Гея

Гея дав.-гр. Γαία
Гея (А. Фейербах, 1875)
Міфологія	Давньогрецка
Божество в	давньогрецька релігія, римська міфологія і давньогрецька міфологія
В інших культурах	Йорд
Місцевість	Давня Греція
Заняття	богиня
Покровитель для	фертильність
Батько	Хаос або Ефір
Мати	Гемера або Caligod
Брати/сестри	Ереб, Нікта, Ерот, Тартар
Чоловік	Уран
Діти	титани, кіклопи, гекатонхейри, гіганти, різноманітні чудовиська
Пов'язані персонажі	Уран, Кронос, Рея
Медіафайли у Вікісховищі

Ге́я, Га́йя^[1] (дав.-гр. Γαῖα, Gaia, /ˈɡeɪ.ə, ˈɡaɪ.ə/; грец. Γῆ, Ge, «земля»), або Земля́ — у давньогрецькій міфології богиня Землі. Космологічне божество, одна з первісних богинь. Описана у «Теогонії» Гесіода. Народилася слідом за Хаосом. Дружина бога Урана. Народила численних інших божеств і чудовиськ, зокрема Кроноса, титанів, циклопів, гігантів тощо. Саме вона допомогла Зевсу перемогти Кроноса.

Також на честь цієї богині названа гіпотеза Геї, коли землю сприймають як певний суперорганізм, де все взаємопов'язано.

Гея виникла в первісному всесвіті після Хаосу разом з Еребом, Ніктою, Еротом і Тартаром^[2]. Гея сама від себе породила Урана (небо), Понт (море) і утворила гори. Уран за величиною дорівнював самій Геї, тому спочатку повністю покривав її. Від Урана Гея народила титанів (6 титанів і 6 титанід), велетнів кіклопів, гекатонхейрів і німф^[3]. Через недовіру і страх Уран усіх своїх дітей ув'язнював відразу ж після їх народження в глибинах землі (Тартар), чим завдавав Геї страждань. Богиня землі підмовила титанів скинути батька, але наважився це зробити один лише Кронос. Йому Гея дала зазубрений серп з білого заліза, яким той кастрував Урана і припинив його плодючість, після чого зайняв його місце^[4].

Запліднена краплями Уранової крові Гея народила ериній, гігантів та елійських німф^[5]. Від кохання з Понтом вона народила Нерея, Тавманта, Форкія, Кето й Еврібію. Пізніше Кронос, боячись, що його владу відберуть діти, став ковтати народжених від Реї синів і дочок. Гея допомогла Реї врятувати Зевса; коли Зевс став дорослим, той звільнив титанів, кіклопів і гекатонхейрів, за допомогою яких переміг Кроноса та титанів, які стали на його бік.

Розгнівана суворістю Зевса, Гея породила велетнів гігантів, які виступили проти богів, але програли, як і титани^[6]</ref>. Крім того Гея народжувала інших чудовиськ: Тіфона, Єхидну та дракона Лодона.

Причиною Троянської війни традиційно вважають яблуко розбрату, але є дві основні передлегенди: прохання Геї до Зевса, та Прометей, що підслухав пророцтво мойр про Зевсову долю. За міфом Гея звернулася до онука з проханням зменшити людську кількість, бо вона втомлена та перевантажена. Прохання впало у благодатний ґрунт, оскільки людські герої ставали все могутнішими і дедалі більше брали участь у божественних справах, що не подобалося більшості олімпійців.

У Греції існував культ Геї — годувальниці всього живого. За переказом, вона разом з Посейдоном спочатку володіла Дельфами, згодом віддала їх Феміді; пізніше Дельфи успадкував Аполлон. Культ Геї посідав велике місце в шануванні предків. Вона вважалася також покровителькою дітей. Її шанували як богиню врожаю (Гея Карпофорос — Плодоносна). Головні осередки її культу — Афіни, Спарта, Додона. У Додоні Гея вважалася дружиною Зевса; згодом її як дружину Зевса почали ототожнювати з Діоною, Реєю, Герою й Деметрою. З античних часів зберігся фриз із Пергамського вівтаря, на якому Гея зображена з рогом Амальтеї в лівій руці.

Гомер стверджував, що Геї в жертву приносили чорне ягня.

У римлян культ Геї був об'єднаний з культом Цецери. У III столітті до нашої ери на честь Геї збудували храм. Під час святкування днів посівів, Геї приносили в жертву тільних тварин.

• Гіпотеза Геї

• Іван Франко. Гесіод і його твори: Теогонія (Походження богів) // Зібрання творів: У 50 т. — Київ : Наукова думка, 1977. — Т. 8. — С. 289—356.
• Гея // Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — С. 8, 9, 41, 54, 75, 87, 89, 100, 103, 119, 130, 132, 137, 153, 158, 162, 176, 193, 1899, 197, 213, 219, 226, 236, 240, 242, 246, 252, 253, 259, 261, 266. — ISBN 966-692-873-6.
• Аполлодор. Мифологическая библиотека / Перевод, заключительная статья, примечания, указатель В. Г. Боруховича. — Ленинград : Наука, 1972. (рос.)
• Мифы народов мира. Энциклопедия. (В 2 томах) / Гл. ред. С. А. Токарев. — Москва : Советская энциклопедия, 1980. — Т. 1. — С. 300. (рос.)

• Іван Франко. Ораторія ТЕОГОНІЯ (галіс.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гея