HMS Southdown (L25)

«Саутдаун»
HMS Southdown (L25)
Британський ескортний міноносець «Саутдаун»
Служба
Тип/клас	Ескортний міноносець типу «Хант»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	другий корабель флоту на ім'я «Саутдаун»[Прим. 1]
Корабельня	J. Samuel White, Коуз
Замовлено	11 квітня 1939
Закладено	22 серпня 1939
Спущено на воду	5 липня 1940
Введено в експлуатацію	8 листопада 1940
На службі	1940-1946
Перекваліфікований	з 8 вересня 1945 до 1946 року — корабель-мішень для військової авіації
Виведений зі складу флоту	22 травня 1946 року списаний
Статус	1 листопада 1956 року розібраний на брухт
Нагороди	2 бойові відзнаки[Прим. 2][1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 070 тонн (стандартна) 1 450 тонн (повна)
Довжина	85,3 м
Ширина	9,6 м
Осадка	2,51 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 2 × парових котли Admiralty
Гвинти	2
Потужність	19 000 к.с.
Швидкість	27,5 вузлів (51 км/год)
Дальність плавання	3500 миль (6 500 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год)
Екіпаж	164 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	4 (2 × 2) × 102-мм універсальних гармати Mk XVI
Торпедно-мінне озброєння	2 бомбоскидачі 60 глибинних бомб
Зенітне озброєння	4 (1 × 4) × × 40-мм автоматичних зенітних гармати QF 2 pounder Mark VIII в установці MK.VII 2 (2 × 1) × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон»

«Саутдаун» (англ. HMS Pytchley (L92) — військовий корабель, ескортний міноносець типу «Хант» «I» підтипу Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни.

«Саутдаун» закладений 22 серпня 1939 року на верфі компанії J. Samuel White у Коузі. 5 липня 1940 року він був спущений на воду, а 8 листопада 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Ескортний міноносець «Саутдаун» брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, змагався біля західних берегів Європи, брав участь в охороні конвоїв, підтримував висадку морського десанту в Нормандії.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений двома бойовими відзнаками^[1].

Ескортний міноносець «Саутдаун» брав активну участь у бойових діях під час Другої світової війни. Більшість своєї кар'єри провів, виконуючи бойові завдання в акваторії Північного моря.

17 вересня 1941 року зіткнувся поблизу Шерінгема, Норфолк, зі шлюпом «Ширвотер», тому був відправлений на ремонт.

У червні 1944 року був включений до складу ескортної групи флоту, разом з есмінцем «Маккей», корветами «Потентілла», «Вервейн», «Поппі» і «Стейтік», що забезпечували підтримку висадки морського десанту в Нормандії^[1].

Після закінчення війни його озброєння було знято, і міноносець був переобладнаний в корабель-мішень для військової авіації, з базуванням у Росайті. У квітні 1946 року його перевели до резервного флоту. 1 листопада 1956 року прибув на розборку в Барроу-ін-Фернесс.

• USS Samuel B. Roberts (DE-413)
• Ескадрені міноносці типу «Егль»
• Corsaro
• Ajuricaba (есмінець)
• Кува (1944)
• Список ескортних міноносців ВМС США

Виноски

Джерела

• HMS Southdown (L 25). на uboat.net. (англ.)
• HMS SOUTHDOWN (L 25) - Type I, Hunt-class Escort Destroyer. на naval-history.net. (англ.)
• Эскортные миноносцы типа Hunt(рос.)
• HMS Southdown (L 25)(англ.)

• Blair, Clay (2000). Hitler's U-Boat War: The Hunters 1939—1942. London: Cassell & Co. ISBN 0-304-35260-8.
• Colledge, J. J. & Warlow, Ben: Ships of the Royal Navy — The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy from the 15th Century to the Present. Newbury, UK: Casemate, 2010. ISBN 978-1-935149-07-1.
• English, John (1987). The Hunts: A history of the design, development and careers of the 86 destroyers of this class built for the Royal and Allied Navies during World War II. World Ship Society. ISBN 0-905617-44-4.
• Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.