ТУ4
| ТУ4 | |
|---|---|
![]() | |
| Основні дані | |
| Рік будування | 1961—1974 рр. |
| Завод | Камбарський машинобудівний завод |
| Разом побудовано | 3138 |
| Країни експлуатації | |
| Ширина колії | 750 мм |
| Технічні дані | |
| Конструкційна швидкість | 50 км/год |
| Довжина локомотива | 8400 мм |
| Ширина | 2650 мм |
| Висота | 3295 мм |
| Робоча маса | 18 т |
| Зчіпна маса | 18 т |
| Навантаження від рушійних осей на рейки | 4,5 т |
| Відстань між шкворнями | 4600 мм |
| Найменший радіус кривих | 40 м |
| Тип дизеля | У1Д6-250ТК |
| Потужність дизеля | 250 к.с. |
| Тип передачі | гідромеханічна |
| Діаметр коліс | 600 мм |
| Сила тяги тривалого режиму | 4500 кг |
| Швидкість тривалого режиму | не менше 7 км/год |
| Запас пального | 570 кг. |
| Запас мастила | 10 + 85 + 130 кг. |
ТУ4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, тип 4) — маневровий чотиривісний вузькоколійний тепловоз, призначений для роботи на залізницях стандарту 750 мм. Його розробка відбувалася за участі декількох заводів та інститутів. Випробування відбувались безпосередньо на одному з виробничих підприємств СРСР. Виготовлявся Камбарським машинобудівним заводом з 1961 і до 1974 року. Довгий час був основним локомотивом на промислових вузькоколійних залізницях Радянського Союзу. На базі тепловоза розробили та будували наступний тепловоз серії ТУ5.[1][2]
Історія
На початку 50-х років радянська промисловість зіткнулася з необхідністю в легкому та потужному вузькоколійному локомотиві для забезпечення промислових шляхів залізничного сполучення стандарту 750 мм. Вже наявні ТУ2 і ТУ3 мали занадто велике навантаження на вісь, тому ці тепловози не підходили для використання на промислових вузькоколійних залізницях, специфіка використання яких не передбачала ґрунтовної інженерної підготовки шляху[3][4].
Дослідні зразки
З середини 1950-х років почалася розробка тепловоза для промислових залізниць СРСР під керівництвом Центрального науково-дослідного інституту механізації й електрифікації лісової промисловості (ЦНДІМЕ). Розробку дослідних моделей розділили між кількома машинобудівними заводами та конструкторськими бюро, щоб пришвидшити процес створення нового зразка[4].
ТУЭ-4
На потужностях Онезького машинобудівного заводу, у співпраці з ЦНДІМЕ, тривала розробка дизельного тепловоза з електричною передачею[5]. Спершу він отримав назву МДЭ-4-01, згодом перейменований на ТУЭ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Электрической передачей, тип 4). У 1955 році виготовлено перший дослідний зразок. У період з 1956 до 1957 року тепловоз випробовували на вузькоколійній залізниці Крестецького ліспромгоспу[5]. Виконання з електропередачею було, в результаті, відкинуте через складність для промисловості СРСР у виробництві та обслуговуванні такого виду передачі.
Другий екземпляр виготовили в 1959 році на Деміховському машинобудівному заводі[5]. Попри високу надійність, цей екземпляр теж не пішов у серію, з уже згаданої причини.

Після цього використання електричної передачі в розробках серійних тепловозах для колії 750 мм припинилось[6].
ТУМ-4
Архангельському лісотехнічному інституту доручена розробка дослідного зразка з механічною передачею і двигуном потужнішим за 100 к.с. Початково зразок отримав назву МДМ-4, згодом її було змінено на ТУМ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Механической передачей, тип 4). Тепловоз оснастили дизельним двигуном ЯАЗ-204А потужністю 110 к.с. У конструкції були широко використані вже наявні на час проєктування запчастини та агрегати тракторної техніки[7].
З серпня до грудня 1957 року відбувалося випробування тепловоза на Крестецькій вузькоколійній залізниці[8]. У результаті експлуатаційних випробувань виявили низку недоліків, які ускладнювали використання ТУМ-4. Виконавши свою дослідницьку мету, тепловоз залишили для постійної експлуатації на Крестецькому ЛПГ[9].

ТУГ-4
Виготовлення зразка з гідравлічною передачею було покладено на Воткінський завод. Розробка тривала в 1956 — 1957 роках, завершення робіт планувалося на початку 1958 року, але через відсутність досвіду роботи працівників з проєктування гідромеханічних передач, та значну кількість робіт з налаштування процес затримався до кінця 1958 року. Два виготовлених зразки отримали найменування ТУГ-4 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, с Гидравлической передачей, тип 4); їх передали на дослідні роботи до того ж самого Крестецького ліспромгоспу. За результатами випробувань всі вимоги до тепловозів цього типу були виконані, і вони могли замінити парову тягу на промислових вузькоколійках. Оскільки тепловози виготовлялися для дослідження експлуатації гідравлічної передачі, вони не були відправлені в серію[10].

Зробивши висновки після всіх досліджень, гідравлічну передачу обрали як найнадійніший і найдоступніший варіант для використання на тепловозах для колії 750 мм[10].
ТУГМ-4
ЦНДІМЕ та Воткінський завод продовжили розробку, в першу чергу усунувши явні недоліки конструкції та врахувавши побажання підприємств щодо уніфікації запчастин з тепловозами широкої колії, що були в експлуатації цих підприємств. Новий зразок отримав маркування ТУГМ-4. Деякі його запчастини були уніфіковані з тепловозом ТГК та іншими машинами. У 1960 році завершили виготовлення двох одиниць, які проходили випробування на Крестецькому ЛПГ. За результатами експлуатації знову почалося усунення недоліків, яке склало 150 листів. Тепловоз у серію не пішов[11].

ТУ4
Паралельно з Воткінським ТУГМ-4, Камбарський завод та Державний інститут проєктування заводів сільськогосподарського машинобудування, на основі вже наявних досліджень, розробляли свою версію тепловоза, що отримав означення ТУ4. У ньому використано ті ж агрегати, що й на Воткінській моделі. Наявний досвід попередника і кропітка робота в розробці дозволили довести цю версію до серійного виробництва[4].
Серійне виробництво
Перейшовши до масового виробництва, тепловоз продовжував отримувати зміни у свою конструкцію. Окрім деяких деталей кузова змінювалися як механічні агрегати, так і електрична схема. Виробництво тривало з 1961 по 1974 рік. За весь період завод виготовив 3138 тепловозів цієї моделі[4].
На зміну цій моделі прийшли нові, полегшені та сучасніші тепловози серії ТУ6 і ТУ7[4].
Опис
Конструкція
У конструкції використаний кузов кабінно-капотного типу. Під переднім (довшим) капотом розташований двигун, гідропередача, паливний бак, бак для мастила, компресори, система охолодження для двигуна і гідротрансформатора. Під заднім (коротшим) капотом розміщуються акумуляторні батареї і багажне відділення для збереження інвентарю та інструменту. Тепловоз стоїть на двох двовісних візках з ресорним підвішуванням, що були взяті з тепловозів іншої моделі — ТУ2мк, для створення м'яких умов ходу тепловоза. На них, у восьми точках, спирається рама[3].
Інтер'єр
Обшивка кабіни, як і капот, виготовлені штампуванням з металу. Кабіна розташована між двома капотами, всередині обшита фанерою та утеплена. У зимовий період обігрівається спеціальною системою опалення. Органи управління розташовані на столі керування та дубльовані з обох його сторін, для зручності виконання маневрів. У початкових партіях локомотивів сидіння машиніста не встановлювалося, адже вважалося, що керування відбуватиметься стоячи, встановлювалися лиш дві відкидні лавки для перепочинку[4].
Технічні характеристики
| Загальні ознаки[12][13] | |
|---|---|
| Модель | ТУ4 |
| Передача | Гідравлічна |
| Конструкційна швидкість, км/год | 50 |
| Службова маса, т | 18 |
| Мін. радіус проходження кривих, м | 40 |
| Запас мастила передачі, кг | 130 |
| Габарит[12] | |
|---|---|
| Висота, мм | 3295 |
| Ширина, мм | 2650 |
| Довжина, мм | 8400 |
| Відстань між осями на візку, мм | 4600 |
| База візка, мм | 1400 |
| Колія, мм | 750 |
| Силова установка[12] | |
|---|---|
| Силова установка | У1Д6-250ТК |
| Кількість циліндрів | 6 |
| Максимальне число обертів (за хвилину) | 1500 |
| Потужність, к.с. | 250 |
| Сила тяги, кгс | до 4500 |
| Тип палива | дизель |
| Запас палива, кг | 570 |
| Запас мастила двигуна, кг | 85 |
Модифікації

Відомо про виконання для колії шириною 1067 мм Кулебакського металургійного заводу[4].
У 2009 році в Естонії, для Фінляндії проведено модернізацію тепловоза ТУ4-2091, в результаті якої встановлено двигун Scania, та змінено ширину колісних пар на стандарт 760 мм[14].
У 2011 ― 2012 роках тепловоз ТУ4-3147 з Гайворона продали, в Естонії провели капітальний ремонт і переробили його на колію 600 мм, далі відправили на музейну залізницю у Швецію, де він дотепер експлуатується[15][16].
Експлуатація
Першочергово ТУ4 призначався для роботи на промислових об'єктах на кшталт кар'єрів, лісозаготовельних підприємств та інших виробництвах. На деяких із підприємств, ці тепловози все ще залишилися в експлуатації, хоча більшість з них і була замінена на новіші версії[4][17].
На дитячих залізницях локомотив майже не зустрічався. По-перше, процес і агрегати керування значно відрізняються від локомотивів широкої колії, й не надто підходять для навчання дітей. По-друге, дитячі залізничні навчальні заклади вже були достатньо забезпечені моделями ТУ2 і ТУ3 [4].
В Україні
Даний тепловоз в Україні можна зустріти на Гайворонській вузькоколійці (№2809), Вигодській вузькоколійній залізниці (№1695, №1693), в Музеї історії та розвитку Донецької залізниці (№2822) та в місті Барвінкове Харківської області, на території місцевого парку (№1597). Також один локомотив знаходиться в приватній колекції ГО «Асоціація збереження історії залізниць України» (№2234)[18].
Гайворонська вузькоколійна залізниця
ТУ4-2809, виготовлений у 1972 році, довгий час працював на одному з промислових підприємств, а з 1990-х років виконував роль маневрового локомотива при вагонному депо. Після зупинки роботи депо потреба в маневровому локомотиві відпала, і, за наявними даними, з початку нульових його використання припинилося. З часом під'їздний шлях до ангара розібрали, вандали викрали з локомотива цінні частини, а згодом на тепловоз обвалився дах[19]. У березні 2023 року, за допомогою автомобільних кранів, локомотив переставили на рейки та доправили до Гайворонського локомотивного депо, де його поступово відновлюють. Першочергово, ТУ4-2809 приведуть до належного естетичного стану, а в перспективі — повернуть до експлуатації[20].
Вигодська вузькоколійна залізниця
У 1969 році до Вигоди передано чотири локомотиви, до наших часів у повністю робочому стані залишилося два з них (№1695, №1693), інші (№1740 та, ймовірно, №1893) за наявною інформацією, є лише залишками корпусу. Робочі тепловози стабільно застосовуються у транспортуванні деревини до лісокомбінату[21].

Музей історії та розвитку Донецької залізниці
ТУ4-2822 з 1972 року працював на Макіївській дитячій залізниці, — це єдиний відомий локомотив цієї моделі, що використовувався на дитячих залізницях. У 2005 році, в результаті закриття дитячої залізниці, тепловоз передали до музею[22].

Експозиція в м. Барвінкове
Локомотив №1587 виготовлений у 1968 році, достеменно відомо, що він працював на лінії від станції Гусарівка, до піщаного кар'єру. Після перешивки лінії з колії 750 мм на 1520 мм у 1986 році, тепловоз передали в м. Барвінкове, де він знаходиться і дотепер[23][24][25].

ГО «Асоціація збереження історії залізниць України»
Початково побудований 1970 року ТУ4-2234, працював на Ірдинській вузькоколійній залізниці, де займався перевезенням торфу з полів до заводу. Згодом його викупила ГО «АЗІЗУ» для відновлення[18]. У 2015 році локомотив, разом з критим вантажним вагоном з колекції організації, був представлений на Old Car Fest 2015[26].
У світі
Зі всіх наявних тепловозів цієї моделі, окрім українських, у світі налічується ще приблизно 40 одиниць[17]. Найбільше їх збереглося на території Росії. Лідерами за кількістю є Алапаєвська вузькоколійна залізниця та Карінська вузькоколійна залізниця, на кожній з яких розміщується по 6 одиниць локомотивів даної моделі. Хоча серед Карінських тепловозів локомотив з номером 2923, хоча все ще і стоїть на рейках, знаходиться в майже до кінця розібраному стані. Два капоти, силова установка та все обладнання демонтовані, тому може вважатися збереженим лише частково[27].
В Білорусі єдиним збереженим ТУ4 є тепловоз з номером 1862. Його передали з Дніпровського торфопідприємства[28] до торфобрикетного заводу Дітва, де розміщується Музей вузькоколійної техніки Білорусі.
Кожна з країн Балтії, окрім Литви, має в себе по два тепловози, як і діючих, так і у вигляді статичних експозицій. В Естонії обидві одиниці є діючими експонатами Естонського залізничного музею в Лавассааре[29]; один з локомотивів задіюється для туристичних екскурсій наявною ділянкою вузькоколійної залізниці[30]. Латвійські тепловози передані у 2021 році з торфопідприємства в Седі до музейної залізниці в Баложі, жоден з них наразі не експлуатується[31]. Єдиний ТУ4 Литви (№849) являє собою статичну експозицію в приватному парку-музеї «Грутас»[32][33].
По одному локомотиву мають Швеція, Норвегія та Фінляндія, хоча історично жоден з наявних тепловозів не працював в цих країнах. Норвезький належить Еурскоґській залізниці (№729), придбаний з музею в Лавассааре[34][35]. Шведський локомотив знаходиться у Музеї Східної залізниці Седерманланду (№3147). Він був придбаний та перевезений до країни з Гайворонської вузькоколійної залізниці[14]. Останній тепловоз у Фінляндії, експлуатується на Йокінойненській музейній залізниці (№2091)[36].
Примітки
- ↑ ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2025. Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Тепловозы серии ТУ5. narrow.parovoz.com. Процитовано 15 липня 2025.
- ↑ а б ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2025. Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к Тепловоз ТУ4, Рельсовый транспорт. transportpedia.org. Процитовано 26 листопада 2024.
- ↑ а б в П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 276.
- ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 282.
- ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 283.
- ↑ ЭМБ // Крестецкий ЛПХ. narrow.parovoz.com. Процитовано 14 червня 2025.
- ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 286.
- ↑ а б П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 287 — 292.
- ↑ П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, 2003, с. 293 — 296.
- ↑ а б в ДЖД - Тепловоз ТУ4. dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 26 листопада 2024.
- ↑ Младший брат: ТУ4. narrow.parovoz.com. Процитовано 26 листопада 2024.
- ↑ а б УЖД Северо-Запада. uzd.spb.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 26 листопада 2024.
- ↑ Motorlok | Östra Södermanlands Järnväg. www.oslj.nu. Процитовано 14 червня 2025.
- ↑ ТУ4-3147. Facebook. 3 травня 2023. Архів оригіналу за 31 січня 2025. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ а б TU4 — List of the vehicles. railgallery.ru (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2025. Процитовано 27 травня 2025.[Архівовано 2025-03-15 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Список рухомого складу: ТУ4Маневрові тепловози — Залізнична фотогалерея RailGalleryUa. railgallery.pp.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2025. Процитовано 26 листопада 2024.
- ↑ Заблудовський, Олег (4 квітня 2023). Гайворонська вузькоколійка. Facebook. Архів оригіналу за 31 січня 2025.
- ↑ Rail.insider (5 квітня 2023). У Гайворонському локомотивному депо відремонтують раритетний тепловоз (укр.). Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ ЭМБ // Выгодская УЖД. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ Макеевка. Детская железная дорога. www.dzd-ussr.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2025. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ ТУ4-1597. railgallery.ru (рос.). Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ Trip Impressions, Impressions (31 січня 2022). Шматок вузькоколійки та занедбаний тепловоз із вагоном. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2025.
- ↑ ЭМБ // Гусаровка. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ Просмотр фотографии. narrow.parovoz.com. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ ТУ4-2923. Railgallery (рос.). 14 грудня 2024.
- ↑ 750mm.by - Вузкакалейкі Беларусі (рос.).
- ↑ Список подвижного состава, Eesti Muuseumraudtee MTÜ (Lavassaare Raudteemuuseum), ТУ4. Railgallery (рос.).
- ↑ Steamdays in 10. and 11. of June changed | Eesti Muuseumraudtee (амер.). Архів оригіналу за 7 серпня 2024. Процитовано 27 травня 2025.
- ↑ Список подвижного состав,Торфяная музейная железная дорога Баложи, ТУ4. Railgallery (рос.).
- ↑ Парк Грутас, часть предпоследняя (амер.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 27 травня 2025. [Архівовано 2025-05-28 у Wayback Machine.]
- ↑ ТУ4-849. Railgallery (рос.).
- ↑ Aurskogbanen. Facebook (швед.). Архів оригіналу за 16 липня 2025.
- ↑ ТУ4-729. Railgallery (рос.).
- ↑ Diesel Locomotives. www.jokioistenmuseorautatie.fi. Архів оригіналу за 17 травня 2025. Процитовано 27 травня 2025.
Джерела
- П. Кашин, В. Боченков, В. Балабин, Л. Москалев, Богдан (2003). Наши узкоколейные тепловозы и электровозы. Часть 1. с. 272—296.
- Бутылочкин М. Тепловоз ТУ4 колеи 750 мм. Руководство по эксплуатации. — Транспорт, 1966.
Посилання

