Kawanishi Aircraft Company

Kawanishi Aircraft Company

川西航空機
Тип	аерокосмічне підприємство
Галузь	авіаційна промисловість
Наступник(и) (спадкоємці)	ShinMaywa
Засновано	1920
Закриття (ліквідація)	1949[1]
Штаб-квартира	Кобе, Префектура Хіого, Японія
Продукція	Літаки
Kawanishi Aircraft Company у Вікісховищі

Kawanishi Aircraft Company (яп. 川西航空機, каваніші ко:ку:кі:) — японська авіабудівна компанія часів Другої Світової війни. Заснована під ім'ям Kawanishi Engineering Works, але в 1928 році біла реформована. В основному виготовляла гідролітаки для Імперського флоту Японії. Після війни заводи були відновлені в складі авіабудівної компанії ShinMaywa.^[2]

Історію створення компанії можна почати з травня 1919 року, коли власник текстильної компанії Сейбей Каваніші почав співпрацю з авіаконструктором Чікухеєм Накаджімою створивши авіаційну компанію «Ніхон Хікокі» (яп. 日本飛行機, «Літаки Японії»). Проте майже відразу між двома співзасновниками почались конфлікти і в грудні 1919 року було вирішено розділити компанію. Накаджіма зміг викупити завод і заснував компанію Літаки Накаджіма, а Каваніші отримав багато закуплених американських верстатів. В лютому 1920 року він офіційно заснував компанію «Мануфактура верстатів Каваніші» (яп. 川西機械製作所, Каваніші Кекай Сейкакушо) в Кобе, де планував використовувати верстати для виготовлення інструментів і машин для текстильної промисловості. Першим президентом компанії став другий син Сейбея Каваніші — Рьюзо Каваніші.

Проте не всі були в захваті через відмову від авіабудівництва: конструктор Еджі Секікуджі, інженери Фуджо Тоґава і Коношін Тамакі, а також пілот Юкічі Ґото, які теж покинули Накаджіму переконували Сейбея дозволити виготовлення аероплана. Пізніше до них приєднався сам Рьюзо, а також головний менеджер всього конгломерату «Каваніші». Тому в 1920 році на складі компанії почали збирати майбутній поштовий Kawanishi K-1, успіх якого в 1921 році і почав авіаційну історію компанії. На відміну від багатьох інших компаній перші дизайни літаків «Каваніші» розроблялись для цивільних, а не військових потреб.^[3]

В квітні 1923 року заснували супутню компанію авіаційних перевезень «Авіація Японії» (яп. 日本航空株式会社, Ніхон Коку Кабушікі Кайша), яка почала польоти 10 липня 1923 року з Осаки до Беппу використовуючи розроблені флотом літаки Ro-go Ko-gata, доки власні моделі ще не були готові. За деякий час компанія розширилась і навіть почала польоти до Кореї і Китаю. Проте через фактичну монополізацію ринку авіаперевезень «Каваніші» в 1938 році японський уряд змусив передати компанію під керівництво Міністерства комунікації, після чого її ресурси були включені в нещодавно створену «Транспортну авіацію Японії» (яп. 日本航空輸送株式会社, Ніхон Коку Юсо Кабушікі Кайша). Втративши перевагу на ринку цивільних авіаційних перевезень, «Каваніші» почала значно тісніше співпрацювати з флотом, через свою спеціалізацію в побудові гідропланів.^[4]

Справи в авіабудівельної частини компанії йшли краще, ще в листопаді 1928 року вона була відокремлена від «Мануфактури верстатів Каваніші» та отримала назву «Літаки Каваніші» (яп. 川西航空機, Каваніші Кокукі). В грудні 1930 року компанія збудувала новий завод в селищі Науру на березі Осацької затоки, куди згодом і перевели штаб-квартиру компанії.^[4] Протягом Другої світової війни Kawanishi була шостою фірмою в Японії за обсягом випуску літаків.

Основне виробництво компанії було зосереджено на чотирьох заводах, три з яких мали повні виробничі лінії, а останній виготовляв тільки деталі^[5]:

• Наруо поблизу Осаки
• Конан між Осакою і Кобе
• Хімедзі
• Такаразука

• E5K — тримісний розвідувальний гідроплан, модифікація Yokosuka E5Y (1931 р., побудовано 20)
• E7K — тримісний розвідувальний гідроплан (1933 р., побудовано 533)
• E8K — тримісний розвідувальний гідроплан (1933 р., тільки прототип)
• E10K — розвідувальний/транспортний літаючий човен (1934 р., тільки прототип)
• E11K — розвідувальний/транспортний літаючий човен (1937 р., два прототипи)
• E12K — проєкт двомісного розвідувального літаючого човна (1937 р.)
• E13K — тримісний розвідувальний гідроплан (1938 р., два прототипи)
• E15K — тримісний розвідувальний гідроплан (1933 р., побудовано 15)

• H3K — патрульний/навчальний літаючий човен (1930 р., побудовано 5)
• H6K — патрульний літаючий човен, подальший розвиток H3K (1936 р., побудовано 215)
• H8K — патрульний літаючий човен (1941 р., побудовано 167)
• H11K — проєкт транспортного літаючого човна (тільки модель)
• K-60 — проєкт дальнього важкого літаючого човна
• K-200 — проєкт дальнього літаючого човна з реактивними двигунами (1945 р.)
• KX-3 — проєкт 12-тимоторного дальнього важкого літаючого човна

• G9K — проєкт наземного бомбардувальника на базі H8K
• K-100 — проєкт двомоторного наземного бомбардувальника
• TB — проєкт чотиримоторного наземного бомбардувальника

• K-11 — палубний винищувач (1927 р.)
• N1K — поплавковий винищувач (1942 р.)
• N1K-J — наземний винищувач на базі N1K (1942 р.)
• J3K — проєкт перехоплювача (1942 р.)
• J6K — проєкт перехоплювача, подальший розвиток J3K (1943 р., тільки модель)
• A8K — проєкт палубного винищувача на базі J6K (1945 р.)

• K6K — навчальний гідроплан (1938 р., два прототипи)
• K8K — навчальний гідроплан (1938 р., побудовано 15)

• K-1 — поштовий літак (1920 р.)
• K-3 — багатофункціональний транспортний літак, подальший розвиток K-1 (1921 р.)
• K-5 — поштовий гідроплан (1922 р.)
• K-6 — тримісний пасажирський біплан (1923 р.)
• K-7 — шестимісний пасажирський/транспортний гідроплан (1926 р.)
• K-8 — поштовий гідроплан (1926 р.)
• K-9 — проєкт вантажного літака
• K-10 — поштовий гідроплан (1926 р.)

• K-2 — одномісний гоночний літак (1921 р.)
• K-12 Sakura — експериментальний літак для побиття рекордів дальності(1928 р.)
• Baika — проєкт літака-камікадзе на базі Fieseler Fi 103R (1944 р.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kawanishi Aircraft Company

• Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)