ДШК

ДШК
Типвеликокаліберний кулемет
ПоходженняРадянський Союз
Історія використання
На озброєнні1938 — по т.ч.
Операторидив. Оператори
ВійниРадянсько-фінська війна
Громадянська війна в Китаї
Друга світова війна
Перша індокитайська війна
Війна у В'єтнамі
Шестиденна війна
Індо-пакистанський конфлікт
Війна Судного дня
Громадянська війна в Камбоджі
Громадянська війна в Лівані
Огаденська війна
Лівійсько-чадський конфлікт
Кампучійсько-в'єтнамський конфлікт
Китайсько-в'єтнамська війна
Радянсько-афганська війна
Ірано-іракська війна
Громадянська війна в Афганістані
Війна в Перській затоці
Югославські війни
Громадянська війна в Сомалі
Перша чеченська війна
Ефіопо-еритрейський конфлікт
Іракська війна
Друга чеченська війна
Війна в Афганістані
Друга ліванська війна
Арабські революції 21 століття
Російсько-українська війна
Історія виробництва
РозробникДегтярьов В. О.
Шпагін Г. С.
Розроблено1930 — 1932
ВиробникТульський збройовий завод
Виготовлення1938 — по т.ч.
ВаріантиДШКМ
ДШКС
Type 54 HMG
Характеристики
Вага33,5 кг (тіло кулемета)
11,2 кг (ствол)
181,3 кг (на колісному станку, без щитка, зі стрічкою)
Довжина1.625 мм
Довжина ствола1.070 мм
Обслуга2

Набій12,7×108 мм
Калібр12,7 мм
Діявідведення порохових газів, Розсувні бойові упори
Темп вогню600 п/хв
Дульна швидкість840–860 м/с
Дальність вогню
Ефективна3.500 м (наземні цілі)
2.400 м (повітряні цілі)
Максимальна3.800 м
Система живленнястрічка на 50 набоїв
Прицілмеханічний (оптичний)

ДШК у Вікісховищі
Кулеметна обслуга сержанта Федора Конопльова веде вогонь по літаках, Ленінград, 9 жовтня 1942 р.

12,7-мм ста́нковий кулеме́т Дегтярьова-Шпагіна зразка 1938 року (ДШК, Індекс ГРАУ — 56-П-542, рос. «Дегтярева-Шпагина крупнокалиберный») — радянський великокаліберний кулемет під набій 12,7×108 мм, що був прийнятий на озброєння 26 лютого 1939 постановою Комітету Оборони при РНК СРСР. ДШК системи Дегтярьова В. О. з барабанним приймачем стрічки системи Шпагіна Г. С. встановлювався на універсальному станку системи І. М. Колесникова з відокремлюваним колісним ходом і розкладною триногою. У роки радянсько-німецької війни кулемет ДШК застосовувався піхотними підрозділами для боротьби з повітряними цілями, легкоброньованою технікою противника, його живою силою на великих і середніх дальностях, та як додаткове озброєння танків і САУ.

У 1946 році під позначенням ДШКМ (рос. Дегтярёв, Шпагин, крупнокалиберный модернизированный, Індекс ГРАУ — 56-П-542М) кулемет був прийнятий на озброєння Радянської Армії.

Історія створення

Завдання на створення першого радянського великокаліберного кулемета, призначеного в першу чергу для боротьби з літаками на висотах до 1500 метрів, було видано на той момент уже досвідченому і добре відомому зброяру Дегтярьову в 1929 році. Менше ніж через рік Дегтярьов представив на випробування свій кулемет калібром 12,7 мм, а з 1932 року розпочалось дрібносерійне виробництво кулемета з позначенням ДК (рос. «Дегтярева крупнокалиберный»). Загалом ДК повторював за конструкцією ручний кулемет ДП-27 і мав барабанні магазини на 30 патронів, які встановлювалися на кулемет зверху. Недоліки такої схем подачі патронів (громіздкість і велика маса магазинів, низька практична скорострільність) змусили закрити випуск ДК у 1935 році та зайнятися його вдосконаленням. До 1938 року конструктор Шпагін розробив модуль стрічкової подачі патронів для ДК і в 1939 році вдосконалений кулемет був прийнятий на озброєння Червоної Армії з позначенням рос. «12,7 мм крупнокалиберный пулемёт Дегтярёва — Шпагина образца 1938 года — ДШК». Сторона подачі стрічки і, відповідно, екстракції стріляних гільз може встановлюватись довільно, під час зборки кулемету.

ДШК показав себе як достатньо надійна, проста в експлуатації та виробництві, ефективна (через високу кучність бою та швидкість польоту кулі) в боротьбі з легкоброньованими машинами та повітряними цілями зброя.

Масовий випуск ДШК розпочатий в 1940—1941 рр. Вони використовувались як зенітні, як зброя для підтримки піхоти, встановлювались на бронетехніку і малі кораблі (в тому числі торпедні катери). За досвідом війни в 1946 році кулемет модернізований (змінена конструкція вузла подачі стрічки, кріплення ствола) і кулемет прийнятий на озброєння з позначенням ДШКМ (рос. Дегтярёв, Шпагин, крупнокалиберный модернизированный).

Бойове застосування

Афганська війна

ДШК широко застосовувався сторонами конфлікту під час радянського вторгнення в Афганістан. Відомий випадок, коли моджахеди з одного ДШК збили три гелікоптери Мі-24, один з яких перевозив групу спецпризначенців для знищення кулеметного розрахунку [1][1].

Російсько-українська війна

Кулемети ДШК використовували обидві сторони конфлікту — як українські військові, так і російські терористи[2][3][4].

В грудні 2015 українськими волонтерами була створена великокаліберна снайперська гвинтівка на базі ДШК. При цьому, гвинтівка може бути перетворена назад на кулемет[5].

Українські військові також вдосконалювали кулемет. Інженери спецпідрозділу «Хорт» розробили для нього глушник-полум'ягасник. Українські військові використовують ДШК для оборони блокпостів і опорних пунктів. Пристрій був розроблений в декількох модифікаціях і призначений також для нічних і диверсійних операцій. Звук пострілів не зникає повністю, але сильно змінюється — це може збити противника з пантелику[6].

Оператори

Україна

З початком російської агресії для забезпечення сухопутних підрозділів зі складів «дістали» ДШКМ[7].

Про опанування виробництва кулемета ДШКМ заявили на підприємстві НВК «Техімпекс» та за деякою інформацією навіть поставили партію кулеметів на експорт[7].

А влітку 2021 року про налагодження виробництва кулеметів ДШКМ заявив завод «Маяк». 1 липня 2021 року відбулась презентація кулеметів у дії для делегації однієї з африканських країн[7].

На початку грудня 2021 року стало відомо, що катери Ocea FPB 98 Державної прикордонної служби України отримають кормовий кулемет типу ДШКМ[8].

Також відомо про використання модифікованих «ручних» варіантів, відомих під умовною назвою «ДШКМ-ТК» (тактичний комплект), що стріляють із двоноги: для цього кулемети оснащуються двоногою, прикладом, масивним дульним гальмом для зменшення відбою та модифікованим УСМ. За словами військових, ці модернізації виправляють деякі недоліки станкових ДШК, а саме значну вагу та низьку стабільність при стрільбі навіть короткими чергами.[7][9][10][11]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ ДШК. Википедия (рос.). 26 листопада 2025. Процитовано 4 січня 2026.
  2. ↑ За прошедшие сутки боевики шестнадцать раз обстреливали подконтрольную Украине территорию Луганщины. Есть раненые. Остров. 10.06.2015. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015.
  3. ↑ Терористи протягом доби обстрілювали позиції українських військових у Щасті та Станиці Луганській. Преса України. 09 червня 2015. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015.
  4. ↑ Jonathan Ferguson, N. R. Jenzen-Jones (2014). Heavy Machine Guns. Raising Red Flags: An Examination of Arms & Munitions in the Ongoing Conflict in Ukraine. Research Report. Т. 3. Armament Research Services. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 10 червня 2015.
  5. ↑ Харківські волонтери зробили з ДШК 12,7-мм снайперську гвинтівку. Military Navigator. 12 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  6. ↑ Бойова корсняшка: військові умільці зробили «глушник» для ДШК. Військова панорама. 5 лютого 2016. Архів оригіналу за 11 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  7. ↑ а б в г Люксіков Михайло (2 липня 2021). «Маяк» локалізував кулемет «ДШКМ». Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  8. ↑ Стало відомо яке «вітчизняне» озброєння отримають прикордонні катери побудовані Францією. Ukrainian Military Pages. 2 грудня 2021. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  9. ↑ Еще раз о ДШКМ-ТК. Для лентяев. Кому буквы лень читать. Доповидь вголос. site.ua (рос.). Процитовано 27 травня 2022.
  10. ↑ ДШКМ-ТК: нова система підготовки (укр.), архів оригіналу за 27 травня 2022, процитовано 27 травня 2022
  11. ↑ Ukrainian Modified DShK with Buttstock, Picatinny Rail, and Bipod in Ground Role. The Firearm Blog (Англійська) . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.

Література

Посилання

Відео