Географія Молдови

Географія Молдови
Молдова на карті Європи
Географічне положення
Континент	Європа
Регіон	Східна Європа
Координати	47°00′ пн. ш. 28°55′ сх. д. / 47.000° пн. ш. 28.917° сх. д. / 47.000; 28.917
Територія
Площа	33 843 км² (139)
• суходіл	99 %
• води	1 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	1 389 км
Рельєф
Тип	рівнинний (низовини, височини)
Найвища точка	пагорб Баланесті (430 м)
Найнижча точка	річка Дністер (2 м)
Клімат
Тип	помірно-континентальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Прут (695 км)
Найбільше озеро	Белеу (536 км²)
Інше
Природні ресурси	лігніт, фосфорити, гіпс, вапняк, пісок, глина
Стихійні лиха	повені, посухи, бурі, сильні морози, зливи, град, зсуви, землетруси
Екологічні проблеми	забруднення повітря, забруднення вод, деградація земель, зменшення біорізноманіття, недостатня площа природоохоронних територій

Молдова — держава у Східній Європі на північному сході Балканського півострова. За формою правління — парламентська республіка. Межує на заході з Румунією, на півночі, сході і півдні — з Україною. Молдова — член ООН, СНД^[1].

Назва країни Молдова (рум. Moldova) походить від назви річки Молдова у Румунії, що означає відкрита яма — спосіб видобутку корисних копалин за допомогою води. Від нім. Molde походить термін для такої копальні. Саме поблизу цієї річки в 1359 році було засновано Молдовське князівство.

Одна з найвідоміших легенд про походження назви «Молдова» пов'язана з заснуванням Молдовського князівства. За переказами, у XIV столітті волоський воєвода Драгош вирушив зі своїм почтом на північний схід Карпат у пошуках нових земель для заселення. Під час полювання на зубра його улюблена собака на ім'я Молда (або Молдава) загинула, перепливаючи річку. На згадку про цю подію воєвода назвав річку Молдовою, а згодом і край навколо неї отримав цю ж назву. Хоча легенда романтизована і не має підтвердження в письмових джерелах того періоду, вона стала важливою частиною молдовської національної ідентичності та часто згадується в літературі та фольклорі.

• Північна точка — село Наславча, Окницький район

  (48°28′ пн. ш. 27°35′ сх. д. / 48.467° пн. ш. 27.583° сх. д. / 48.467; 27.583)

• Південна точка — село Джурджулешти, Кагульський район

  (45°29′ пн. ш. 28°12′ сх. д. / 45.483° пн. ш. 28.200° сх. д. / 45.483; 28.200)

• Західна точка — село Крива, Бричанський район

  (48°16′ пн. ш. 26°40′ сх. д. / 48.267° пн. ш. 26.667° сх. д. / 48.267; 26.667)

• Східна точка — село Паланка, Штефан-Водський район

  (46°24′ пн. ш. 30°06′ сх. д. / 46.400° пн. ш. 30.100° сх. д. / 46.400; 30.100)

Геологія Молдови є відображенням складного та багатоступеневого геологічного розвитку, що охоплює понад 1 мільярд років геологічної історії. Територія країни розташована на південному заході Східноєвропейської платформи й характеризується переважно платформним типом будови з відносно стабільною тектонічною основою. Водночас у південній та південно-західній частинах країни спостерігаються ознаки складчастих структур, пов'язаних з межовими зонами платформ і альпійських геосинклінальних областей.

Територія Молдови належить до трьох основних геотектонічних одиниць: 1 — південно-західного борту Східноєвропейської платформи; 2 — платформного Причорноморського прогину; 3 — складчастої Переддобруджинської зони. Основну частину території займає Східноєвропейська платформа, представлена фундаментом із докембрійських кристалічних порід, перекритим осадовим чохлом, що сформувався протягом палеозою, мезозою та кайнозою.

Кристалічний фундамент залягає на глибинах від 400 м на півночі до понад 3000 м на південному заході. Він утворений переважно архейськими та протерозойськими гранітоїдами, гнейсами, кристалічними сланцями. Фундамент є залишками давнього континентального ядра, яке сформувалося понад 1,5 млрд. років тому. Він виступає на поверхню лише в межах Українського щита на північному сході країни, поблизу кордону з Україною, але здебільшого прихований під потужним осадовим чохлом.

Осадовий чохол Молдови має потужність від кількох сотень до понад 3000 м і представлений породами всіх основних геологічних ер:

• Палеозой (540—250 млн. років тому). Палеозойські відклади представлені головним чином пісковиками, алевролітами, сланцями, вапняками. Більшість порід залягає на значних глибинах і виявляється лише у свердловинах;
• Мезозой (250—66 млн. років тому). Мезозойські відклади представлені в основному вапняками, мергелями, доломітами, які формувалися в морських умовах. Поширені в межах Центральної та Південної Молдови, де є численні виходи крейдяних та юрських порід. Верхньокрейдяні вапняки формують в країні карстові ландшафти й водоносні горизонти;
• Кайнозой (66 млн. років — донині). Кайнозойська ера поділяється на палеоген, неоген і четвертинний період. Палеоген представлений глинами, пісками, мергелями, що формувалися в умовах мілководного моря. У неогенових відкладах переважають глини, піски, вапняки, часто з рештками фауни. Це період активного формування рельєфу. Антропоген представлений алювіальними, еоловими, делювіальними та льодовиковими відкладами; особливо поширені леси та лесовидні суглинки, які вкривають великі площі на півночі та в центрі країни.

Стратиграфічна колонка Молдови охоплює майже всі системи геологічної шкали. Найповніше представлені мезозойські й кайнозойські відклади. Для стратиграфії характерне чергування морських, лагунних та континентальних фацій. Карстові породи крейдяного та юрського віку, а також леси четвертинного періоду мають велике значення у формуванні сучасного рельєфу та гідрогеологічного режиму.

Тектонічна будова Молдови є відображенням положення на межі стабільної платформи та активніших периферій. Основними тектонічними елементами є платформні блоки (стабільні, з незначною дислокацією), зони тектонічних порушень (наприклад, Преддобруджинський прогин, де спостерігаються згини, розломи, флексури), грабени та горсти (локальні структурні елементи, що свідчать про розтяг і стиск земної кори). У південно-західній частині країни фіксується складчаста будова, яка свідчить про вплив альпійських тектонічних процесів у неоген-четвертинний період.

Хоча основна частина території Молдови відносно сейсмічно спокійна, південні та південно-західні регіони відчувають вплив землетрусів з Вранчанської зони (Румунія), яка є одним з найактивніших сейсмічних осередків в Європі. Землетруси в цій зоні мають глибини 80—60 км і можуть викликати помірні коливання в межах Молдови, особливо в районі Кагула, Бєльців, Кишинева.

Сучасні геологічні процеси на території країни включають:

• ерозійно-акумулятивні процеси (спричинені річками, особливо Дністром і Прутом);
• схилові процеси (зсуви, обвали, осипи);
• карстоутворення (переважно в крейдяних вапняках півночі);
• суфозія і просадки (в лесових породах);
• антропогенні зміни (пов'язані з вирубкою лісів, забудовою, гірничими роботами).

Рельєф Молдови — рівнина із численними пагорбами, розчленована балками та річками. Молдова займає південно-західну частину Східноєвропейської рівнини, західну околицю Причорноморської низовини, а на північному сході відроги Подільської височини. Середня висота території 147 м над рівнем моря, максимальна — до 430 м (гори Баланешти). В межах Молдови виділяють Молдавське плато, Північномолдавську, Південномолдавську і Нижньодністровську рівнини, Придністровську і Тігецьку височини. Плато і рівнини Молдови мають м'якохвилясту поверхню, густо розчленовану річковими долинами і балками. Височини видовжені в субмеридіональному напрямку, інтенсивно розчленовані.

Найбільш піднесена і розчленована частина Центральномолдавської височини — Кодри — займає 14,5 % площі держави. У межах Кодр вертикальне розчленування рельєфу становить 200–300 м.

Клімат Молдови помірно континентальний із рисами степового клімату. Він формується під впливом циркуляції повітряних мас з Атлантики, Арктики і Центральної Азії. Важливу роль відіграє і рельєф: у підвищених частинах країни клімат дещо вологіший, у південних — посушливіший. Середні температури січня на півночі −5 °C, на півдні −2 °C, липня — відповідно 19 °C і +22 °C; абсолютний максимум +41 °C; абсолютний мінімум –36 °C. Річна кількість опадів від 370 мм на півдні до 560 мм на півночі (у Кодрах до 600 мм/рік). Найбільше опадів випадає в травні—червні; зимові опади випадають переважно у вигляді нестійкого снігу. Тривалість безморозного періоду становить до 180 днів. Сума активних температур вище 10 °C зазвичай становить 3200—3500 °C. Переважають північно-західні та південно-східні вітри. Клімат сприятливий для сільського господарства, проте є ризики посух, пилових бур, весняних заморозків.

Головні річки: Дністер (з притоками Старий Реут, Бик, Ботна та інші) і Прут (з притоками Чугур, Ларга, Кам'янка та інші).

Багато заплавних озер, у тому числі близько 60 природних. Основні Водосховища: Костешть-Стинка, Дубесар, Кучурган, Тараклія та ін.

Ґрунтоутворення на території Молдови зумовлене поєднанням кількох природних факторів, зокрема сприятливого помірно континентального клімату, переважно рівнинного і горбистого рельєфу, добре структурованим і багатим на мінерали материнським породам (лесам і лесовидним суглинкам) та лучно-степової і лісостепової рослинності, що забезпечувала достатню кількість органіки для гумусоутворення. Завдяки цим чинникам на більшій частині території країни сформувалися родючі чорноземні ґрунти.

Основними типами ґрунтів Молдови є:

• Чорноземи. Займають близько 75 % території країни. Вони представлені кількома підтипами:
  • типові чорноземи (найпоширеніші, формуються на лесових породах у центральній частині країни; мають глибокий гумусовий горизонт (до 100 см), високий вміст гумусу (6–8 %) та хорошу водоутримувальну здатність;
  • опідзолені чорноземи (поширені переважно в північних і північно-західних районах, де більше опадів і дещо вищий рівень зволоження; характеризуються легким опідзоленням верхніх горизонтів);
  • карбонатні чорноземи (поширені в південних і південно-східних районах, мають підвищений вміст карбонатів кальцію, що позитивно впливає на родючість, проте знижує кислотність).
• Сірі лісові та темно-сірі ґрунти. Займають близько 16 % території і поширені в лісисто-горбистій місцевості, переважно в центральній частині Молдови, зокрема в Кодрах. Характеризуються меншим вмістом гумусу (3—5 %), кислою або слабокислою реакцією, доброю структурованістю та частковим опідзоленням. Формуються під широколистяними лісами на суглинкових материнських породах.
• Лучні та лучно-чорноземні ґрунти. Поширені в заплавах річок Дністер, Прут, Реут, Бик та інших. Утворюються під впливом постійного зволоження і лучної рослинності. Характеризуються високим вмістом гумусу (до 6 %), підвищеною вологомісткістю та високою біологічною активністю.
• Каштанові ґрунти. Поширені на крайньому південному заході Молдови (поблизу м. Кагул) у зоні сухих степів. Вони формуються за умов дефіциту вологи, тому мають світлий колір, менший вміст гумусу (2—3 %) та підвищену лужність.

Попри свої скромні розміри та відносно рівнинний рельєф, Молдова вражає своїм рослинним різноманіттям. Рослинний світ країни поєднує типові для Центральної та Східної Європи флористичні комплекси та рослинні угруповання, а також окремі ендемічні та охоронювані види.

Флора Молдова налічує близько 5500 видів рослин, що належать до різних систематичних груп — від нижчих рослин до вищих судинних. Таке багатство зумовлене розташуванням країни на стику лісостепової та степової зон, а також історичними міграціями флори з Карпатського, Балканського та Причорноморського регіонів.

Флора Молдови включає (кількість видів орієнтовно):

• Водорості (близько 1200 видів; переважають у прісних водоймах; представлені переважно зеленими, діатомовими та синьо-зеленими водоростями (хлорела (Chlorella), Navicula, Oscillatoria та інші);
• Мохоподібні (150—170 видів; поширені в лісах Кодрів, ярах, на вологих схилах і в заплавах; типові роди: головмох (Bryum), сонмох (Hypnum), сфагнум (Sphagnum));
• Папоротеподібні (близько 40—45 видів; ростуть у тінистих лісах і вологих балках; представники: щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina));
• Голонасінні (7—9 видів; природно представлені слабко (ялиця, сосна), частіше трапляються в культурних насадженнях);
• Покритонасінні (понад 4000 видів, з них: Дводольні — понад 3000 видів, Однодольні — близько 1000 видів). Домінують родини: айстрові (Asteraceae), злакові (Poaceae), бобові (Fabaceae), розові (Rosaceae) і капустяні (Brassicaceae).

Ендемізм у флорі Молдови помірний, але екологічно дуже цінний. Більшість ендеміків приурочена до вапнякових схилів, степових балок, Дністровського каньйону. Приклади ендемічних і субендемічних видів: гвоздики південнобузькі (Dianthus hypanicus), наголоватки павутинясті (Jurinea arachnoidea), Centaurea moldavica, Seseli rigidum. Більшість із них мають локальні ареали і занесені до Червоної книги Молдови. Основними реліктовими видами є тис ягідний (Taxus baccata), плющ звичайний (Hedera helix), аспленій сколопендровий (Asplenium scolopendrium), осока короткошия (Carex brevicollis). Вони збереглися переважно в затінених лісових масивах Кодрів.

До Червоної книги Молдови занесені понад 200 видів рослин, у тому числі півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia), півники понтійські (Iris pontica), горицвіт весняний (Adonis vernalis), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), зозулинець шоломоносний (Orchis militaris). Основні загрози: розорювання степів, випас худоби, урбанізація, інвазійні види.

За флористичним районуванням світу Молдова належить до Східноєвропейської степової провінції Східноєвропейської (Понтійсько-Сарматської) підобласті Циркумбореальної області Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства^[2]. Її флора має виразний перехідний характер, поєднуючи лісові, степові та понтійські елементи. Таке положення зумовлює високе флористичне різноманіття, наявність реліктових і субендемічних видів та особливу роль Молдови як біогеографічного мосту між Центральною Європою і Причорномор'ям.

Східноєвропейська степова провінція охоплює південь України, Молдову, південь європейської частини Росії, північне Причорномор'я. Основними рисами провінції є домінування степових і лісостепових видів, широке поширення родів Stipa, Festuca, Artemisia, велика роль кальцефільних рослин, пов'язаних із лесами та вапняками, збереження реліктів давніх лісів у балках і ярах. Молдова займає західну частину цієї провінції, що зумовлює її певну флористичну специфіку.

Флора Молдови є поліелементною, тобто складається з видів різного географічного походження. Основними флористичними елементами в провінції є:

• європейський лісовий елемент, представлений видами широколистяних лісів (дуб звичайний, граб звичайний, липа дрібнолиста, клен польовий; найбільш характерний для центральної частини країни (Кодри));
• понтійський (причорноморський) елемент представлений видами, пов'язаними зі степами Північного Причорномор'я (ковила волосиста, ковила Лессінга, горицвіт весняний, півники причорноморські;
• сарматський елемент представлений ксерофітними та петрофітними рослинами (наголоватки, волошка, астрагал), часто приуроченими до вапнякових схилів і ярів;
• балканський елемент проникає в південні райони (ясен білоцвітий, скумпія звичайна);
• бореальний реліктовий елемент представлений окремими тіньолюбними видами (плющ звичайний, аспленій сколопендровий).

У межах Молдови можна умовно виділити три флористичних райони: 1 — Півничний район (більше лісових і лучних видів, зближення з флорою Поділля); 2 — Центральний район, який охоплює Кодри (максимальне різноманіття, концентрація реліктів); 3 — Південний район (переважання степових і ксерофітних елементів, близькість до Причорноморської флори).

У результаті багатовікової господарської діяльності людини велика частина природної рослинності Молдови була трансформована або замінена на агроценози. Проте ще збереглися фрагменти лісів, степів і луків, які дають уявлення про первинний вигляд рослинного покриву країни.

Близько 35—40 % території сучасної Молдови історично займали ліси, однак унаслідок вирубки, розорювання та забудови зараз збереглося лише близько 11—13 % лісової площі. Найбільші масиви лісів розташовані у Центральній зоні (Кодри), яка є найбільш залісненою частиною країни. Основними лісоутворюючими породами є дуб звичайний (Quercus robur), дуб скельний (Quercus petraea), граб звичайний (Carpinus betulus), липа серцелиста (Tilia cordata), клен польовий (Acer campestre), ясен звичайний (Fraxinus excelsior) та інші. У підліску поширені горобина, ліщина, бересклет, жостір, глід та інші чагарники. Трав'яний покрив представлений медоносними й тіньолюбними видами — конвалією, анемоною, підмаренником, папоротями, маренкою запашною.

Чагарникові угруповання формуються переважно на вирубках, схилах, у заплавах та на порушених землях. Найчастіші вони представлені глодом (Crataegus spp.), тереном (Prunus spinosa), шипшиною (Rosa spp.), жостіром, кизилом, ліщиною, у степових районах — караганою, спіреєю, бузиною. Чагарники виконують ґрунтозахисну роль і є проміжною стадією природного відновлення лісів.

Степи Молдови займають переважно південь та північ країни, а також фрагментарно — центральні райони. Природна степова рослинність майже повністю знищена внаслідок сільськогосподарського освоєння, однак збереглася на схилах балок, на заповідних територіях і вздовж річок. Домінантними видами тут є ковила волосиста (Stipa capillata), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), типчак (Festuca valesiaca), костриця борозниста (Festuca rupicola), тонконіг (Poa spp.), полин австрійський (Artemisia austriaca), шавлія гайова (Salvia nemorosa) тощо.

Луки поширені вздовж долин річок Дністер, Прут, Реут, Ялпуг та їхніх приток. Вони мають багатий видовой склад і є важливими для сінокосу та пасовищного тваринництва. На луках домінують китник лучний (Alopecurus pratensis), тонконіг лучний (Poa pratensis), костриця (Festuca), мітлиця (Agrostis), тимофіївка (Phleum), осока (Carex), конюшина лучна (Trifolium pratense), молочай (Euphórbia), дзвоники (Campánula) тощо.

Водно-болотна рослинність характерна для заболочених мілководних ділянок водойм. Тут домінують очерет (Phragmites australis), рогіз широколистий (Typha latifolia), стрілолист (Sagittaria), комиш (Scirpus), рдесник (Potamogeton), латаття біле (Nymphaea alba) тощо.

Розташування в зоні помірно-континентального клімату і перехідної частини між лісостеповою та степовою зонами створює сприятливі умови для різноманітного тваринного світу Молдови. Наразі в межах країни мешкає понад 15,5 тис видів тварин, включно з понад 460 видами хребетних і 14 тис видами безхребетних.

Серед ссавців Молдови налічується близько 80 видів, що населяють лісові масиви, луки, водойми і сільськогосподарські угіддя. Історично на території країни мешкали ведмідь бурий (Ursus arctos) і рись євразійська (Lynx lynx), що зникли через людей і зміну давніх природних ландшафтів. Типовими представниками лісів, перелогів та чагарникових заростей є сарна європейська (Capreolus capreolus), дикий кабан (Sus scrofa), вовк (Canis lupus), лисиця (Vulpes vulpes), борсук (Meles meles), куниця лісова (Martes martes), вивірка (Sciurus vulgaris), їжак білочеревий (Erinaceus roumanicus), у відкритих ландшафтах — численні види гризунів.

Орнітофауна Молдови нараховує близько 285 видів птахів, з яких 175 гніздяться тут регулярно. Важливими групами і видами є лелека білий (Ciconia ciconia) — символ сільської фауни, що часто гніздиться на дахах та димоходах, сови, канюки та інші хижі птахи, соловейко, ластівки, співочі птахи та інші дрібні горобцеподібні. Звичними мешканцями водно-болотних угідь Дністра, Прута та інших водойм країни є мартини, крячкі, качки, чаплі тощо.

У Молдові зареєстровано приблизно 14 видів плазунів, включно з болотяною черепахою (Emys orbicularis), ящірками та зміями. Типовим видом відкритих ландшафтів і лісових галявин є ящірка прудка (Lacerta agilis), на кам'янистих ділянках трапляється ящірка зелена (Lacerta viridis), біля водойм — вужі водяний (Natrix tessellata) і звичайний (Natrix natrix). На деяких природоохоронних територіях збереглися полози і гадюки. Земноводні представлені 13—14 видами, серед яких жаби, ропухи, часничниці, квакші і тритони, які населяють вологі місцевості і заболочені водойми.

Внутрішні водойми Молдови — великі річки Дністер і Прут, численні ставки та озера — підтримують понад 90 видів риб. Серед них як загальні, так і цінні в рибному господарстві окунь (Perca fluviatilis), щука (Esox lucius), сом (Silurus glanis) — типові хижаки прісних вод. Коропові, зокрема карась (Carassius spp.), плітка (Rutilus rutilus), короп (Cyprinus carpio), лин (Tinca tinca) та інші «мирні» риби — важлива частина харчових ланцюгів і об'єкт рибальства. У нижній течії Дністра іноді трапляються осетрові (осетер, севрюга), однак через забруднення та зміну гідрологічного режиму їхня чисельність знизилась.

Найчисленнішу частину фауни становлять безхребетні тварини, переважно комахи — понад 12 тис видів, що мешкають у всіх екосистемах країни. Серед них метелики (білани, сонцевики, бражники, совки), жуки (бронзівки, туруни, вусачі), бабки, коники, цикади, мурахи, бджоли та інші перетинчастокрилі, двокрилі та інші — усі вони виконують ключові екологічні функції: запилення рослин, розкладання органічної речовини, становлять джерело їжі для хребетних. Великою проблемою стало зникнення деяких рідкісних запилювачів через інтенсивне сільське господарство та втрачені біотопи. Помітну роль відіграють також павукоподібні, молюски та черви.

За зоогеографічним районуванням світу Молдова належить до Лісостепової зоогеографічної провінції (більша частина країни) і Степової зоогеографічної провінції (південь) Європейської підобласті Голарктичної зоогеографічної області. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні лісостепові, лісові та степові угруповання тварин, а також інтразональні^[3] водно-болотні тваринні угруповання, характерні для помірного кліматичного поясу. Домінуючими в зональних угрупованнях є ксеромезофільні мінітермофільні й мезотермофільні групи та види тварин.

Незважаючи на відсутність морських узбереж та екстремальних гір, Молдова регулярно піддається впливу стихійних природних явищ. Найбільш поширеними і руйнівними серед них є:

• посухи (трапляються майже щороку, особливо в південних та центральних районах країни через малу кількість опадів у літній період, іноді менше 300 мм/рік);
• паводки та повені (виникають переважно в басейнах річок Прут і Дністер після сильних дощів або весняного танення снігу);
• зсуви ґрунту (переважно в районах з крутим рельєфом, особливо в центральній частині країни; активізуються після повеней або неправильного землекористування, зокрема через вирубування лісів, що стабілізують схили);
• буревії та град (частими в літній період є буревії, які супроводжуються сильним вітром, зливами і градом);
• ерозія ґрунтів (не є раптовим явищем, але має кумулятивний ефект; викликана зливами, вітрами, неправильною оранкою схилів і вирубкою лісів).
• опустелювання (спостерігається в останні десятиліття в південних районах в умовах глобальних змін клімату).

Через інтенсивну господарську діяльність Молдова стикається з рядом екологічних проблем:

• знищення природних екосистем (переважно через видобування корисних копалин і будівництво);
• зменшення лісистості (через несанкціоновані вирубки);
• ерозія ґрунтів, спричинена оранкою схилів;
• забруднення річок, озер і ґрунтових вод стічними водами;
• забруднення довкілля побутовими відходами (через несанкціоновані сміттєзвалища);
• втрати біорізноманіття (в тому числі через браконьєрство);
• недостатній рівень екологічної освіти населення.

Держава вживає заходів для відновлення лісів, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, підвищення екологічної свідомості населення.

Станом на початок 2020-х років, у Молдові налічується понад 100 природоохоронних об'єктів різних категорій, які охоплюють близько 5 % території країни. Хоча цей показник є відносно невеликим у порівнянні з багатьма європейськими країнами, зусилля щодо розширення мережі охоронюваних територій постійно тривають.

Основні категорії природоохоронних територій Молдови:

• біосферні резервати (транснаціональні);
• природні резервати (наукові заповідники);
• національні парки;
• ландшафтні (природні) резервати;
• пам'ятки природи (геологічні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні тощо);
• заказники (ландшафтні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні);
• охоронювані природні ландшафти та дендропарки.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Молдови

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Молдова / М. В. Харишин, К. Ф. Попович, О. С. Романець, В. В. Поята, А. І. Муха // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-69610
• Туризм у Молдові [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] — інформація на офіційному порталі країни (рум.)
• Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017
• Pontic steppe (World Wildlife Fund) [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] — екорегіон Понтічний степ на сайті Всесвітного фонду дикої природи (англ.)
• About Moldova - Discover Moldova:
• Biodiversity - ClimateChangePost
• Climate change, environment & energy | United Nations Development Programme
• Danube-Prut-Black Sea hydrographic district
• Discover Moldova with #MOLDPRES: Wetlands - natural heritage assets, vital for country's sustainable development
• Dniester
• Dniester hydrographic district
• Geography of Moldova
• Geography of Moldova
• Journal Meteorology. Hydrology. Environmental monitoring
• Moldova — Physical Geography | Encyclopaedia Britannica
• Moldova increases protected areas in the Emerald Network – UN Biodiversity Lab
• Moldova Maps & Facts – World Atlas
• National Comprehensive
• Orhei National Park
• Natural Heritage | Orheiul Vechi
• The Forest Resources of Republic of Moldova - actual situation and problems
• The natural asset base
• The physical and geographical position of the Republic of Moldova
• Water resources management