Radiodactylus

?†Radiodactylus
Час існування: Крейдяний період
119–112 млн років тому

Біологічна класифікація
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Плазуни (Reptilia)
Ряд:†Птерозаври (Pterosauria)
Підряд:†Птеродактилі (Pterodactyloidea)
Надродина:†Azhdarchoidea †Azhdarchiformes
Рід:†Radiodactylus
Andres & Myers, 2013
Вид:†R. langstoni
Біноміальна назва
Radiodactylus langstoni
Andres & Myers, 2013
Посилання
Вікісховище:Radiodactylus

Radiodactylus — рід птерозаврів із ранньої крейди США. Вважається сестринським таксоном родини Azhdarchidae.[1]

Етимологія

Родову назву дано на честь АЕС Команчі-Пік (radio відсилає до радіації, тим часом як dactylos, «палець», є звичайним закінченням назв птерозаврів, що відсилає до видовженості пальців, що підтримують крила). Видова назва вшановує доктора Ванна Ленгстона молодшого.[1]

Історія вивчення

Murry et al. (1991) повідомили про знахідку плечової кістки птерозавра під час спорудження аварійного водоскида АЕС Команчі-Пік поблизу Глен-Роуз, Техас. Зразок було віднесено до Azhdarchidae, що робило його потенційно найдавнішим (апт-альб) відомим представником Azhdarchidae (більшість давніших знахідок було визнано неможливим з однозначністю віднести до цієї групи). Тим не менш, значна частина характеристик застосованих на підтвердження такої ідентифікації є, ймовірно, плезіоморфіями. Andres & Meyers (2013) виділили на основі цього зразка (SMU 72547) новий вид, Radiodactylus langstoni, ними класифікований як аждархоїд споріднений але не належний до аждархід.

Опис

Діагноз: великий птерозавр із унікальною комбінацією високого прямокутного делтопекторального гребеня розташованого проксимально, пневматичного отвору на дистальній стороні плечової кістки й апоморфних квадратної форми дистальної частини плечової кістки в розрізі й дистальної частини плечової кістки з прямою вертикальною борозною й без ліктьового горбка.[1]

Примітки

  1. ↑ а б в Andres, B.; Myers, T. S. (2013). Lone Star Pterosaurs. Earth and Environmental Science Transactions of the Royal Society of Edinburgh. 103 (3—4): 383—398. doi:10.1017/S1755691013000303. S2CID 84617119.