Lockheed A-12
| Lockheed A-12 | |
|---|---|
 A-12 (сер. №06932) у польоті, 1960-ті роки. | |
| Тип | висотний стратегічний розвідник |
| Розробник |  Skunk Works |
| Виробник | Lockheed Corporation |
| Головний конструктор | Кларенса «Келлі» Джонсона |
| Перший політ | 25 квітня 1962 рік |
| Початок експлуатації | 1963 рік |
| Статус | Знятий з озброєння |
| Основні експлуатанти | ЦРУ США |
| Виготовлено | 18  |
| Варіанти | Lockheed YF-12 Lockheed SR-71 |
 Lockheed A-12 у Вікісховищі | |
Lockheed A-12 (Локхід А-12) — американський висотний літак-розвідник, розроблений для ЦРУ США секретним відділенням корпорації Lockheed Corporation — Skunk Works. Літак був створений на основі ідей американського авіаконструктора Кларенса «Келлі» Джонсона. Розробка А-12 тривала з 1962 по 1964 рік. Літак перебував в експлуатації з 1963 по 1968 рік, останнього разу піднявся у повітря у травні 1968 року. Конструкція одномісного літака, перший політ якого відбувся у квітні 1962 року, послужила основою для створення високошвидкісного висотного літака-розвідника SR-71 Blackbird.
Історія
Попередня розробка А-12, відомого під назвою «Архангел», велася компанією Локхід наприкінці 1950-х років, і її метою був подальший розвиток літака-розвідника U-2, відомого під кодовою назвою «Ангел». Протягом подальшої розробки планера літака та змін у його конфігурації змінювалися і його позначення, прийняті в компанії Локхід (Архангел-1, Архангел-2 і т. д.). Незабаром ці назви були скорочені і стали відомі просто як «А-1», «А-2» тощо[1] Таким чином, А-12 був 12-ю розробкою в серії перспективних літаків-розвідників, які мали на меті замінити U-2, що знаходилися на той момент в експлуатації.
У 1959 році проекту А-12 було віддано перевагу перед аналогічним проектом компанії Convair — «Kingfish». 26 січня 1960 року ЦРУ замовило 12 літаків А-12. Після перемоги у конкурсі проектів подальше виробництво та розробка А-12 йшли під кодовою назвою «Oxcart».
Льотні випробування літака розпочалися 25 квітня 1962 року на полігоні Грум Лейк. Третій, він же перший «офіційний» політ відбувся 30 квітня, а на початку травня 1962 року на літаку було досягнуто надзвукової швидкості в 1,1 М. Першим пілотом, що пілотував А-12, був льотчик-випробувач Лу Шальк.
Перші п'ять літаків А-12, побудовані в 1962 році, були оснащені двигунами Pratt & Whitney J75 з тягою 76 кН, що дозволяли А-12 досягати швидкостей пікірування приблизно в 2 М.
У жовтні 1962 року на літаки А-12 стали встановлювати спеціально розроблені для них нові двигуни J58, за допомогою яких у 1963 році на А-12 вдалося досягти швидкостей 3,2 М. Крім того, у 1963 році відбулася і перша втрата літака, коли 24 травня А-12, пілотований Кеннетом Коллінсом, зазнав катастрофи над штатом Юта. Тоді для прикриття ЦРУ видало літак під назвою F-105.
Усього за програмою розробки А-12 було вироблено 18 літаків, з них 13 були безпосередньо А-12 (5 літаків розбилося, два пілоти загинули), 3 були прототипами перехоплювача YF-12A (один втрачений 24 червня 1971 року), решта 2 були прототипами палубних літаків-розвідників M-21 (один розбився 30 липня 1966 року) під час запуску БПЛА).
Конструкція
Значна частина деталей планера була виготовлена із титанового сплаву В-120 (безпосередньо титан закуповувався в СРСР [2] ).
Експлуатація
Незважаючи на те, що літак розроблявся для проведення розвідки над територією Радянського Союзу і Куби, А-12 ніколи не використовувалися для цих завдань. Після того, як 1 травня 1960 літак-розвідник U-2 був збитий в районі Свердловська, СРСР вважався занадто небезпечним для виконання подібних завдань (крім того, для завдань розвідки на той час вже з успіхом використовувалися супутники)[3]:19.
Після тривалих суперечок ЦРУ вирішило розмістити А-12 в Азії. Перший А-12 прибув на авіабазу на Окінаві в Японії 22 травня 1967 року, після чого до 30 травня туди прибуло ще два подібні літаки. Протягом 1967 року з авіабази на Окінаві літаки А-12 здійснили близько 22 вильотів для проведення розвідки над територією Північного В'єтнаму. Крім того, А-12 брали участь у пошуках захопленого американського корабля «Пуебло».
Програма з виробництва та розробки А-12 була офіційно закрита 28 грудня 1968 з метою економії бюджету і у зв'язку з розробкою нового літака SR-71 Blackbird, основою якого і послужив А-12.
| Серійний
номер |
номер | тип | кількість
вильотів |
годинник нальоту | доля |
|---|---|---|---|---|---|
| 60-6924 | 121 | А-12 | 322 | 418,2 | Демонструється у музеї льотно-випробувального центру ВПС, в аеропорту
Блекберд на заводі 42, Палмдейл, Каліфорнія. |
| 60-6925 | 122 | А-12 | 161 | 177,9 | Встановлено на палубі на авіаносці USS Intrepid, Нью-Йорк |
| 60-6926 | 123 | А-12 | 79 | 135,3 | Втрачений 1963 рік |
| 60-6927 | 124 | навчальний А-12 | 614 | 1076,4 | На виставці в Каліфорнійському науковому центрі Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія |
| 60-6928 | 125 | А-12 | 202 | 334,9 | Втрачений 1967 |
| 60-6929 | 126 | А-12 | 105 | 169,2 | Втрачений 1965 |
| 60-6930 | 127 | А-12 | 258 | 499,2 | На виставці в Космічному та ракетному центрі США, Хантсвіл, Алабама. |
| 60-6931 | 128 | А-12 | 232 | 453,0 | На виставці в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, Вірджинія |
| 60-6932 | 129 | А-12 | 268 | 409,9 | Втрачений 1968 |
| 60-6933 | 130 | А-12 | 217 | 406,3 | На виставці в Музеї авіації та космонавтики Сан-Дієго, парк Бальбоа, Каліфорнія |
| 60-6937 | 131 | А-12 | 177 | 345,8 | На виставці в Південному музеї авіації, Бірмінгем, Алабама. |
| 60-6938 | 132 | А-12 | 197 | 369,9 | На виставці в Меморіальному парку лінкора (USS Alabama ) |
| 60-6939 | 133 | А-12 | 10 | 8,3 | Втрачений 1964 |
| 60-6940 | 134 | М-21 | 80 | 123,9 | На виставці в Музеї польоту, Сіетл, Вашингтон. |
| 60-6941 | 135 | М-21 | 95 | 152,7 | Втрачений 1966 |
Льотно-технічні характеристики
Технічні характеристики
- Екіпаж : 1 людина
- Довжина : 31,26 м
- Розмах крила: 16,97 м
- Висота : 5,64 м
- Площа крила: 170 м²
- Маса порожнього: 30 600 кг
- Нормальна злітна маса: близько 53 000 кг
- Двигуни: 2× турбопрямотковий двигун з осьовим компресором Pratt & Whitney J58-P4
Літні характеристики
- Гранична швидкість на висоті: 3100 км/год (2,6 М )
- Практична дальність: до 4000 км. (з використанням ТРДД без форсажу)
- Тривалість польоту : до 5 год.
- Практична стеля : 25 000 м
- Швидкопідйомність: 60 м/с
- Навантаження на крило:
- при нормальній злітній масі: 311 кг/м²
- Тягоозброєність :
- при нормальній злітній масі: 0,54
Примітки
- ↑ «The U-2's Intended Successor: Project Oxcart 1956—1968». [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] Central Intelligence Agency, approved for release by the CIA in October 1994. Retrieved: 26 January 2007.
- ↑ д/ф «Секретные файлы ЦРУ: Зона 51» (National Geographic)
- ↑ McIninch, Thomas (2 липня 1996). The Oxcart Story. CIA Historical Review Program (англ.). Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 11 березня 2009. Процитовано 10 квітня 2009. [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.]