Ferrari 412T

Ferrari 412T — гоночний болід із відкритими колесами класу Формула1, який виготовлявся для участі у світовому чемпіонаті за команду Scuderia Ferrari сезону 1994 року, а його модифікація 412T1В брала участь і у сезоні 1995 року.

Ferrari 412T

Ferrari 412T / 412T1B / 412T2
Клас	болід Формула1
Виробник	Scuderia Ferrari
Гол.конструктори	(Бр.)Дж. Барнард,(Авс.)Г.Брюнер
Технічні характеристики
Шасі	монокок із Фіброкарбону і композитних сотових структур
Підвіска(передня)	подвійні трикутні важелі, із штовхаючими штангами,керована пружинами і амортизаторами
Підвіска(задня)	подвійні трикутні важелі із сталі з рокерними важелями штовхаючими штангами,керована пружинами і амортизаторами
Двигун	Ferrari 1994: 043 (F4 A-94) — 3.5 л., 750 к.с.; 1995: 044/1 — 3.0 л., 750 к.с., V12 (65°)
Компонування	атмосферний, середньорозташований
Трансмісія	Ferrari 6/7-ст.+задня,повздовжна напівавтомат
Вага	505-525 кг. (включаючи пілота і необхідні рідини)
Пальне	Agip
Шини	Goodyear
Диски	BBS (передні і задні 13")
Історія виступів
Команда	Scuderia Ferrari SpA
Пілоти	Ж. Алезі, Н. Ларіні, Г. Бергер
Дебют	Гран Прі Бразилії 1994

Історія виступів

Конструкція автомобіля розроблялася у концепції простоти і економічності. На болід встановлювали V — подібний 12-циліндровий двигун Ferrari 3.5L (1994 року) і 3.0L (1995 року). Коробка перемикання передач встановлювалася поперечно, для покращення рівноваги між осями, а «Т» в назві боліду означало «Transverse» — поперечний, тобто спосіб компонування КПП. Характерними особливостями кузова були бокові понтони складної форми, а також заокруглений конусоподібний носовий обтікач, який покращував аеродинамічні властивості гоночного боліда.

Впродовж двох років автомобіль постійно вдосконалювали, змінювалися понтони, крила. Спочатку носова частина автомобіля була трішки припіднята вгору, але в ході постійних доопрацювань, припіднятий «ніс» замінили на низькорозташований на сезон 1995 року — 412T1В.

412T вивела Ferrari на вірну дорогу розвитку після декількох відверто слабких сезонів на початку 90-х. Герхард Бергер і Жан Алезі підтвердили конкурентоздатність нового боліду вже на перших Гран Прі. В результаті за два сезони, пілоти Скуддерії декілька разів піднімалися на подіум і 4-ма поулами. Автомобіль був доволі міцним і швидким, та пілотам постійно не щастило, тому Бергер і Алезі за два роки здобули лише дві перемоги відповідно на Гран Прі Німеччини 1994 і Гран Прі Канади 1995.

В сезоні 1996 року Алезі і Бергер перейшли в Benetton, а на їхнє місце прийшов Міхаель Шумахер і Енді Ірвайн. Шумахер випробував 412T2 і заявив опісля, що болід «достатньо хороший, щоб виграти чемпіонат світу».