і герметичність виробів, а також значне зменшення маси.

Звичайний кунг є металокаркасним кузовом-фургоном, зібраним зі сталевих куточків та швелерів, які оббиті алюмінієвими листами ззовні і просоченою лаком фанерою зсередини. Простір між оббивками заповнюється армованим пінопластом. В кунгах встановлювалися системи вентиляції, опалення, освітлення та різне обладнання, відповідно до потреб.

Для захисту особового складу від радіоактивного пилу кунги робилися з герметизацією вікон і дверей, що обумовило другу розшифровку назви. У пізніших модифікаціях з'явились фільтро-вентиляційні пристрої та системи наддуву знезараженого повітря, для контролю тиску в кунзі є панель керування. Повної герметичності досягти не вдалося і людям доводилося використовувати засоби індивідуального захисту при потраплянні у заражені зони.

Використовується на спецтранспорті військового призначення — санітарні та автоперев'язувальні, мобільні санітарно-гігієнічні та дезінфекційні пункти, мобільні центри зв'язку, розміщення радіоелектронних систем, лабораторії, ремонтні майстерні, штабні машини, польові кухні тощо. Також у багатьох військових частинах, автомобілі з кунгами використовувалися для перевезення особового складу.

• Апаратна зв'язку
• ГТ-Т
• Командно-штабна машина

• Що таке КУНГ (рос.) [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]