РШ-12
| РШ-12 | |
|---|---|
 | |
| Тип | Револьвер |
| Походження |  Росія |
| Історія використання | |
| Оператори | Альфа |
| Історія виробництва | |
| Виробник | КБП м. Тула |
| Характеристики | |
| Вага | 2.2 кг |
| Довжина | 357 мм |
| Довжина ствола | 250 мм |
| Ширина | 53 мм |
| Висота | 159 мм |
| Калібр | 12,7×55 мм |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 300 м |
| Система живлення | 5-зарядний барабан |
| Приціл | Відкритий |
РШ-12 (рос. Револьвер Штурмовой калибра 12,7) — сучасний російський револьвер.
Історія
РШ-12 був розроблений в ~2000 році в філіалі Тульського КБП — ЦКДБ СМЗ під однаковий патрон з автоматом АШ-12 — 12,7×55 мм.
Опис
Револьверний комплекс РШ-12 це револьвер з цільною металевою рамкою і з відкидним вліво барабаном на 5 патронів. Завдяки деяким особливим елементам конструкції (постріл з нижньої камери барабана, ергономічна рукоятка тощо) віддача РШ-12 не більша, ніж у багатьох інших револьверів і пістолетів великого калібру. У револьвера ударно-спусковий механізм куркового типу з відкритим розташуванням курка. Як і багато інших револьверів під потужні патрони, револьвер РШ-12 має посилений кожух ствола, який оснащений вентиляційними отворами. Над стволом і під стволом передбачені системи рейкового інтерфейсу типу Пікатінні для установки всіляких прицілів, ліхтарів тощо[1].
Для забезпечення малого плеча віддачі і як наслідок зменшення підкидання ствола револьвер РШ-12 стріляє не з верхньої камори барабана, а з нижньої. Прицільні пристосування включають мушку і цівку.
Для револьвера існує 3 пристосування:
- знімний приклад;
- підствольна знімна рукоятка;
- тактичний глушник.
РШ-12,7 ніколи не був на озброєнні армії чи поліції, проте його використовують деякі спецзагони (наприклад, Альфа).[2].
Патрони
Типи використовуваних патронів:
- ПС-12А з полегшеною кулею;
- ПД-12 двокульний патрон;
- ПС-12 з обтяженою кулею;
- ПС-12Б з бронебійною кулею[2].
Примітки
- ↑ Форум, присвячений револьверу. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
- ↑ а б Опис револьвера. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 17 липня 2014.
Посилання