MACS J1149 Lensed Star 1
 Відкриття MACS J1149 Lensed Star 1 Скупчення галактик (ліворуч) підсилює випромінювання далекої зорі більше, ніж у 2000 разів, завдяки чому зорю в 2016 році можна було побачити із Землі (внизу праворуч), при цьому у 2011 році зорю не було видно (вгорі праворуч). | |
| Дані спостереження Епоха J2000[1] | |
|---|---|
| Сузір’я | Лев |
| Пряме піднесення | 11г 49х 35,45с (прибл.)[1] |
| Схилення | 22° 23′ 44,84″ (прибл.)[1] |
| Видима зоряна величина (V) | |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B[2] |
| Показник кольору (B−V) | |
| Показник кольору (U−B) |
|
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: мас/р Схил.: мас/р |
| Паралакс (π) | ± мас |
| Відстань | |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
|
| Фізичні характеристики | |
| Ефективна температура | 11000—14000[2] K |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
MACS J1149 Lensed Star 1, Ікар (Icarus), MACS J1149+2223 Lensed Star-1 — блакитний надгігант, станом на квітень 2018 року — найвіддаленіша спостережувана зоря, яка перебуває на відстані 9 млрд світлових років від Сонця (z = 1,49)[2][3][4][5][6][7]. Випромінювання зорі, яке дійшло до нас, було випромінено через 4,4 млрд років після Великого вибуху. За словами одного з першовідкривачів цього об'єкта Патріка Келлі, зоря перебуває принаймні в сто разів далі, ніж попередня найвіддаленіша зоря, що не є надновою. Також вперше спостерігається посилене зображення зорі як окремого об'єкта[8].
Загальні відомості
Зоря була виявлена в рамках дослідження наднової SN Refsdal космічним телескопом Габбла. Під час вивчення знімків наднової зорі, починаючи з 2004 року, вчені виявили точкове джерело, що з'явився на знімках 2013 року і стало яскравішим до 2016 року. Було визначено, що джерело є окремою зорею, зображення якої в 2000 разів посилено внаслідок гравітаційного лінзування. Випромінювання LS1 було не тільки посилено впливом скупчення галактик MACS J1149+2223, розташованого на відстані 5 млрд світлових років, але в деякий момент також й іншим компактним об'єктом масою близько трьох мас Сонця в скупченні галактик, що перетнув промінь зору (гравітаційне мікролінзування)[9]. Зазвичай у подібних дослідженнях відкривають галактики або наднові зорі. Температура об'єкта не змінювалася з часом, що суперечить припущенню про наднову; також за величиною температури об'єкт був віднесений до блакитних надгігантів.
Світло від зорі випромінено тоді, коли вік Всесвіту становив чверть від сучасного значення 13,8 млрд років. Келлі припустив, що аналогічні явища мікролінзування допоможуть знайти найраніші зорі у Всесвіті. Наразі зоря вже не існує у вигляді блакитного надгіганта, виходячи з оцінок часу життя таких зір[10].
Див. також
- Список найвіддаленіших астрономічних об'єктів
- WHL0137-LS
Примітки
- ↑ а б в Kelly, P. L. та ін. (2015). Multiple images of a highly magnified supernova formed by an early-type cluster galaxy lens. Science. 347 (6226): 1123—1126. arXiv:1411.6009. Bibcode:2015Sci...347.1123K. doi:10.1126/science.aaa3350. PMID 25745167.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|first1=(довідка) - ↑ а б в Kelly, Patrick L. та ін. (2 квітня 2018). Extreme magnification of an individual star at redshift 1.5 by a galaxy-cluster lens. Nature. 2: 334—342. doi:10.1038/s41550-018-0430-3. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Jenkins, Ann; Villard, Ray; Kelly, Patrick (2 квітня 2018). Hubble Uncovers the Farthest Star Ever Seen. NASA. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Howell, Elizabeth (2 квітня 2018). Rare Cosmic Alignment Reveals Most Distant Star Ever Seen. Space.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Sanders, Robert (2 квітня 2018). Hubble peers through cosmic lens to capture most distant star ever seen. Berkeley News. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Parks, Jake (2 квітня 2018). Hubble spots farthest star ever seen. Astronomy. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Dunham, Will (2 квітня 2018). Most distant star ever detected sits halfway across the universe. Reuters. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Знайдена найвіддаленіша зоря у Всесвіті. УНН. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Hubble uses cosmic lens to discover most distant star ever observed. Mathias Jäger. spacetelescope.org. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Guarino, Ben (3 квітня 2018). This star is the farthest ever seen. It’s 9 billion light-years away. The Washington Post. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
Посилання
- Hubble Discovers Supernova Split by Cosmic Lens [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] – NASA (2017)
- View of SN Rafsdal [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] – National Geographic Society (2015)
- Images of SN Refsdal [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] – HubbleSite (2015)