Air Koryo

Air Koryo
ІАТА
JS Редагувати інформацію у Вікіданих 		ІКАО
KOR Редагувати інформацію у Вікіданих 		Позивний
AIR KORYO Редагувати інформацію у Вікіданих
Типавіакомпанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування21 вересня 1955[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ХабиPyongyang Sunan Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираПхеньян Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтairkoryo.com.kp/?__lang=ko_KP Редагувати інформацію у Вікіданих

Air Koryo Korean Airways (кор. 고려항공, 高麗航空고려항공, 高麗航空, раніше Chosŏn Minhang) — державна національна авіакомпанія КНДР, розташована в Пхеньяні. Обслуговує міжнародні, внутрішні і чартерні рейси.

Головний офіс розташований у Міжнародному аеропорту Сунан, має відділення у Пекіні, Шеньяні, Макао, Бангкоку, Торонто, Берліні, Мехіко, Москві.

Історія

Іл-76, Іл-62, Ту-204, Ту-154, Ту-134 Air Koryo в міжнародному аеропорту Сунан, вересень 2008
Ан-148 авіакомпанії Air Koryo на стерновій доріжці київського аеродрому Святошино у 2012 році
Перший літак Ан-148 авіакомпанії в ангарі аеродрому Святошино

Авіакомпанія була заснована в 1954 році і почала операційну діяльність 21 вересня наступного року під назвою Chosonminhang Korean Airways. Спочатку авіапарк складався з Лі-2, Ан-2 та Іл-12. Іл-14 і Іл-18 були додані в 1960-х роках.

У 1975 році до складу флоту ввійшли Ту-154 для маршрутів Пхеньян — Прага, Східний Берлін, Москва. Флот Ту-154 був збільшений на початку 80-х. Разом із Ту-154 були поставлені Ту-134 і Ан-24 для внутрішніх рейсів. Іл-62, поставлений для Chosonminhang Korean Airlines у 1982 році, дозволяв виконувати прямі рейси Пхеньян — Москва, Софія, Белград.

Розпад СРСР і занепад соціалізму в Європі привів до скорочення міжнародних рейсів. У 1993 Chosonminhang Korean Airways була перейменова в Air Koryo. Крім того, в 1993 році Air Koryo замовив 3 Іл-76 для вантажних рейсів у Китай і Росію. Air Koryo придбала один Ту-204-300 в 2007 році і один Ту-204-100В у 2010 році для заміни старого парку.[2] На даний момент з усього флоту Air Koryo тільки цим двом Ту-204 дозволена діяльність на території Європейського союзу. Інший флот входить у список заборонених до польотів над територією ЄС[3].

У серпні 2012 р. Air Koryo запустила систему бронювання квитків через інтернет[4].

У лютому 2013 р. українське ДП «Антонов» поставило в Корею один регіональний літак (P-671) Ан-148-100В[5][6].

19 березня 2015 р. прибув другий борт (P-672) Ан-148.

Флот

У грудні 2014 року Air Koryo експлуатувала наступні літаки[7][8]:

Флот Air Koryo
Літак В експлуатації Замовлено Пасажиромісткість Примітки
C Y Всього
Ан-148-100В 2 1 62 70
Ан-24Б/Ан-24РВ 5 — — 50 50
Іл-18Д 1 — Н/Д Н/Д Н/Д
Іл-76ТД 3 — 50 т вантажу
Іл-62М 4 — 16 164 180 Два використовуються Урядом КНДР[9].
Ту-134Б-3 2 — Н/Д Н/Д Н/Д
Ту-154Б/Б-2 2 — 16 136 152
Ту-204-100В 1 — — 210 210
Ту-204-300 1 — 16 150 166
Всього 21 1

Інциденти

  • 9 лютого 1976 року Ту-154Б, під час вирулювання на РД № 1 в аеропорту Іркутська отримав пошкодження правого борту фюзеляжу і правої площини крила від уламків Ту-104, що терпів катастрофу, жертв удалося уникнути.
  • 1 липня 1983 року Іл-62М, рейс із Пхеньяну в Конакрі (Гвінея) розбився в горах Гвінеї. Всі 23 людини на борту загинули[10].
  • 15 серпня 2006 року повітряне судно з Air Koryo (Ту-154Б-2), що здійснював плановий міжнародний пасажирський переліт із Пекіна, Китайська Народна Республіка (столичний пекінський аеропорт) — Пхеньян, Корейська Народно-Демократична Республіка (міжнародний аеропорт Сунан) допустив льотну пригоду на злітно-посадковій смузі (вийшов за межі доріжки) під час вирулювання після приземлення в умовах поганої погоди в міжнародному аеропорту Сунан. Про потерпілих не повідомлялося і пошкодження літака було мінімальним[11][12].
  • 1 березня 2013 року повітряне судно Ту-204 авіакомпанії Air Koryo, що слідувало рейсом JS271 Пхеньян — Владивосток, здійснило посадку на злітно-посадкову смугу пункту призначення і викотилося за її межі на відстань близько 60 метрів. Викочування сталося при рулюванні до місця стоянки. Незважаючи на сильний снігопад, що передував події[13], на момент інциденту стан аеродромних покриттів відповідав технічним вимогам, метеоумови були льотними. Ніхто зі 176 пасажирів, що перебували на борту, не постраждав[14].

Примітки

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20190819161816/http://www.airkoryo.com.kp/about-us
  2. ↑ North Korea’s quirky (and unsafe) Air Koryo survives and, increasingly, appears to thrive. Архів оригіналу за 1 жовтня 2008. Процитовано 1 жовтня 2008.
  3. ↑ Air Koryo allowed two aircraft in EU — 30/03/2010. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 2 травня 2022.
  4. ↑ Северокорейская авиакомпания запустила онлайн-продажу билетов. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 16 серпня 2017.
  5. ↑ «Антонов» начал поставки самолетов в Северную Корею и Судан: Голос Столицы 106 FM Русская версия. // newsradio.com.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 17 липня 2013. [Архівовано 2013-12-27 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Украинские АН-ы отправят в Северную Корею - ГолосUA. // ru.golos.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 17 липня 2013.
  7. ↑ Air Koryo Fleet Information. ch-aviation. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 12 грудня 2014.
  8. ↑ Информация о флоте Air Koryo. Russianplanes.net. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 12 грудня 2014.
  9. ↑ Информация о правительственных Ил-62 Air Koryo. Russianplanes.net. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 12 грудня 2014.
  10. ↑ Aviation Safety Database report. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 16 серпня 2017.
  11. ↑ FCO Country report — August 15 2006 Tu 154 crash. Архів оригіналу за 31 липня 2003. Процитовано 31 липня 2003.
  12. ↑ Aviation Safety Database report — August 15 2006 Tupolev 154 crash. Архів оригіналу за 18 листопада 2007. Процитовано 16 серпня 2017.
  13. ↑ За ночь во Владивостоке выпало 7 мм осадков. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 16 серпня 2017.
  14. ↑ Самолет из Кореи во Владивостоке занесло на 60 метров. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 серпня 2017. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.