ГАЗ-66

ГАЗ-66
ГАЗ-66 однієї з пізніх модифікацій, з високою вантажною платформою без надколісних ніш
Виробник	ГАЗ
Роки виробництва	1964-1999
Місце виробництва	СРСР  Росія
Попередник(и)	ГАЗ-62 ГАЗ-63
Наступник(и)	ГАЗ-3308
Двигун(и)	ЗМЗ-66-06; 4,25 л; 120 к.с. ЗМЗ-513.10; 4,25 л; 125 к. с. ЗМЗ-511; 4,25 л; 125 к. с. ЗМЗ-5234; 4,67 л; 130 к. с. ГАЗ-542.10; 6,23 л; 150 к.с.
Коробка передач	коробка передач:: 4-ступ. роздавальна коробка:: 2-ступ.
Колісна база	3300 мм
Довжина	5805 мм
Ширина	2525 мм
Висота	2490 мм (по кабіні)
Кліренс	315 мм
Передня колія	1800 мм
Задня колія	1750 мм
Маса	споряджена: 3610 кг повна: 5940 кг
Найвища швидкість	90 км/год
Місткість бака	2х105 л
Споріднені	ГАЗ-34
Подібні	Unimog Tata LPTA 713 TC
Дизайнер	Єремеєв Л. М. Лєбєдєв Б. Б.

ГАЗ-66 — вантажний автомобіль безкапотного компонування, підвищеної прохідності з колісною формулою 4×4. Був створений на Горьківському автомобільному заводі в 1960-х роках, вироблявся в СРСР, згодом в Російській федерації, в період з 1964 по 1999 роки.

Наймасовіший повнопривідний двовісний вантажний автомобіль Радянської Армії та народного господарства СРСР. Загалом було виготовлено 965941 автомобіль.

У народі цей автомобіль мав різні прізвиська «Шишига», «Шишарик» чи «Шишка», які виникли через співзвучність з номером моделі «Шістдесят Шість»

10 серпня 1956 року міністерство автомобільної промисловості СРСР затверджує перспективний типаж^{[прим. 1]}, до якого включено автомобіль підвищеної прохідності, вантажністю 2 тони. Одразу після затвердження даного документу, конструкторсько-дослідний відділ заводу ГАЗ, під керівництвом Заворотного Ростислава Григоровича приступає до робіт по проєктуванню нового автомобіля, який згодом отримає назву ГАЗ-66^[2][3]. Новий автомобіль мав стати заміною першої радянської повнопривідної вантажівки ГАЗ-63, яка на кінець 50-х років вже безнадійно застаріла й не могла задовольнити потреби військових і народного господарства СРСР^[4].

Основним потенційним замовником нової вантажівки мало стати радянське військо, відтак при проєктуванні розробники особливо дослухалися до вимог і зауважень військових. Серед основних недоліків попередника ГАЗ-63 відзначали:

• недостатню потужність двигуна і як наслідок слабкі динамічні характеристики автомобіля;
• високо розміщений центр мас, через що автомобіль був схильний до перекидання;
• недостатні позашляхові можливості автомобіля;

Серед всіх цих недоліків, найбільшою проблемою для проєктантів стала потужність двигуна. Радянська промисловість просто не мала на той час серійного двигуна який би задовольняв вимоги проєктантів в плані потужності і крутного моменту. Ця обставина істотно затримала запуск ГАЗ-66 в серійне виробництво^[5].

Наприкінці 1950-х років, на Заволжському моторному заводі розпочалося виробництво новітнього за тогочасними мірками двигуна ЗМЗ-13, призначеного для використання на малосерійних представницьких автомобілях ГАЗ-13 «Чайка». Це була бензинова V-подібна вісімка, повністю виготовлена з алюмінієвого сплаву, об'ємом 5,53 л і потужністю 195 кінських сил. Двигун виготовлявся малою серією. Для масового випуску, вирішили створити більш дешеву і економічну версію цього двигуна. Так на початку 1960-х років з'являється серія двигунів ЗМЗ-66, в яких діаметр поршня зменшено зі 100 до 92 мм, а хід поршня з 88 до 80 мм, внаслідок чого загальний об'єм двигуна зменшився до 4,25 л, а максимальна потужність становила 115 кінських сил. Такі параметри цілком задовольняли потреби ГАЗ-66, проте довелося чекати ще кілька років, доки Заволжський моторний завод оновив виробничі лінії і зміг розпочати великосерійне виробництво цих двигунів. Перший серійний ЗМЗ-66 вийшов лише 1964 року, того ж року на конвеєр було поставлено і ГАЗ-66^[6][7].

Перші прототипи нової вантажівки мали класичне, капотне компонування, також в їх конструкції широко використовували вузли і компоненти автомобілів ГАЗ, які на той час перебували в серійному виробництві. Вже того ж 1956 року, було виготовлено перший макетний зразок нової вантажівки. На практиці це була кабіна від старого ГАЗ-63, з новим оперенням^{[прим. 2]}, форкамерним 6-циліндровим рядним двигуном ГАЗ-51Ф, потужністю 80 к. с., новими розширеними мостами від БРДМ-1 і герметизованою гальмівною системою. Другий прототип побачив світ 1957 року, він мав вже повністю нову кабіну і оперення, спроєктовані для «перспективної народно-господарської вантажівки»^{[прим. 3]} та нову універсальну вантажну платформу з дерев'яними бортами^[2].

Надалі конструктори вирішили застосовувати на новій машині безкапотне компонування, раніше випробуване і відпрацьоване на моделі ГАЗ-62. Двигун розмішений під кабіною надавав машині ряд переваг порівняно з класичними капотними вантажівками:

• збільшення довжини вантажної платформи, при збереженні загальної довжини автомобіля
• покращення розподілу мас між осями автомобіля (майже 50x50)
• відсутність завалювання на ніс платформи з автомобілем при десантуванні на парашутних системах

Третій прототип ще не мав власної кабіни, для відпрацювання безкапотного компонування його оснастили кабіною від ГАЗ-62, також вперше в історії заводу, на цьому прототипі було встановлено гідропідсилювач керма.

У 1995 році масове виробництво ГАЗ-66-11 з модифікаціями було припинено. Натомість Горьковський автозавод освоїв випуск моделі ГАЗ-3308 «Садко». Останній екземпляр ГАЗ-66-40 зійшов з конвеєра 1 липня 1999 року. Усього було випущено 965 941 автомобіль сімейства ГАЗ-66.

ГАЗ-66 — вантажний автомобіль підвищеної прохідності вантажністю 2 тонни, призначений для руху в складних дорожніх умовах і по бездоріжжю. маневрова прохідність зумовлена використанням самоблокувальних диференціалів, великим дорожнім просвітом і регульованим тиском у колесах (для чого диски мають особливу конструкцію). Двигун автомобіля оснащений передпусковим підігрівачем ПЖБ-12.

Важлива особливість цього автомобіля — збалансоване розташування центру ваги та компактність через кабіну над двигуном, завдяки чому автомобіль широко використовувався у десантних військах, оскільки приземляється відразу на всі колеса і спускається без завалу кабіни (на відміну від ЗІЛ-131). Однак, обмежений житловий об'єм кабіни виявився смертельно небезпечний для екіпажу у випадку підриву на міні, тому ГАЗ-66, починаючи з 1980-х роках виводився зі складу бойових частин в Афганістані. У 90-х роках ГАЗ-66 масово списувався зі стройових частин, пізніше його замінила «капотна» вантажівка ГАЗ-3308 «Садко» з аналогічною ходовою частиною, але більшою довжиною.

ГАЗ-66 характеризується неординарним розташуванням органів управління, зокрема важіль коробки зміни передач розташований праворуч-ззаду від водія.

• 4,25 л ЗМЗ-66-06 OHV V8 120 к.с. 284.5 Нм
• 4,25 л ЗМЗ-513.10 OHV V8 125 к.с. 284,5 Нм
• 4,25 л ЗМЗ-511 OHV V8 125 к.с. 299 Нм
• 4,67 л ЗМЗ-5234 OHV V8 130 к.с. 314 Нм
• 6,23 л дизель ГАЗ-542.10 І6 150 к.с. 363 Нм

• ГАЗ-66-1 (1964—1968) — перша модель без централізованої системи регулювання тиску повітря в шинах
• ГАЗ-66А (1964—1968) — з лебідкою
• ГАЗ-34 — дослідний зразок, тривісний, з колісною формулою 6x6
• ГАЗ-66Б (з 1966) — авіадесантний варіант з телескопічною рульовою колонкою, складним дахом і відкидною рамкою вітрового скла
• ГАЗ-66Д (1964—1968) — шасі з коробкою відбору потужності
• ГАЗ-66П — сідловий тягач (дослідний) з активним причепом і передачею моменту валом відбору потужності через сідло
• ГАЗ-66Е (1964—1968) — з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-01 (1968—1985) — базова модель з централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах
• ГАЗ-66-02 (1968—1985) — з лебідкою
• ГАЗ-66-03 (1964—1968) — з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-04 (1968—1985) — шасі з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-05 (1968—1985) — з екранованим електроустаткуванням і лебідкою
• ГАЗ-66-11 (1985—1996) — модернізована базова модель
• ГАЗ-66-12 (1985—1996) — з лебідкою
• ГАЗ-66-14 (1985—1996) — шасі з екранованим електроустаткуванням і коробкою відбору потужності
• ГАЗ-66-15 (1985—1996) — з екранованим електроустаткуванням і лебідкою
• ГАЗ-66-16 (1991—1993) — модернізований варіант з двигуном ЗМЗ-513.10, посиленими шинами (колеса — односхилі), доробленими гальмами, платформою без надколісних ніш (надалі встановлювалася також на ГАЗ-66-11 і ГАЗ-66-40); вантажність 2,3 т
• ГАЗ-66-21 (1993—1995) — народногосподарська модифікація з подвійними шинами заднього моста і дерев'яною платформою типу ГАЗ-53, вантажність 3,5 т.
• ГАЗ-66-31 — шасі для самоскидів
• ГАЗ-66-41 (1992—1995) — з безнаддувним дизелем ГАЗ-544
• ГАЗ-66-40 (1995—1999) — з турбодизелем ГАЗ-5441
• ГАЗ-66-92 (1987—1995) — північний
• ГАЗ-66-96 — шасі для вахтових автобусів

експортні

• ГАЗ-66-51 (1968—1985)
• ГАЗ-66-52 (1968—1985) — з лебідкою
• ГАЗ-66-81 (1985—1995) — для країн з помірним кліматом
• ГАЗ-66-91 (1985—1995) — для країн з тропічним кліматом

спеціалізовані

• АП-2 — автоперев'язувальна, основна транспортна одиниця медичного пункту полку.
• АС-66 — санітарний автомобіль, призначений для евакуації поранених.
• ДДА-2 — дезінфекційно-душова установка, використовується в військових (іноді в цивільних) санітарно-епідеміологічних підрозділах.
• ГЗСА-731, 983А, 947, 3713, 3714 — фургони «Пошта», «Хліб» і «Медикаменти».
• МЗ-66 — маслозаправщик.
• 3902, 3903, 39021, 39031 — пересувні майстерні для надання техдопомоги сільгосптехніки.
• 2001, 2002, 3718, 3719, 3716, 3924, 39521 — пересувні клініки.
• ГАЗ-САЗ-3511 — самоскид сільськогосподарського призначення на шасі ГАЗ-66-31 (збірка — Саранськ).
• ГАЗ-КАЗ-3511 — самоскид сільськогосподарського призначення на шасі ГАЗ-66-31 (збірка — Бішкек, Киргизстан).

автобуси

• Нзас-3964, Волгарь-39461 — вахтові автобуси (на шасі встановлювався комфортабельний кузов з кріслами для пасажирів).
• АПП-66 — автобус підвищеної прохідності, шини з регулюванням тиску. Випускався 172 Центральним автомобільним ремонтним заводом тільки для потреб Міністерства оборони СРСР. До 1987 р. випущено близько 8 000 прим.
• ПАЗ-3201, повнопривідний варіант ПАЗ-672.
• ПАЗ-3206, повнопривідний варіант ПАЗ-3205.

Під час російського вторгнення в Україну українські військові знищили 13 та захопили 12 російських військових автомобілів ГАЗ-66.^[10]

Велика кількість данних вантажівок використовується у ЗСУ.^{[11] [12] [13] [14] [15]}

• Голодовській Я. Є., Зайцев І. В., Лавров О. М. Грузовые автомобили высокой проходимости. — Москва, СРСР : Військове видавництво міністерства оборони, 1968. — 400 с.
• Бутусов А. М., Заворотний Р. Г., Зіслін С. Г., Ірхіе І. В., Ширяєв Г. А. Атлас конструкций автомобилей ГАЗ-53А, ГАЗ-66, ГАЗ-52. — Горький, СРСР : Волго-Вятське книжне видавництво, 1974. — 508 с.
• Бутусов А. М. Автомобиль ГАЗ-66-11 и его модификации. — Горький, СРСР, 1990. — 255 с.
• Молчанов В. А. Несуча система автомобіля. — Хмельницький, Україна, 2012. — 144 с. Архівовано з джерела 5 вересня 2025
• Михайло Соколов, Андрій Колєватов. Многоцелевые грузовики ГАЗ 4х4. — Барнаул, РФ, 2014. — 488 с. — ISBN 9785904061630.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ГАЗ-66