HMS Blackmore (L43)
| «Блекмор» | ||
|---|---|---|
| HMS Blackmore (L43) | ||
![]() | ||
| Ескортний міноносець «Блекмор». 15 січня 1945 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескортний міноносець типу «Хант» | |
| Держава прапора | ||
| Належність | ||
| На честь | перший корабель флоту на ім'я «Блекмор»[Прим. 1] | |
| Корабельня | Alexander Stephen and Sons, Глазго | |
| Замовлено | 20 грудня 1940 | |
| Закладено | 10 лютого 1940 | |
| Спущено на воду | 2 грудня 1941 | |
| Введено в експлуатацію | 14 квітня 1942 | |
| На службі | 1942-1952 | |
| Переданий | 18 липня 1952 року проданий до складу данських ВМС, як «Есберн Снер» | |
| Нагороди | 4 бойових відзнаки[Прим. 2][1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Середземномор'я * Висадка союзників в Італії ** Операція «Аваланч» * Адріатична кампанія Операція «Драгун» Війна на Тихому океані * Операція «Дракула» * Операція «Зіппер» | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 000 тонн (стандартна) 1 380 тонн (повна) | |
| Довжина | 85 м | |
| Ширина | 8,8 м | |
| Осадка | 3,27 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 2 × парових котли Admiralty | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 19 000 к.с. | |
| Швидкість | 27,5 вузлів (51 км/год) | |
| Дальність плавання | 3500 миль (6 500 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год) | |
| Екіпаж | 146 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 102-мм універсальних гармати Mk XVI | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 бомбоскидачі 40 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 16 × (4 × 4) × 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 pounder Mark II в установці MK.VII 2 × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон» | |
| HDMS «Есберн Снер» (F 341) | ||
|---|---|---|
| HDMS Esbern Snare (F 341)
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескортний міноносець типу «Хант» | |
| Держава прапора | ||
| Належність | ||
| На честь | Есберна Снера | |
| На службі | 1952–1966 | |
| Прийнятий | 18 липня 1952 | |
| Статус | у 1966 році проданий на металобрухт | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Технічні дані | ||
| Озброєння | ||
«Блекмор» (L43) (англ. HMS Blackmore (L43) — військовий корабель, ескортний міноносець типу «Хант» «II» підтипу Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
«Блекмор» закладений 10 лютого 1940 року на верфі компанії Alexander Stephen and Sons у Глазго. 2 грудня 1941 року він був спущений на воду, а 14 квітня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Ескортний міноносець «Блекмор» брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, змагався біля західних берегів Європи, на Середземному морі, в Індійському та Тихому океані. Залучався до підтримки висадки морських десантів в Італії і Франції, супроводжував транспортні конвої союзників.
За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений чотирма бойовими відзнаками[1].
Історія служби
У травні 1942 року ескортний міноносець «Блекмор» був залучений до проведення операції «Айронклад», що здійснювалася з метою окупації контрольованої урядом Віші французької колонії Мадагаскар та недопущення розгортання на ньому військово-морських баз Імперського Японського ВМФ. До операції залучалися кораблі З'єднання Н: авіаносці «Іластріас» та «Індомітебл», лінкор «Раміліз», крейсери «Герміона» та «Девоншир», 11 есмінців, 8 корветів, 15 транспортних та десантних кораблів, а також низку менших кораблів[Прим. 3].
Див. також
- ORP Grom (1936)
- Смелий (есмінець, 1939)
- Francesco Nullo (1927)
- Момо (ескортний есмінець)
- Chacal (есмінець)
- USS Reuben James (DE-153)
Примітки
- Виноски
- ↑ На честь селища Блекмор, в Ессексі
- ↑ 4 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1943), за висадку в Салерно (1943), за операцію «Драгун» (1944), за Адріатичну кампанію (1944)
- ↑ Загалом в операції «Айронклад» брали участь: 2 лінкори «Раміліз» і «Ворспайт», 2 авіаносці «Іластріас» та «Індомітейбл», 6 крейсерів: «Донтлес», «Бірмінгем», «Герміона», «Гамбія», «Девоншир» і голландський «Якоб ван Хемскерк»; монітор «Еребус»; 1 гідроавіаносець «Альбатрос»; 13 есмінців (згодом прибули ще 9): «Ектів», «Ентоні», «Ерроу», «Блекмор», «Дункан», «Форчун», «Фоксхаунд», «Інконстант», «Хотспар», «Джавелін», «Лафорей», «Лайтнінг», «Лукаут», «Нейпір», «Нізам», «Непал», «Норман», «Пакенгам», «Паладін», «Пантер», «Ван Гален», «Тьорк Гіддес»; 8 корветів «Фрезіа», «Орікула», «Найджела», «Фрітіларі», «Геніста», «Сікламен», «Тайм», «Джасмін», 4 тральщики «Кромер», «Пуле», «Ромні», «Кромарті», мінний загороджувач «Менксмен»; 5 ударних транспортів; 2 спеціальних та 3 десантних судна.
- Джерела
Посилання
- HMS Blackmore (L 43). на uboat.net. (англ.)
- HMS BLACKMORE (L 43) - Type II, Hunt-class Escort Destroyer. на naval-history.net. (англ.)
- Эскортные миноносцы типа Hunt(рос.)
Література
- Blair, Clay (2000). Hitler's U-Boat War: The Hunters 1939—1942. London: Cassell & Co. ISBN 0-304-35260-8.
- Colledge, J. J. & Warlow, Ben: Ships of the Royal Navy — The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy from the 15th Century to the Present. Newbury, UK: Casemate, 2010. ISBN 978-1-935149-07-1.
- English, John (1987). The Hunts: A history of the design, development and careers of the 86 destroyers of this class built for the Royal and Allied Navies during World War II. World Ship Society. ISBN 0-905617-44-4.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
.jpg)


