ТУ4

ТУ4
ТУ4-3088 на Алапаєвській ВЗ.
Основні дані
Рік будування1961—1974 рр.
ЗаводКамбарський машинобудівний завод
Разом побудовано3138
Країни експлуатаціїСРСР СРСР→
Україна Україна
Білорусь Білорусь
Росія Росія
Естонія Естонія
Литва Литва
Латвія Латвія
Норвегія Норвегія
Фінляндія Фінляндія
Швеція Швеція
Ширина колії750 мм
Технічні дані
Конструкційна швидкість50 км/год
Довжина локомотива8400 мм
Ширина2650 мм
Висота3295 мм
Робоча маса18 т
Зчіпна маса18 т
Навантаження від
рушійних осей на рейки		4,5 т
Відстань між шкворнями4600 мм
Найменший радіус кривих40 м
Тип дизеляУ1Д6-250ТК
Потужність дизеля250 к.с.
Тип передачігідромеханічна
Діаметр коліс600 мм
Сила тяги тривалого режиму4500 кг
Швидкість тривалого режимуне менше 7 км/год
Запас пального570 кг.
Запас мастила10 + 85 + 130 кг.

ТУ4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, тип 4) — маневровий чотиривісний вузькоколійний тепловоз, призначений для роботи на залізницях стандарту 750 мм. Його розробка відбувалася за участі декількох заводів та інститутів. Випробування відбувались безпосередньо на одному з виробничих підприємств СРСР. Виготовлявся Камбарським машинобудівним заводом з 1961 і до 1974 року. Довгий час був основним локомотивом на промислових вузькоколійних залізницях Радянського Союзу. На базі тепловоза розробили та будували наступний тепловоз серії ТУ5.[1][2]

Історія

На початку 50-х років радянська промисловість зіткнулася з необхідністю в легкому та потужному вузькоколійному локомотиві для забезпечення промислових шляхів залізничного сполучення стандарту 750 мм. Вже наявні ТУ2 і ТУ3 мали занадто велике навантаження на вісь, тому ці тепловози не підходили для використання на промислових вузькоколійних залізницях, специфіка використання яких не передбачала ґрунтовної інженерної підготовки шляху[3][4].

Дослідні зразки

З середини 1950-х років почалася розробка тепловоза для промислових залізниць СРСР під керівництвом Центрального науково-дослідного інституту механізації й електрифікації лісової промисловості (ЦНДІМЕ). Розробку дослідних моделей розділили між кількома машинобудівними заводами та конструкторськими бюро, щоб пришвидшити процес створення нового зразка[4].

ТУЭ-4

На потужностях Онезького машинобудівного заводу, у співпраці з ЦНДІМЕ, тривала розробка дизельного тепловоза з електричною передачею[5]. Спершу він отримав назву МДЭ-4-01, згодом перейменований на ТУЭ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Электрической передачей, тип 4). У 1955 році виготовлено перший дослідний зразок. У період з 1956 до 1957 року тепловоз випробовували на вузькоколійній залізниці Крестецького ліспромгоспу[5]. Виконання з електропередачею було, в результаті, відкинуте через складність для промисловості СРСР у виробництві та обслуговуванні такого виду передачі.

Другий екземпляр виготовили в 1959 році на Деміховському машинобудівному заводі[5]. Попри високу надійність, цей екземпляр теж не пішов у серію, з уже згаданої причини.

Розташування обладнання на тепловозі ТУЭ-4: 1 — охолоджувач; 2 — дизель; 3 — муфта зчеплення дизеля; 4 — тяговий генератор; 5 — допоміжний генератор; 6 — тяговий електродвигун; 7 — редуктор тягового електродвигуна

Після цього використання електричної передачі в розробках серійних тепловозах для колії 750 мм припинилось[6].

ТУМ-4

Архангельському лісотехнічному інституту доручена розробка дослідного зразка з механічною передачею і двигуном потужнішим за 100 к.с. Початково зразок отримав назву МДМ-4, згодом її було змінено на ТУМ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Механической передачей, тип 4). Тепловоз оснастили дизельним двигуном ЯАЗ-204А потужністю 110 к.с. У конструкції були широко використані вже наявні на час проєктування запчастини та агрегати тракторної техніки[7].

З серпня до грудня 1957 року відбувалося випробування тепловоза на Крестецькій вузькоколійній залізниці[8]. У результаті експлуатаційних випробувань виявили низку недоліків, які ускладнювали використання ТУМ-4. Виконавши свою дослідницьку мету, тепловоз залишили для постійної експлуатації на Крестецькому ЛПГ[9].

Схема ТУМ-4 Архангельського лісотехнічного інституту, зразка 1957 року.

ТУГ-4

Виготовлення зразка з гідравлічною передачею було покладено на Воткінський завод. Розробка тривала в 1956 — 1957 роках, завершення робіт планувалося на початку 1958 року, але через відсутність досвіду роботи працівників з проєктування гідромеханічних передач, та значну кількість робіт з налаштування процес затримався до кінця 1958 року. Два виготовлених зразки отримали найменування ТУГ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Гидравлической передачей, тип 4); їх передали на дослідні роботи до того ж самого Крестецького ліспромгоспу. За результатами випробувань всі вимоги до тепловозів цього типу були виконані, і вони могли замінити парову тягу на промислових вузькоколійках. Оскільки тепловози виготовлялися для дослідження експлуатації гідравлічної передачі, вони не були відправлені в серію[10].

Розташування обладнання на тепловозі ТУГ-4: 1 — компресор; 2 — дизель; 3 — гідропередача; 4 — ручні гальма; 5 — головний повітряний резервуар; 6 — карданний вал; 7 — осьовий редуктор

Зробивши висновки після всіх досліджень, гідравлічну передачу обрали як найнадійніший і найдоступніший варіант для використання на тепловозах для колії 750 мм[10].

ТУГМ-4

ЦНДІМЕ та Воткінський завод продовжили розробку, в першу чергу усунувши явні недоліки конструкції та врахувавши побажання підприємств щодо уніфікації запчастин з тепловозами широкої колії, що були в експлуатації цих підприємств. Новий зразок отримав маркування ТУГМ-4. Деякі його запчастини були уніфіковані з тепловозом ТГК та іншими машинами. У 1960 році завершили виготовлення двох одиниць, які проходили випробування на Крестецькому ЛПГ. За результатами експлуатації знову почалося усунення недоліків, яке склало 150 листів. Тепловоз у серію не пішов[11].

Розташування обладнання на тепловозі ТУГМ-4: 1 — охолоджувач; 2 — дизель; 3 — гідропередача; 4 — пульт керування; 5 — карданний вал; 6 — важіль підвіски; 7 — осьовий редуктор

ТУ4

Паралельно з Воткінським ТУГМ-4, Камбарський завод та Державний інститут проєктування заводів сільськогосподарського машинобудування, на основі вже наявних досліджень, розробляли свою версію тепловоза, що отримав означення ТУ4. У ньому використано ті ж агрегати, що й на Воткінській моделі. Наявний досвід попередника і кропітка робота в розробці дозволили довести цю версію до серійного виробництва[4].

Серійне виробництво

Перейшовши до масового виробництва, тепловоз продовжував отримувати зміни у свою конструкцію. Окрім деяких деталей кузова змінювалися як механічні агрегати, так і електрична схема. Виробництво тривало з 1961 по 1974 рік. За весь період завод виготовив 3138 тепловозів цієї моделі[4].

На зміну цій моделі прийшли нові, полегшені та сучасніші тепловози серії ТУ6 і ТУ7[4].

Опис

Конструкція

У конструкції використаний кузов кабінно-капотного типу. Під переднім (довшим) капотом розташований двигун, гідропередача, паливний бак, бак для мастила, компресори, система охолодження для двигуна і гідротрансформатора. Під заднім (коротшим) капотом розміщуються акумуляторні батареї і багажне відділення для збереження інвентарю та інструменту. Тепловоз стоїть на двох двовісних візках з ресорним підвішуванням, що були взяті з тепловозів іншої моделі — ТУ2мк, для створення м'яких умов ходу тепловоза. На них, у восьми точках, спирається рама[3].

Інтер'єр

Обшивка кабіни, як і капот, виготовлені штампуванням з металу. Кабіна розташована між двома капотами, всередині обшита фанерою та утеплена. У зимовий період обігрівається спеціальною системою опалення. Органи управління розташовані на столі керування та дубльовані з обох його сторін, для зручності виконання маневрів. У початкових партіях локомотивів сидіння машиніста не встановлювалося, адже вважалося, що керування відбуватиметься стоячи, встановлювалися лиш дві відкидні лавки для перепочинку[4].

Технічні характеристики

Загальні ознаки[12][13]
Модель ТУ4
Передача Гідравлічна
Конструкційна швидкість, км/год 50
Службова маса, т 18
Мін. радіус проходження кривих, м 40
Запас мастила передачі, кг 130
Габарит[12]
Висота, мм 3295
Ширина, мм 2650
Довжина, мм 8400
Відстань між осями на візку, мм 4600
База візка, мм 1400
Колія, мм 750
Силова установка[12]
Силова установка У1Д6-250ТК
Кількість циліндрів 6
Максимальне число обертів (за хвилину) 1500
Потужність, к.с. 250
Сила тяги, кгс до 4500
Тип палива дизель
Запас палива, кг 570
Запас мастила двигуна, кг 85

Модифікації

Тепловоз ТУ4-3137 проданий з Гайворона до Швеції, перероблений на колію 600 мм (2019 р.)

Відомо про виконання для колії шириною 1067 мм Кулебакського металургійного заводу[4].

У 2009 році в Естонії, для Фінляндії проведено модернізацію тепловоза ТУ4-2091, в результаті якої встановлено двигун Scania, та змінено ширину колісних пар на стандарт 760 мм[14].

У 2011 ― 2012 роках тепловоз ТУ4-3147 з Гайворона продали, в Естонії провели капітальний ремонт і переробили його на колію 600 мм, далі відправили на музейну залізницю у Швецію, де він дотепер експлуатується[15][16].

Експлуатація

Першочергово ТУ4 призначався для роботи на промислових об'єктах на кшталт кар'єрів, лісозаготовельних підприємств та інших виробництвах. На деяких із підприємств, ці тепловози все ще залишилися в експлуатації, хоча більшість з них і була замінена на новіші версії[4][17].

На дитячих залізницях локомотив майже не зустрічався. По-перше, процес і агрегати керування значно відрізняються від локомотивів широкої колії, й не надто підходять для навчання дітей. По-друге, дитячі залізничні навчальні заклади вже були достатньо забезпечені моделями ТУ2 і ТУ3 [4].

В Україні

Даний тепловоз в Україні можна зустріти на Гайворонській вузькоколійці (№2809), Вигодській вузькоколійній залізниці (№1695, №1693), в Музеї історії та розвитку Донецької залізниці (№2822) та в місті Барвінкове Харківської області, на території місцевого парку (№1597). Також один локомотив знаходиться в приватній колекції ГО «Асоціація збереження історії залізниць України» (№2234)[18].

Гайворонська вузькоколійна залізниця

ТУ4-2809, виготовлений у 1972 році, довгий час працював на одному з промислових підприємств, а з 1990-х років виконував роль маневрового локомотива при вагонному депо. Після зупинки роботи депо потреба в маневровому локомотиві відпала, і, за наявними даними, з початку нульових його використання припинилося. З часом під'їздний шлях до ангара розібрали, вандали викрали з локомотива цінні частини, а згодом на тепловоз обвалився дах[19]. У березні 2023 року, за допомогою автомобільних кранів, локомотив переставили на рейки та доправили до Гайворонського локомотивного депо, де його поступово відновлюють. Першочергово, ТУ4-2809 приведуть до належного естетичного стану, а в перспективі — повернуть до експлуатації[20].

Вигодська вузькоколійна залізниця

У 1969 році до Вигоди передано чотири локомотиви, до наших часів у повністю робочому стані залишилося два з них (№1695, №1693), інші (№1740 та, ймовірно, №1893) за наявною інформацією, є лише залишками корпусу. Робочі тепловози стабільно застосовуються у транспортуванні деревини до лісокомбінату[21].

ТУ4-1693 і ТУ4-1695 на Вигодській вузькоколійці (2004 р.)

Музей історії та розвитку Донецької залізниці

ТУ4-2822 з 1972 року працював на Макіївській дитячій залізниці, — це єдиний відомий локомотив цієї моделі, що використовувався на дитячих залізницях. У 2005 році, в результаті закриття дитячої залізниці, тепловоз передали до музею[22].

ТУ4-2822 в Музеї історії та розвитку Донецької залізниці (2008 р.)

Експозиція в м. Барвінкове

Локомотив №1587 виготовлений у 1968 році, достеменно відомо, що він працював на лінії від станції Гусарівка, до піщаного кар'єру. Після перешивки лінії з колії 750 мм на 1520 мм у 1986 році, тепловоз передали в м. Барвінкове, де він знаходиться і дотепер[23][24][25].

ТУ4-1587 у вигляді статичної експозиції в м. Барвінкове (2023 р.)

ГО «Асоціація збереження історії залізниць України»

Початково побудований 1970 року ТУ4-2234, працював на Ірдинській вузькоколійній залізниці, де займався перевезенням торфу з полів до заводу. Згодом його викупила ГО «АЗІЗУ» для відновлення[18]. У 2015 році локомотив, разом з критим вантажним вагоном з колекції організації, був представлений на Old Car Fest 2015[26].

У світі

Зі всіх наявних тепловозів цієї моделі, окрім українських, у світі налічується ще приблизно 40 одиниць[17]. Найбільше їх збереглося на території Росії. Лідерами за кількістю є Алапаєвська вузькоколійна залізниця та Карінська вузькоколійна залізниця, на кожній з яких розміщується по 6 одиниць локомотивів даної моделі. Хоча серед Карінських тепловозів локомотив з номером 2923, хоча все ще і стоїть на рейках, знаходиться в майже до кінця розібраному стані. Два капоти, силова установка та все обладнання демонтовані, тому може вважатися збереженим лише частково[27].

В Білорусі єдиним збереженим ТУ4 є тепловоз з номером 1862. Його передали з Дніпровського торфопідприємства[28] до торфобрикетного заводу Дітва, де розміщується Музей вузькоколійної техніки Білорусі.

Кожна з країн Балтії, окрім Литви, має в себе по два тепловози, як і діючих, так і у вигляді статичних експозицій. В Естонії обидві одиниці є діючими експонатами Естонського залізничного музею в Лавассааре[29]; один з локомотивів задіюється для туристичних екскурсій наявною ділянкою вузькоколійної залізниці[30]. Латвійські тепловози передані у 2021 році з торфопідприємства в Седі до музейної залізниці в Баложі, жоден з них наразі не експлуатується[31]. Єдиний ТУ4 Литви (№849) являє собою статичну експозицію в приватному парку-музеї «Грутас»[32][33].

По одному локомотиву мають Швеція, Норвегія та Фінляндія, хоча історично жоден з наявних тепловозів не працював в цих країнах. Норвезький належить Еурскоґській залізниці (№729), придбаний з музею в Лавассааре[34][35]. Шведський локомотив знаходиться у Музеї Східної залізниці Седерманланду (№3147). Він був придбаний та перевезений до країни з Гайворонської вузькоколійної залізниці[14]. Останній тепловоз у Фінляндії, експлуатується на Йокінойненській музейній залізниці (№2091)[36].

Примітки

  1. ↑ ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2025. Процитовано 15 червня 2025.
  2. ↑ Тепловозы серии ТУ5. narrow.parovoz.com. Процитовано 15 липня 2025.
  3. ↑ а б ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2025. Процитовано 15 червня 2025.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Тепловоз ТУ4, Рельсовый транспорт. transportpedia.org. Процитовано 26 листопада 2024.
  5. ↑ а б в П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 276.
  6. ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 282.
  7. ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 283.
  8. ↑ ЭМБ // Крестецкий ЛПХ. narrow.parovoz.com. Процитовано 14 червня 2025.
  9. ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 286.
  10. ↑ а б П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 287 — 292.
  11. ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 293 — 296.
  12. ↑ а б в ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 26 листопада 2024.
  13. ↑ Младший брат: ТУ4. narrow.parovoz.com. Процитовано 26 листопада 2024.
  14. ↑ а б УЖД Северо-Запада. uzd.spb.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 26 листопада 2024.
  15. ↑ Motorlok | Östra Södermanlands Järnväg. www.oslj.nu. Процитовано 14 червня 2025.
  16. ↑ ТУ4-3147. Facebook. 3 травня 2023. Архів оригіналу за 31 січня 2025. Процитовано 31 січня 2025.
  17. ↑ а б TU4 — List of the vehicles. railgallery.ru (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2025. Процитовано 27 травня 2025.[Архівовано 2025-03-15 у Wayback Machine.]
  18. ↑ а б Список рухомого складу: ТУ4Маневрові тепловози — Залізнична фотогалерея RailGalleryUa. railgallery.pp.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2025. Процитовано 26 листопада 2024.
  19. ↑ Заблудовський, Олег (4 квітня 2023). Гайворонська вузькоколійка. Facebook. Архів оригіналу за 31 січня 2025.
  20. ↑ Rail.insider (5 квітня 2023). У Гайворонському локомотивному депо відремонтують раритетний тепловоз (укр.). Процитовано 31 січня 2025.
  21. ↑ ЭМБ // Выгодская УЖД. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
  22. ↑ Макеевка. Детская железная дорога. www.dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2025. Процитовано 31 січня 2025.
  23. ↑ ТУ4-1597. railgallery.ru (рос.). Процитовано 31 січня 2025.
  24. ↑ Trip Impressions, Impressions (31 січня 2022). Шматок вузькоколійки та занедбаний тепловоз із вагоном. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2025.
  25. ↑ ЭМБ // Гусаровка. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
  26. ↑ Просмотр фотографии. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
  27. ↑ ТУ4-2923. Railgallery (рос.). 14 грудня 2024.
  28. ↑ 750mm.by - Вузкакалейкі Беларусі (рос.).
  29. ↑ Список подвижного состава, Eesti Muuseumraudtee MTÜ (Lavassaare Raudteemuuseum), ТУ4. Railgallery (рос.).
  30. ↑ Steamdays in 10. and 11. of June changed | Eesti Muuseumraudtee (амер.). Архів оригіналу за 7 серпня 2024. Процитовано 27 травня 2025.
  31. ↑ Список подвижного состав,Торфяная музейная железная дорога Баложи, ТУ4. Railgallery (рос.).
  32. ↑ Парк Грутас, часть предпоследняя (амер.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 27 травня 2025. [Архівовано 2025-05-28 у Wayback Machine.]
  33. ↑ ТУ4-849. Railgallery (рос.).
  34. ↑ Aurskogbanen. Facebook (швед.). Архів оригіналу за 16 липня 2025.
  35. ↑ ТУ4-729. Railgallery (рос.).
  36. ↑ Diesel Locomotives. www.jokioistenmuseorautatie.fi. Архів оригіналу за 17 травня 2025. Процитовано 27 травня 2025.

Джерела

  • П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, Богдан (2003). Наши узкоколейные тепловозы и электровозы. Часть 1. с. 272—296.
  • Бутылочкин М. Тепловоз ТУ4 колеи 750 мм. Руководство по эксплуатации. — Транспорт, 1966.


Посилання

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.