Public Enemy
| Public Enemy | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Жанр | Хіп-хоп Golden age hip hop Political hip hop |
| Роки | з 1982 |
| Місто | Лонг-Айленд, Нью-Йорк |
| Склад | Chuck D Flavor Flav Professor Griff DJ Lord The S1W |
| Колишні учасники | Terminator X Sister Souljah |
| publicenemy.com | |
 Public Enemy у Вікісховищі | |
«Public Enemy» — американський хіп-хоп-гурт, створений у Рузвельті, Нью-Йорк, у 1985 році Чаком Ді та Флейвором Флейвом[1][2]. Гурт здобув популярність завдяки своїм політичним посланням, що охоплювали такі теми, як американський расизм та американські ЗМІ. Їхній дебютний альбом Yo! Bum Rush the Show вийшов у 1987 році та отримав схвальні відгуки критиків, а другий альбом, It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back (1988), став першим хіп-хоп-альбомом, який очолив опитування критиків Pazz & Jop видання The Village Voice. Наступні три альбоми — Fear of a Black Planet (1990), Apocalypse 91… The Enemy Strikes Black (1991) та Muse Sick-n-Hour Mess Age (1994) — також були добре прийняті. Відтоді гурт випустив ще одинадцять студійних альбомів, зокрема саундтрек до спортивної драми 1998 року «Його гра» та спільний альбом із Paris — Rebirth of a Nation (2006). Їхній останній альбом, Black Sky Over the Projects: Apartment 2025, вийшов у 2025 році.
Протягом багатьох років склад Public Enemy неодноразово змінювався, а Чак Ді та Флейвор Флейв залишалися єдиними постійними учасниками. Співзасновник Professor Griff залишив гурт у 1989 році, але повернувся у 1998-му, після чого знову пішов через кілька років. DJ Lord приєднався до Public Enemy у 1998 році як заміна оригінальному діджею гурту Terminator X. У 2020 році було оголошено про звільнення Флейвор Флейва з гурту[2]. Пізніше з'ясувалося, що це було частиною рекламної кампанії, яку назвали першоквітневим жартом[3]. Public Enemy без Флейвор Флейва також гастролювали та записували музику під назвою «Enemy Radio», до складу якого входять Чак Ді, Jahi, DJ Lord та S1Ws[4].
Перші чотири альбоми Public Enemy кінця 1980-х та початку 1990-х років отримали золотий або платиновий статуси і були, за словами музичного критика Роберта Гілберна у 1998 році, «найбільш визнаним доробком хіп-хоп-виконавця за всю історію»[5]. Критик Стівен Томас Ерлевайн назвав їх «найвпливовішим і найрадикальнішим гуртом свого часу»[6]. У 2013 році гурт був включений до Зали слави рок-н-ролу[7]. На 62-й церемонії вручення нагород «Греммі» колектив відзначили премією «Греммі» за життєві досягнення.
Дискографія
Студійні альбоми
- 1987 — Yo! Bum Rush the Show
- 1988 — It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back (48-й у Списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone)
- 1990 — Fear of a Black Planet
- 1991 — Apocalypse 91… The Enemy Strikes Black
- 1992 — Greatest Misses
- 1994 — Muse Sick-n-Hour Mess Age
- 1998 — He Got Game
- 1999 — There's a Poison Goin' On…
- 2002 — Revolverlution
- 2005 — New Whirl Odor
- 2006 — Rebirth of a Nation
- 2007 — How You Sell Soul to a Soulless People Who Sold Their Soul???
- 2012 — Most of My Heroes Still Don't Appear On No Stamp
- 2012 — The Evil Empire of Everything
- 2015 — Man Plans God Laughs
- 2017 — Nothing Is Quick in the Desert
- 2020 — Loud Is Not Enough (випущений під назвою Public Enemy Radio)
- 2020 — What You Gonna Do When the Grid Goes Down?
Спільні альбоми
- 2006 — Rebirth of a Nation разом із Paris
Саундтреки
- 1998 — He Got Game
Примітки
- ↑ Flavor of the month. TheGuardian.com (англ.). 9 липня 2000. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ а б Public Enemy is 'moving forward without Flavor Flav' after Bernie Sanders rally dispute. USA Today (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
- ↑ On April Fools' Day, Public Enemy reveals Flavor Flav's firing was a hoax. Los Angeles Times (амер.). 1 квітня 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 9 липня 2020.
- ↑ Browne, David (11 вересня 2025). 'We Were More Than Just Guys Who Stood Onstage': Public Enemy's Iconic S1Ws Finally Open Up. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 11 вересня 2025. Процитовано 11 вересня 2025.
- ↑ Hilburn, Robert (5 липня 1998). Is Anyone Out There Really Listening?. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 11 червня 2013.
- ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Public Enemy – Biography & History. AllMusic. Архів оригіналу за 26 березня 2024. Процитовано 4 березня 2017.
- ↑ Public Enemy, Rush, Heart, Donna Summer to be inducted into Rock and Roll Hall of Fame. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 16 липня 2018.