Сика

Си́ка (лат. sica) — короткий меч (кинджал, довгий ніж) з вигнутим клинком, уживаний іллірійцями, фракійцями, даками та римськими гладіаторами. Слово sica походить від іллірійського (давньоалбанського) *tsikā, де вважається похідним від праіндоєвропейського *ḱẽi («загострювати», «заточувати»)^[1].

Первісно сика уживалася воїнами Іллірії, Фракії та Дакії (у місцях поширення Гальштатської культури). Після римського завоювання цих земель сика була запозичена римлянами, у яких стала виключно гладіаторською зброєю. Серед римських гладіаторів був особливий тип «фракійці» (лат. Thraeces), бойове спорядження яких повторювало національне фракійське: вони були озброєні сикою, захищені невеличким щитом, закритим шоломом та поножами. Аналогічну зброю уживали євреї, під час гебрейсько-римських воєн римляни звали юдейських повстанців «сикарії» (sicarii) — «озброєні сиками».

Сика являла собою вигнутий клинок 40-45 см завдовжки. Характерна форма клинка призначалася для того, щоб обійти щит противника та ударити його у спину або у бік. Багато екземплярів сики було знайдено на території сучасних Румунії (давня Дакія), Боснії, Сербії (Іллірія) та Болгарії (Фракія).

Із сикою пов'язана родова назва шестиокого піщаного павука — від лат. Sicarius, досл. «Сикарій», «Озброєний сикою», у переносному значенні — «Вбивця».

• Бебут — кривий кавказький кинджал
• Копіс — давньогрецький кривий меч
• Кукрі — непальський кривий ніж
• Махайра — давньогрецький кривий меч
• Ромфея — фракійський кривий дворучний меч
• Фальката — іберійський та давньоримський кривий меч
• Фалькс — фракійський та дакійський бойовий серп
• Хопеш — давньоєгипетський бойовий серп
• Шабля — холодна зброя з довгим вигнутим клинком

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сика

• www.enciclopedia-dacica.ro
• Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines, tom 4, vol. 2 (R–S), Paris, 1926, p. 1300, s.v. sica
• Сика // Словарь по ножам (рос.)