HMS Opossum (1895)

HMS Opossum
Історія
Велика Британія
Назва:	HMS Opossum
Будівник:	Hawthorn Leslie and Company
Закладений:	17 вересня 1894 року
Спуск на воду:	9 серпня 1895 року
Прийнятий:	березень 1896 року
Доля:	Зданий на злам у 1920 році
Основні характеристики
Клас і тип:	Ескадрені міноносці класу «Санфіш»
Водотоннажність:	310 т
Повна водотоннажність:	340 т
Довжина:	62,18 м
Ширина:	5,79 м
Осадка:	2,62 м
Потужність:	4000 к.с.
Двигуни:	2 парові машини потрійного розширення
Швидкість:	27 вузлів
Екіпаж:	53
Озброєння:	1 гармата 12-pounder 12 cwt QF 5 гармат 6-pounder QF Hotchkiss 2 x 450-мм торпедних апарати

«Опосум» (англ. HMS Opossum) — ескадрений міноносець ВМС Великої Британії класу «Санфіш», збудований наприкінці XIX століття.

Корабель був закладений 17 вересня 1894 року на верфі фірми Hawthorn Leslie and Company у місті Геббурн. Спущений на воду 9 серпня 1895 року, вступив у стрій у березні 1896 року.

26 червня 1897 року «Опосум» взяв участь у військово-морському огляді в Спітгеді з нагоди святкування Золотого ювілею королеви Вікторії. У липні-серпні 1901 року корабель взяв участь у маневрах флоту. Протягом 1907-1908 років корабель пройшов ремонт, під час якого були замінені його парові котли.

30 серпня 1912 року Адміралтейство згрупувало усі есмінці в класи, що позначалися літерами на основі контрактної швидкості та зовнішнього вигляду. Після 30 вересня 1913 року, як 27-вузловий корабель, «Опосум» був призначений до класу «A».

До березня 1913 року «Опосум» не входив до складу діючої флотилії, а був прикріплений як тендер до берегової бази «Вайвід» у Девонпорті з основним екіпажем, але до травня того ж року був виставлений на продаж у Девонпорті.

З початком Першої світової війни «Опосум» був призначений до Девонпортської місцевої оборонної флотилії. 1 квітня 1917 року «Опосум» взяв участь у рятуванні торгового судна «Валація», а його екіпаж пізніше отримав винагороду за рятувальні роботи.

8 серпня 1918 року німецький підводний човен SM UC-49 встановлював мінне поле біля Старт-Пойнт, Девон, коли наткнувся на одну зі своїх власних мін. Вибух, що виник, помітив «Опосум», який здійснював планове протичовнове патрулювання неподалік. «Опосум» та кілька моторних катерів розпочали пошук підводного човна за допомогою гідрофонів та тралів. Британці вважали, що «UC-49» лежить на морському дні, і коли підводний човен перезапустив двигуни о 15:20, було скинуто декілька глибинних бомб. О 17:57 була здійснена повторна атака глибинними бомбами. Потім «Опосум» з шумом відійшов на відстань 2,5 милі (4,6 км), щоб переконати командира підводного човна, що полювання припинено, і через 17 хвилин підводний човен виринув на поверхню, лише за 180 м від одного з моторних катерів і за 750 м від «Опосума». Він був підданий сильному вогню, через 20 секунд знову занурився під поверхню, поставивши ніс під кутом 50 градусів. По ньому було скинуто ще декілька глибинних бомб. Вибухи винесли на поверхню нафту та бульбашки. Наступного дня за допомогою тралів були знайдені уламки, які підтвердили, що підводний човен знищено.

У березні 1919 року корабель був виведений в резерв, а у липні 1920 року проданий на злам.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
• Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1 (рос.)